Дрімлюга парагвайський Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царст

Дрімлюга парагвайський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes)
Родина:	Дрімлюгові (Caprimulgidae)
Рід:	Antrostomus
Вид:	Дрімлюга парагвайський

Біноміальна назва

Antrostomus sericocaudatus
Cassin, 1849

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Caprimulgus sericocaudatus

Посилання

Вікісховище:	Antrostomus sericocaudatus
Віківиди:	Antrostomus sericocaudatus
ITIS:	555555
МСОП:	22689798
NCBI:	190662

Дрімлюга парагвайський (Antrostomus sericocaudatus) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 24-30 см, вага 53-83 г. Тім'я і потилиця сильно поцятковані чорними смужками, обличчя чорнувате, на боках чорувато-руді плями. На задній частині шиї рудувато-коричневий "комір". спина, надхвістя і верхні покривні пера хвоста чорнувато-коричневі, поцятковані охристими і коричневими плямами. Груди чорнувато-коричневі, поцятковані короткими коричневими смужками, живіт чорнувато-коричневий, поцяткований охристими плямами.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

A. s. mengeli (Dickerman, 1975) — захід Амазонії в Перу і Болівії, локально в Бразильській Амазонії;
A. s. sericocaudatus Cassin, 1849 — південний схід Бразилії (від Мінас-Жерайсу і Еспіріту-Санту до Парани і Санта-Катарини), схід Парагваю і північний схід Аргентини (Місьйонес).

Поширення і екологія

Парагвайські дрімлюги мешкають в Перу, Болівії, Бразилії, Парагваї і Аргентині. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах Амазонії та у вологих атлантичних лісах. Зустрічаються на висоті від 82 до 913 м над рівнем моря в Амазонії та на висоті від 227 до 1200 м над рівнем моря в регіоні Атлантичного лісу. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Сезон розмноження триває з серпня по грудень.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 6 травня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Holyoak, D. T. (19 липня 2001). Nightjars and Their Allies: The Caprimulgiformes. Google Books: OUP Oxford. с. 407—408. ISBN .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 06 травня 2022.
Bodrati, Alejandro (25 січня 2018). Reproductive biology and distribution of the Silky-tailed Nightjar(Antrostomus sericocaudatus sericocaudatus) in Argentina (PDF). The Neotropical Ornithological Society. 29: 1—11.
Wilkinson, Fiona A. (September 2009). . The Wilson Journal of Ornithology. 121 (3): 498—505. doi:10.1676/05-103.1. JSTOR 20616937. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022 — через JSTOR.
Smith, Paul A. (8 жовтня 2018). Deceptive nest defence in ground-nesting birds and the risk of intermediate strategies. PLOS ONE. 13 (10): 2. Bibcode:2018PLoSO..1305236S. doi:10.1371/journal.pone.0205236. PMC 6175515. PMID 30296281.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 6 травня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[:0-3] Holyoak, D. T. (19 липня 2001). Nightjars and Their Allies: The Caprimulgiformes. Google Books: OUP Oxford. с. 407—408. ISBN .

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 06 травня 2022.

[:1-5] Bodrati, Alejandro (25 січня 2018). Reproductive biology and distribution of the Silky-tailed Nightjar(Antrostomus sericocaudatus sericocaudatus) in Argentina (PDF). The Neotropical Ornithological Society. 29: 1—11.

[:2-6] Wilkinson, Fiona A. (September 2009). . The Wilson Journal of Ornithology. 121 (3): 498—505. doi:10.1676/05-103.1. JSTOR 20616937. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022 — через JSTOR.

[7] Smith, Paul A. (8 жовтня 2018). Deceptive nest defence in ground-nesting birds and the risk of intermediate strategies. PLOS ONE. 13 (10): 2. Bibcode:2018PLoSO..1305236S. doi:10.1371/journal.pone.0205236. PMC 6175515. PMID 30296281.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()