Дубинка (Конотопський район)

Дуби́нка — село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 443 особи. Колишній орган місцевого самоврядування — Гружчанська сільська рада. Через село протікає річка Єзуч.

село Дубинка
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Конотопський район
Громада	Дубов'язівська селищна громада
Облікова картка	Дубинка
Основні дані
Населення	443
Поштовий індекс	41652
Телефонний код	+380 5447
Географічні дані
Географічні координати	51°12′30″ пн. ш. 33°27′23″ сх. д. / 51.20833° пн. ш. 33.45639° сх. д. / 51.20833; 33.45639Координати: 51°12′30″ пн. ш. 33°27′23″ сх. д. / 51.20833° пн. ш. 33.45639° сх. д. / 51.20833; 33.45639
Середня висота над рівнем моря	141 м
Місцева влада
Адреса ради	41655, Сумська обл., Конотопський р-н, с-ще Дубов'язівка, вул. В. Глуховця, 8
Сільський голова	Білик Леонід Іванович
Карта
Дубинка
Дубинка
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дубинка.

Географія

Село Дубинка знаходиться на лівому березі річки Єзуч в місці впадання в неї річки Кросна, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Гайки (ліквідовано в 1988 р.), нижче за течією на відстані 2 км розташоване село В'язове, на протилежному березі — село Червоний Яр, вище по течією річки Кросна примикає село Грузьке. Поруч проходять автомобільна дорога Т 1910 і залізнична робота, станція Дубинка.

Назва

Існує дві версії походження назви села Дубинка: за прізвищем першого поселенця — Дубняк, або від того, що на місці, де заснували село, росло багато дубів.

Історія

За переказами, село виникло десь у кінці XVII століття. Першими поселенцями були втікачі з Правобережної України, які рятувалися від гніту польських поміщиків.

Перші поселенці будувалися на одній вулиці, яку і зараз називають «Стара Дубинка». За часів царювання російської імператриці Катерини II у селі Грузьке оселився генерал Кирило Череп. У його володінні були навколишні села, у тому числі й Дубинка. У другій половині XIX століття в селі оселився нащадок Черепа — Михайло Васильович Черепов. Йому належало багато землі (селяни мали 0,6 десятин на сім'ю), цукровий завод, цегельня, волокуші, де збивали сукно з овечої шерсті. За переказами, поміщик програв цукровий завод у карти, і завод був вивезений до села Вовчик. Пізніше його викупив Терещенко і перевіз у село Слобода (нині Буринського р-ну).

Садиба поміщика знаходилася поблизу річки Єзуч, що протікає через село. Маючи велику потребу у воді для роботи цукрового заводу та цегельні, Черепов збудував греблю з міцним укріпленням, що збереглася до наших днів, а також ставок, зроблений руками селян. Його й нині називають «Панський став».

На початку XX століття в селі було одинадцять вулиць. Черепов купив частину землі за залізницею у поміщика Курдюмова, який мешкав у селі В'язове. Тут теж заселилися селяни. Нині цієї вулиці вже не існує, але місцевість і досі називають «Курдюмовщина». У 1902 році Черепов збудував школу на чотири класні кімнати.

У перші ж роки радянської окупації багато селян пішли працювати на залізницю та на підприємства до Конотопа. У 1925 році в селі була створена комсомольська організація, а в 1932 — партійна. У період колективізації взимку 1929–1930 років був створений перший колгосп «Більшовик». Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.

У 1961 році колгоспи сіл Грузьке, Дубинка та Землянка об'єднали в один колгосп «Дружба» з центром у Грузькому. Пізніше село Землянка відокремилося, утворивши самостійне господарство. Дубинка і сьогодні входить до складу сільгосппідприємства «Фортуна», що в селі Грузьке.

Сьогодення

…..Лікарська амбулаторія, фельдшерський пункт, загальноосвітні школи І-III та І-II ступенів, сільський Будинок культури та бібліотека складають соціальну сферу села. П'ять приватних крамниць забезпечують мешканців села товарами, а поштове відділення — пресою…. Все це сьогодні зруйноване, село вимирає…

Посилання

• Погода в селі [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]