Дослід короткого замикання

Дослід короткого замикання — визначення параметрів елементів схеми заміщення, що використовується при розрахунку реальних схем, зокрема активних двополюсників. У досліді короткого замикання опір зовнішнього кола вважають набагато меншим, ніж внутрішній опір джерела. Виходячи із закону Ома для повного кола ${\displaystyle I={\varepsilon \over {R+r}}}$, при опорі зовнішнього кола ${\displaystyle R=0}$ сила струму ${\displaystyle I}$ досягає найбільшого значення. У разі змінного струму слід враховувати реактивні складові опору вимірювального приладу.

Метою цього досліду є визначення параметра струму генератора для схеми заміщення.

Окремий випадок цього досліду проводиться для трансформаторів змінного струму великої потужності, коли трансформатор вироджується з шестиполюсника в триполюсник для трифазного струму і з чотириполюсника в двополюсник для однофазного. Дослід короткого замикання характеризує роботу силового трансформатора в граничному режимі навантаження за номінального струму вторинної обмотки. ${\displaystyle (I_{2}=I_{2n})}$.

Див. також

• Метод еквівалентного генератора
• Режим короткого замикання

Примітки

1. http://www.e-transform.ru/book1/ch1/ch5/ [ 2009-10-28 у Wayback Machine.] Опыты холостого хода и короткого замыкания трансформатора

Література

• Бессонов Л.А. Теоретичні засади електротехніки. Електричні кола = Теоретические основы электротехники. Электрические цепи. — М. : Гардарики, 2002. — 638 с. — .