Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Доротея Софія Пфальцька (нім. Dorothea Sophie von der Pfalz) або Доротея Софія Пфальц-Нойбурзька (нім. Dorothea Sophie von Pfalz-Neuburg), ( 5 липня 1670 — 15 вересня 1748) — пфальцька принцеса з династії Віттельсбахів, донька курфюрста Пфальцу Філіпа Вільгельма та ландграфині Гессен-Дармштадтської Єлизавети Амалії, дружина спершу спадкоємного принца Парми та П'яченци Одоардо Фарнезе, а згодом — правлячого герцога Парми та П'яченци Франческо Фарнезе, рідного брата її першого чоловіка, матір королеви Іспанії Ізабелли Фарнезе. Регентка Парми та П'яченци у 1731—1734 роках за володарювання її неповнолітнього онука Карла I. Згодом влада у герцогстві перейшла до династії Габсбургів.
| Доротея Софія Нойбурзька | |
|---|---|
| нім. Dorothea Sophie von Pfalz-Neuburg | |
 Портрет Доротеї Софії пензля невідомого майстра, близько 1690—1699 років, Пармська національна галерея | |
| 8-а герцогиня-консорт Парми та П'яченци | |
| Початок правління: | 8 грудня 1695 |
| Кінець правління: | 26 травня 1727 |
| Попередник: | Марія д'Есте |
| Наступник: | Генрієтта д'Есте |
| Дата народження: | 5 липня 1670 |
| Місце народження: | Нойбург-ан-дер-Донау |
| Країна: | Священна Римська імперія |
| Дата смерті: | 15 вересня 1748 (78 років) |
| Місце смерті: | Парма, Герцогство Парми та П'яченци |
| Поховання | d |
| Чоловік: | 1) Одоардо Фарнезе 2) Франческо Фарнезе |
| Діти: | Від першого шлюбу: Алессандро Ігнасіо, Єлизавета Від другого шлюбу: не було |
| Династія: | Віттельсбахи, Фарнезе |
| Батько: | Філіп Вільгельм Нойбурзький |
| Мати: | Єлизавета Амалія Гессен-Дармштадтська |
| Нагороди: |  |
Доротея Софія Нойбурзька у Вікісховищі | |
Біографія
Дитинство та юність
Народилась 5 липня 1670 року у Нойбурзі. Була чотирнадцятою дитиною та п'ятою донькою в родині пфальцграфа Нойбургу, герцога Юліху та Бергу, Філіппа Вільгельма та його другої дружини Єлизавети Амалії Гессен-Дармштадтської. Була охрещена у придворній каплиці єзуїтом Габріелем Рідлером. Зі старших сиблінгів на момент її народження живими залишились сестри Елеонора Магдалена, Марія Софія та Марія Анна й брати Йоганн Вільгельм, Вольфганг Георг, Людвіг Антон, Карл Філіп, Александр Сигізмунд, Франц Людвіг, Фрідріх Вільгельм і Філіп Вільгельм. Згодом сімейство поповнилося двома молодшими доньками.
Шлюб батьків був щасливим. Основною резіденцією сімейства слугував Нойбурзький замок. Неподалік, у тугайовому лісі, розташовувався мисливський замок Ґрюнау. Літньою резиденцією був замок Бейрат неподалік Дюссельдорфу.
Принцеси, за певним графіком, вранці та вдень отримували уроки письма та читання, вивчали латину, французьку та італійську мови. Для відпочинку їм рекомендувалася «хороша робота», танці та співи. Щосуботи навчалися катехізису та символам віри. По неділям і святам дозволялося відвідувати монастир кармеліток або Біттенбрунн, Грюнау, Роренфельд чи інші місця, аби «розважитися». Гофмейстерина мала здійснювати за ними суворий контроль щодо дотримання манер і пристойностей, поведінки за столом та спілкування з іншими людьми. У разі особливої непокори могла навіть використовувати різку. Також відповідала за одяг, прання і адміністрування витрат принцес. За «загальним» наказом кожного вечора відбувався іспит сумління дівчат; перед сном вони приносили вибачення всім, кого образили, навіть слугам.
У травні 1685 році батько Доротеї Софії успадкував Курпфальц від свого кузена Карла II. Будучи католіком, він намагався дати юридичну рівність усім місцевим конфесіям, що не сподобалося протестантам. Зрештою, король Франції Людовик XIV від імені своєї невістки Єлизавети висунув претензії щодо пфальцької спадщини, і у вересні 1688 року французькі війська вторглися до земель Пфальцу, що поклало початок Дев'ятирічній війні. Сім'я курфюрста знову повернулася до Нойбургу.
Імператор Священної Римської імперії Леопольд I Габсбург запропонував посватати котрусь із доньок курфюрста Пфальцу герцогу Парми та П'яченци. Союз викликав невдоволення французького двору, але скріпив би зв'язки Парми з імперією. Переговори щодо такого шлюбу почалися влітку 1688 року. 15 січня 1690 року у листі до Рануччо II Філіп Вільгельм писав, що, завдяки італійському посланцю Фабіо Перлетті, складання шлюбного контракту спадкоємного принца Парми та його доньки Доротеї Софії майже завершене. Загалом даний документ викликав чимало труднощів, оскільки мав бути складеним цілком у дусі імператора Леопольда I, який сподівався краще контролювати двор Парми за допомогою своєї невістки в майбутньому.
Разом з тим, герцогу Пармському Доротея Софія була представлена як дама ангельських манер і гідна похвали за свої чесноти та сильний, але спокійний дух. Останнє мало розумітися як те, що наречена буде слухняною і не має наміру втручатися у політичні ініціативи Фарнезе. Таким чином, загроза імперського втручання була частково пом'якшена.
Весілля за довіреністю відбулося ввечері у понеділок 3 квітня 1690 і проходило у Нойбурзькій придворній церкві. Після церемонії у замку дали розкішний бенкет.
Дорога до Парми
5 квітня принцеса у супроводженні маркіза Віголено та численної свити вирушила до нової батьківщини. З її виїздом в Нойбурзі був даний гарматний салют. Перші чотири кілометри Доротея Софія їхала у кареті з батьками, молодшими сестрами та принцом Зульцбахським. Від Вагенхофену до Петтмесу з нею подорожували лише сестри. В останньому вони провели ніч і наступного дня зі сльозами попрощалися.
Принцеса пересіла до карети, яку свекор прислав по неї з Парми. Чергова зупинка відбулася у Фрідберзі, до якого несподівано прибув її брат Александр Сигізмунд. Брат і сестра повечеряли разом, а наступного дня він супроводив Доротею Софію до Клостерлехфельду. 8 квітня барон Егльхоф фон Целль привіз подорожуючим листи з Нойбургу, в яких батьки принцеси цікавивилися станом її здоров'я. Між Вайльгаймом і Мурнау візник повністю розтрощив карету, бо не побачив дерева. На імперському кордоні весільний кортеж вітали гарматним залпом. Маркіз Віголено відзначав, що Доротея Софія зранку завжди в гарному настрої і, вставши з ліжка, перш за все встановлює свій мандрівний вівтар.
Перед Інсбруком принцеса була зустрінута герцогом Лотаринзьким Карлом V та його дружиною Елеонорою Марією, які супроводили процесію до міста, де на честь Доротеї Софії були влаштовані бал і бенкет. Протягом перебування її в місті двічі відбувалися слабкі поштовхи землетрусу. До Больцано колонна прибула 17 квітня, сильно страждаючи від пилу та спеки. Там принцеса дізналася, що її сестра, яка стала дружиною іспанського короля, зрештою дісталася Мадриду. Перед Тренто процесію зустрів камергер князя-єпископа. Прибулих вітали гарматним салютом. Сам князь-єпископ спроводжував Доротею Софію під руку до чотирьох церков міста. Після культурної програми відбулася розкішна трапеза в єпископському палаці. У Вероні, аби побачити кортеж, зібрався величезний натовп. Прибув з Венеції інкогніто і брат Доротеї Софії, Філіп Вільгельм, який супроводив її до Мантуї. На кордоні Моденського герцогства принцесу зустрів Франческо II д'Есте з дядьком-кардиналом. Після розкішного прийому вони так само проводили Доротею Софію до кордону з Пармою, де її вже очікували наречений із батьком. Рануччо II першим зустрів невістку, ніжно її привітавши. Вона із Одоардо пересіли до його екіпажу і о 16 годині 25 квітня прибули до столиці.
Дівчину змальовували як досить привабливу: високу, світловолосу та блакитнооку, у той же час, відому своїм зарозумілим характером та відсутністю почуття гумору. Маркіз Віголено відзначав, що вона дуже добре вихована та мудра не за віком. Її наречений, Одоардо Фарнезе, страждав від передчасного ожиріння, але мав привітні манери та славився дотепністю.
Аби дати принцесі відпочити вінчання було призначене на 15 травня, але через тривалу зливу перенесене на 17 число.
Перший шлюб
Вінчання 19-річної Доротеї Софії та 23-річного Одоардо пройшло у соборі Парми 17 травня 1690. Церемонію провів єпископ Парми. Це був перший шлюб представників династії з німецькою аристократкою. Наречена отримала дуже великий посаг, що принесло величезну вигоду дому Фарнезе. Весільні урочистості тривали десять днів з надзвичайним розмахом.
Принцеса важко пристосувалася до життя витонченого світського двору. Суворий і релігійний характер Доротеї Софії, зрештою, призвів її до зневаги мирських подій, за винятком карнавалів. Втім, подружнє життя було відзначене міцною взаємною прихильністю, яку сучасники знаходили рідкісним явищем в аристократичних шлюбах за розрахунком. Підданим же нова спадкоємна принцеса не сподобалася. Змушені заплатити великий податок, за рахунок якого фінансувалося весілля, вони знайшли її не надто вродливою та педантичною. І, хоча хвалили добродушний характер Одоардо, сумнівалися в його здатності мати дітей. Проте, менш ніж за рік, Доротея Софія завагітніла і у грудні 1691 року народила спадкоємця. Всього у шлюбі народила двох нащадків:
- Алессандро Ігнасіо (1691—1693) — прожив півтора роки;
- Єлизавета (1692—1766) — дружина короля Іспанії Філіп V, мала семеро дітей.
Втім, стан здоров'я Одоардо погіршувався. Сильне ожиріння заважало йому рухатися та займатися звичайною діяльністю. У серпні 1693 року єдиний син подружжя помер, а лікарі вважали народження ще однієї дитини вкрай малоймовірною подією. Втрата спадкоємця також частково спричинила подальше погіршення здоров'я принца. У вересні 1693 року Одоардо пішов з життя, сердечно оплакуваний дружиною.
Другий шлюб
Рануччо II, перш ніж померти, переконав свого молодшого сина Франческо одружитися з овдовілою невісткою, аби зберегти зв'язок з Імперією. Окрім того, таким чином він уникав необхідності повертати велий посаг курфюрсту, якщо той знову вирішить знову видати сестру в шлюб. Виснажені фінанси країни навряд чи витримали б таке повернення. Старший брат герцогині дійсно розглядав варіант її шлюбу з овдовілим курфюрстом Баварії Максиміліаном II або королем Швеції. Старого герцога не стало у грудні 1694 року. За два роки Франческо, який посів після нього престол, з дозволу Папи Римського, одружився з Доротеєю Софією.
Весілля 26-річної принцеси та 18-річного Францеско Фарнезе відбулося 7 вересня 1796 року. Святкування пройшли без звичайної пишності. Нареченого змальовували як серйозного молодика, який добре усвідомлював династичні обов'язки.
Спільних дітей у подружжя не було, але Франческо добре ставився до доньки Доротеї Софії, яка доводилася йому небогою. У 1714 році ця дівчина, на яку покладалися всі надії династії, була видана за короля Іспанії Філіпа V. Згідно Гаазького миру 1720 року їхній первісток Карл згодом мав успадкувати землі Парми та П'яченци, а також Тоскану.
Хоча Франческо протягом усього правління надавав більшу увагу справам зовнішньої політики, він розумно розпоряджався внітрішніми ресурсами країни. Герцог уникав фіскальних надмірностей, скорочував державні витрати, практикував помірність у судових витратах, ймовірно, зі схвалення дружини. Сама Доротея Софія мало робила аби завоювати прихильність своїх підданих, хоча представляла чоловіка майже на всіх публічних святах, як світських, так і релігійних. Регулярно листувалася з місіонерами, у тому числі з Африки.
У травні 1727 року Франческо помер.
Подальше життя
Наступним герцогом став неодружений молодший брат її чоловіка, Антоніо. Відносини Доротеї Софії з діверем були прохолодними і за життя Франческо. З його смертю вони ще погіршилися. Герцогиня стверджувала, що новий правитель дуже обмежив її у коштах і просила захисту у доньки, стверджуючи у листах, що «вона одна далеко від батьківщини, в оточенні шпигунів, й не знає, кому довіряти».
У 1728 році Антоніо Фарнезе побрався з Генрієттою д'Есте. Втім, він також страждав від ожиріння, і надії на появу спадкоємця було мало. Із новою герцогинею відносини у Доротеї Софії також складалися поганими, раніше вона робила все, аби цей шлюб не відбувся. Жінка не полишала надії звести згодом на престол свого онука Карла.
У січні 1731 року Антоніо помер, за день до смерті проголосивши, що Генрієтта є вагітною. Однак, дана вагітність була поставлена під сумнів. Доротея Софія у травні прибула із П'яченци, де вона мешкала, до Парми, аби слідкувати за подіями. Гінекогологічний огляд герцогині, який відбувся 31 травня, підтвердив її вагітність на сьомому місяці. Не зважаючи на це, багато хто продовжував вважати очікування немовляти мистифікацією. У вересні було офіційно оголошено, що дитина померла, не народившись.
29 грудня 1731 року Доротея Софія вступила у свої права регентства до повноліття онука. В ході урочистої церемонії, окрім іншого, граф Стампа вручив їй ключі від міста Парми. Карло Фругоні з цього приводу написав поетичну присвяту, холодно зустрінуту правителькою. Першим урядовим актом герцогині було звільнення міністрів і офіцерів, прихильних дому Фарнезе. 9 березня 1732 року Карл особисто прибув до Італії, але спершу зупинився в Тоскані, де його вітав Джан Гастоне Медічі, і лише у жовтні в'їхав до Парми. 20 січня 1734 року йому виповнилося 18 і, він став «волен панувати та керувати своїми країнами незалежним чином». Функції Доротеї Софії як регентки були вичерпані. Надалі вона вела приватне життя.
Пармське герцогство у 1735 році відійшло під керування Габсбургів. Карл натомість став королем Неаполю та Сицилії.
Востаннє Доротея Софія з'явилася на публіці 1 травня 1739 року. Останні роки провела в побожності та молитвах. Втім, продовжувала полюбляти коштовності та сукні з тонких і дорогих тканин.
Пішла з життя у віці 78 років останньою зі своїх братів і сестер. Її не стало 15 вересня 1748 у Пармі. Поховали герцогиню 17 вересня у місцевій церкві капуцинів. У 1812 році прах перепоховали у крипті церкви Санта Марія делла Стекката.
За місяць після її смерті Парма, за Аахенським миром, знову відійшла до її онука, який поклав початок династії Бурбонів на Пармському престолі.
Нагороди
Генеалогія
Філіп Людвіг Нойбурзький | Анна Клевська | Вільгельм V | Рената Лотаринзька | Людвіг V | Магдалена Бранденбурзька | Йоганн Георг I | Магдалена Сибілла Прусська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вольфганг Вільгельм Нойбурзький | Магдалена Баварська | Георг II | Софія Елеонора Саксонська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Філіпп Вільгельм Нойбурзький | Єлизавета Амалія Гессен-Дармштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Доротея Софія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Література
- Emilio Nasalli Rocca, I Farnese, dell'Oglio editore, 1969
- Giovanni Drei, I Farnese grandezza e decadenza di una dinastia italiana, La Libreria dello Stato, Roma 1954
- Giulio Sodano, Una contessa palatina a Parma. Dorotea Sofia e l'irruzione delle Neuburg nella politica europea, in «Cheiron» 1.2017, стор. 128-156.
Примітки
- Wolfgang Kaps. Dorothea Sophia von Pfalz-Neuburg (1670—1748) [1] (нім.)
- Доротея Софія Нойбурзька [2] (англ.)
- Стаття Даріо Бузоліні «Одоардо Фарнезе» у Біографічному словнику італійців. Том 45. 1995 [3] (італ.)
- Стаття Маріни Романелло «Франческо Фарнезе, герцог Парми та П'яченци» у Біографічному словнику італійців. Том 49. 1997. [4] (італ.)
- Стаття Соні Пелліццер «Доротея Софія Нойбурзька, герцогиня Парми та П'яченци» у Біографічному словнику італійців. Том 41.1992. [5] (італ.)
- Acton, Harold. I Borboni di Napoli (1734—1825) Florence, Giunti, 1997 стор. 20.
- Санта Марія делла Стекката [6] (англ.)
Посилання
- Пфальцькі Віттельсбахи (англ.)
- Профіль на Geni.com (англ.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Доротеї Софії Нойбурзької (англ.)
- Генеалогія Одоардо Фарнезе (англ.)
- Генеалогія Франческо Фарнезе (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Doroteya Sofiya Pfalcka nim Dorothea Sophie von der Pfalz abo Doroteya Sofiya Pfalc Nojburzka nim Dorothea Sophie von Pfalz Neuburg 5 lipnya 1670 15 veresnya 1748 pfalcka princesa z dinastiyi Vittelsbahiv donka kurfyursta Pfalcu Filipa Vilgelma ta landgrafini Gessen Darmshtadtskoyi Yelizaveti Amaliyi druzhina spershu spadkoyemnogo princa Parmi ta P yachenci Odoardo Farneze a zgodom pravlyachogo gercoga Parmi ta P yachenci Franchesko Farneze ridnogo brata yiyi pershogo cholovika matir korolevi Ispaniyi Izabelli Farneze Regentka Parmi ta P yachenci u 1731 1734 rokah za volodaryuvannya yiyi nepovnolitnogo onuka Karla I Zgodom vlada u gercogstvi perejshla do dinastiyi Gabsburgiv Doroteya Sofiya Nojburzkanim Dorothea Sophie von Pfalz NeuburgDoroteya Sofiya NojburzkaPortret Doroteyi Sofiyi penzlya nevidomogo majstra blizko 1690 1699 rokiv Parmska nacionalna galereya8 a gercoginya konsort Parmi ta P yachenciPochatok pravlinnya 8 grudnya 1695Kinec pravlinnya 26 travnya 1727Poperednik Mariya d EsteNastupnik Genriyetta d EsteData narodzhennya 5 lipnya 1670 1670 07 05 Misce narodzhennya Nojburg an der DonauKrayina Svyashenna Rimska imperiyaData smerti 15 veresnya 1748 1748 09 15 78 rokiv Misce smerti Parma Gercogstvo Parmi ta P yachenciPohovannyadCholovik 1 Odoardo Farneze 2 Franchesko FarnezeDiti Vid pershogo shlyubu Alessandro Ignasio Yelizaveta Vid drugogo shlyubu ne buloDinastiya Vittelsbahi FarnezeBatko Filip Vilgelm NojburzkijMati Yelizaveta Amaliya Gessen DarmshtadtskaNagorodi Doroteya Sofiya Nojburzka u VikishovishiBiografiyaDitinstvo ta yunist Narodilas 5 lipnya 1670 roku u Nojburzi Bula chotirnadcyatoyu ditinoyu ta p yatoyu donkoyu v rodini pfalcgrafa Nojburgu gercoga Yulihu ta Bergu Filippa Vilgelma ta jogo drugoyi druzhini Yelizaveti Amaliyi Gessen Darmshtadtskoyi Bula ohreshena u pridvornij kaplici yezuyitom Gabrielem Ridlerom Zi starshih siblingiv na moment yiyi narodzhennya zhivimi zalishilis sestri Eleonora Magdalena Mariya Sofiya ta Mariya Anna j brati Jogann Vilgelm Volfgang Georg Lyudvig Anton Karl Filip Aleksandr Sigizmund Franc Lyudvig Fridrih Vilgelm i Filip Vilgelm Zgodom simejstvo popovnilosya dvoma molodshimi donkami Portret Doroteyi Sofiyi penzlya Ya F van Duvena Miskij muzej Klauzenu Shlyub batkiv buv shaslivim Osnovnoyu rezidenciyeyu simejstva sluguvav Nojburzkij zamok Nepodalik u tugajovomu lisi roztashovuvavsya mislivskij zamok Gryunau Litnoyu rezidenciyeyu buv zamok Bejrat nepodalik Dyusseldorfu Princesi za pevnim grafikom vranci ta vden otrimuvali uroki pisma ta chitannya vivchali latinu francuzku ta italijsku movi Dlya vidpochinku yim rekomenduvalasya horosha robota tanci ta spivi Shosuboti navchalisya katehizisu ta simvolam viri Po nedilyam i svyatam dozvolyalosya vidviduvati monastir karmelitok abo Bittenbrunn Gryunau Rorenfeld chi inshi miscya abi rozvazhitisya Gofmejsterina mala zdijsnyuvati za nimi suvorij kontrol shodo dotrimannya maner i pristojnostej povedinki za stolom ta spilkuvannya z inshimi lyudmi U razi osoblivoyi nepokori mogla navit vikoristovuvati rizku Takozh vidpovidala za odyag prannya i administruvannya vitrat princes Za zagalnim nakazom kozhnogo vechora vidbuvavsya ispit sumlinnya divchat pered snom voni prinosili vibachennya vsim kogo obrazili navit slugam U travni 1685 roci batko Doroteyi Sofiyi uspadkuvav Kurpfalc vid svogo kuzena Karla II Buduchi katolikom vin namagavsya dati yuridichnu rivnist usim miscevim konfesiyam sho ne spodobalosya protestantam Zreshtoyu korol Franciyi Lyudovik XIV vid imeni svoyeyi nevistki Yelizaveti visunuv pretenziyi shodo pfalckoyi spadshini i u veresni 1688 roku francuzki vijska vtorglisya do zemel Pfalcu sho poklalo pochatok Dev yatirichnij vijni Sim ya kurfyursta znovu povernulasya do Nojburgu Nojburzkij zamok Imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Leopold I Gabsburg zaproponuvav posvatati kotrus iz donok kurfyursta Pfalcu gercogu Parmi ta P yachenci Soyuz viklikav nevdovolennya francuzkogo dvoru ale skripiv bi zv yazki Parmi z imperiyeyu Peregovori shodo takogo shlyubu pochalisya vlitku 1688 roku 15 sichnya 1690 roku u listi do Ranuchcho II Filip Vilgelm pisav sho zavdyaki italijskomu poslancyu Fabio Perletti skladannya shlyubnogo kontraktu spadkoyemnogo princa Parmi ta jogo donki Doroteyi Sofiyi majzhe zavershene Zagalom danij dokument viklikav chimalo trudnoshiv oskilki mav buti skladenim cilkom u dusi imperatora Leopolda I yakij spodivavsya krashe kontrolyuvati dvor Parmi za dopomogoyu svoyeyi nevistki v majbutnomu Razom z tim gercogu Parmskomu Doroteya Sofiya bula predstavlena yak dama angelskih maner i gidna pohvali za svoyi chesnoti ta silnij ale spokijnij duh Ostannye malo rozumitisya yak te sho narechena bude sluhnyanoyu i ne maye namiru vtruchatisya u politichni iniciativi Farneze Takim chinom zagroza imperskogo vtruchannya bula chastkovo pom yakshena Vesillya za dovirenistyu vidbulosya vvecheri u ponedilok 3 kvitnya 1690 i prohodilo u Nojburzkij pridvornij cerkvi Pislya ceremoniyi u zamku dali rozkishnij benket Doroga do Parmi 5 kvitnya princesa u suprovodzhenni markiza Vigoleno ta chislennoyi sviti virushila do novoyi batkivshini Z yiyi viyizdom v Nojburzi buv danij garmatnij salyut Pershi chotiri kilometri Doroteya Sofiya yihala u kareti z batkami molodshimi sestrami ta princom Zulcbahskim Vid Vagenhofenu do Pettmesu z neyu podorozhuvali lishe sestri V ostannomu voni proveli nich i nastupnogo dnya zi slozami poproshalisya Karl V ta Eleonora Mariya Princesa peresila do kareti yaku svekor prislav po neyi z Parmi Chergova zupinka vidbulasya u Fridberzi do yakogo nespodivano pribuv yiyi brat Aleksandr Sigizmund Brat i sestra povecheryali razom a nastupnogo dnya vin suprovodiv Doroteyu Sofiyu do Klosterlehfeldu 8 kvitnya baron Eglhof fon Cell priviz podorozhuyuchim listi z Nojburgu v yakih batki princesi cikavivilisya stanom yiyi zdorov ya Mizh Vajlgajmom i Murnau viznik povnistyu roztroshiv karetu bo ne pobachiv dereva Na imperskomu kordoni vesilnij kortezh vitali garmatnim zalpom Markiz Vigoleno vidznachav sho Doroteya Sofiya zranku zavzhdi v garnomu nastroyi i vstavshi z lizhka persh za vse vstanovlyuye svij mandrivnij vivtar Portret Odoardo Farneze penzlya Ya F van Duvena Pered Insbrukom princesa bula zustrinuta gercogom Lotarinzkim Karlom V ta jogo druzhinoyu Eleonoroyu Mariyeyu yaki suprovodili procesiyu do mista de na chest Doroteyi Sofiyi buli vlashtovani bal i benket Protyagom perebuvannya yiyi v misti dvichi vidbuvalisya slabki poshtovhi zemletrusu Do Bolcano kolonna pribula 17 kvitnya silno strazhdayuchi vid pilu ta speki Tam princesa diznalasya sho yiyi sestra yaka stala druzhinoyu ispanskogo korolya zreshtoyu distalasya Madridu Pered Trento procesiyu zustriv kamerger knyazya yepiskopa Pribulih vitali garmatnim salyutom Sam knyaz yepiskop sprovodzhuvav Doroteyu Sofiyu pid ruku do chotiroh cerkov mista Pislya kulturnoyi programi vidbulasya rozkishna trapeza v yepiskopskomu palaci U Veroni abi pobachiti kortezh zibravsya velicheznij natovp Pribuv z Veneciyi inkognito i brat Doroteyi Sofiyi Filip Vilgelm yakij suprovodiv yiyi do Mantuyi Na kordoni Modenskogo gercogstva princesu zustriv Franchesko II d Este z dyadkom kardinalom Pislya rozkishnogo prijomu voni tak samo provodili Doroteyu Sofiyu do kordonu z Parmoyu de yiyi vzhe ochikuvali narechenij iz batkom Ranuchcho II pershim zustriv nevistku nizhno yiyi privitavshi Vona iz Odoardo peresili do jogo ekipazhu i o 16 godini 25 kvitnya pribuli do stolici Divchinu zmalovuvali yak dosit privablivu visoku svitlovolosu ta blakitnooku u toj zhe chas vidomu svoyim zarozumilim harakterom ta vidsutnistyu pochuttya gumoru Markiz Vigoleno vidznachav sho vona duzhe dobre vihovana ta mudra ne za vikom Yiyi narechenij Odoardo Farneze strazhdav vid peredchasnogo ozhirinnya ale mav privitni maneri ta slavivsya dotepnistyu Abi dati princesi vidpochiti vinchannya bulo priznachene na 15 travnya ale cherez trivalu zlivu perenesene na 17 chislo Pershij shlyub Portret Doroteyi Sofiyi penzlya nevidomogo majstra Nacionalnij muzej Prado Vinchannya 19 richnoyi Doroteyi Sofiyi ta 23 richnogo Odoardo projshlo u sobori Parmi 17 travnya 1690 Ceremoniyu proviv yepiskop Parmi Ce buv pershij shlyub predstavnikiv dinastiyi z nimeckoyu aristokratkoyu Narechena otrimala duzhe velikij posag sho prineslo velicheznu vigodu domu Farneze Vesilni urochistosti trivali desyat dniv z nadzvichajnim rozmahom Princesa vazhko pristosuvalasya do zhittya vitonchenogo svitskogo dvoru Suvorij i religijnij harakter Doroteyi Sofiyi zreshtoyu prizviv yiyi do znevagi mirskih podij za vinyatkom karnavaliv Vtim podruzhnye zhittya bulo vidznachene micnoyu vzayemnoyu prihilnistyu yaku suchasniki znahodili ridkisnim yavishem v aristokratichnih shlyubah za rozrahunkom Piddanim zhe nova spadkoyemna princesa ne spodobalasya Zmusheni zaplatiti velikij podatok za rahunok yakogo finansuvalosya vesillya voni znajshli yiyi ne nadto vrodlivoyu ta pedantichnoyu I hocha hvalili dobrodushnij harakter Odoardo sumnivalisya v jogo zdatnosti mati ditej Prote mensh nizh za rik Doroteya Sofiya zavagitnila i u grudni 1691 roku narodila spadkoyemcya Vsogo u shlyubi narodila dvoh nashadkiv Alessandro Ignasio 1691 1693 prozhiv pivtora roki Yelizaveta 1692 1766 druzhina korolya Ispaniyi Filip V mala semero ditej Vtim stan zdorov ya Odoardo pogirshuvavsya Silne ozhirinnya zavazhalo jomu ruhatisya ta zajmatisya zvichajnoyu diyalnistyu U serpni 1693 roku yedinij sin podruzhzhya pomer a likari vvazhali narodzhennya she odniyeyi ditini vkraj malojmovirnoyu podiyeyu Vtrata spadkoyemcya takozh chastkovo sprichinila podalshe pogirshennya zdorov ya princa U veresni 1693 roku Odoardo pishov z zhittya serdechno oplakuvanij druzhinoyu Drugij shlyub Portret Franchesko Farneze Parmska nacionalna galereya Ranuchcho II persh nizh pomerti perekonav svogo molodshogo sina Franchesko odruzhitisya z ovdoviloyu nevistkoyu abi zberegti zv yazok z Imperiyeyu Okrim togo takim chinom vin unikav neobhidnosti povertati velij posag kurfyurstu yaksho toj znovu virishit znovu vidati sestru v shlyub Visnazheni finansi krayini navryad chi vitrimali b take povernennya Starshij brat gercogini dijsno rozglyadav variant yiyi shlyubu z ovdovilim kurfyurstom Bavariyi Maksimilianom II abo korolem Shveciyi Starogo gercoga ne stalo u grudni 1694 roku Za dva roki Franchesko yakij posiv pislya nogo prestol z dozvolu Papi Rimskogo odruzhivsya z Doroteyeyu Sofiyeyu Vesillya 26 richnoyi princesi ta 18 richnogo Francesko Farneze vidbulosya 7 veresnya 1796 roku Svyatkuvannya projshli bez zvichajnoyi pishnosti Narechenogo zmalovuvali yak serjoznogo molodika yakij dobre usvidomlyuvav dinastichni obov yazki Spilnih ditej u podruzhzhya ne bulo ale Franchesko dobre stavivsya do donki Doroteyi Sofiyi yaka dovodilasya jomu nebogoyu U 1714 roci cya divchina na yaku pokladalisya vsi nadiyi dinastiyi bula vidana za korolya Ispaniyi Filipa V Zgidno Gaazkogo miru 1720 roku yihnij pervistok Karl zgodom mav uspadkuvati zemli Parmi ta P yachenci a takozh Toskanu Hocha Franchesko protyagom usogo pravlinnya nadavav bilshu uvagu spravam zovnishnoyi politiki vin rozumno rozporyadzhavsya vnitrishnimi resursami krayini Gercog unikav fiskalnih nadmirnostej skorochuvav derzhavni vitrati praktikuvav pomirnist u sudovih vitratah jmovirno zi shvalennya druzhini Sama Doroteya Sofiya malo robila abi zavoyuvati prihilnist svoyih piddanih hocha predstavlyala cholovika majzhe na vsih publichnih svyatah yak svitskih tak i religijnih Regulyarno listuvalasya z misionerami u tomu chisli z Afriki U travni 1727 roku Franchesko pomer Podalshe zhittya Nastupnim gercogom stav neodruzhenij molodshij brat yiyi cholovika Antonio Vidnosini Doroteyi Sofiyi z diverem buli proholodnimi i za zhittya Franchesko Z jogo smertyu voni she pogirshilisya Gercoginya stverdzhuvala sho novij pravitel duzhe obmezhiv yiyi u koshtah i prosila zahistu u donki stverdzhuyuchi u listah sho vona odna daleko vid batkivshini v otochenni shpiguniv j ne znaye komu doviryati Doroteya Sofiya na gravyuri U 1728 roci Antonio Farneze pobravsya z Genriyettoyu d Este Vtim vin takozh strazhdav vid ozhirinnya i nadiyi na poyavu spadkoyemcya bulo malo Iz novoyu gercogineyu vidnosini u Doroteyi Sofiyi takozh skladalisya poganimi ranishe vona robila vse abi cej shlyub ne vidbuvsya Zhinka ne polishala nadiyi zvesti zgodom na prestol svogo onuka Karla U sichni 1731 roku Antonio pomer za den do smerti progolosivshi sho Genriyetta ye vagitnoyu Odnak dana vagitnist bula postavlena pid sumniv Doroteya Sofiya u travni pribula iz P yachenci de vona meshkala do Parmi abi slidkuvati za podiyami Ginekogologichnij oglyad gercogini yakij vidbuvsya 31 travnya pidtverdiv yiyi vagitnist na somomu misyaci Ne zvazhayuchi na ce bagato hto prodovzhuvav vvazhati ochikuvannya nemovlyati mistifikaciyeyu U veresni bulo oficijno ogolosheno sho ditina pomerla ne narodivshis 29 grudnya 1731 roku Doroteya Sofiya vstupila u svoyi prava regentstva do povnolittya onuka V hodi urochistoyi ceremoniyi okrim inshogo graf Stampa vruchiv yij klyuchi vid mista Parmi Karlo Frugoni z cogo privodu napisav poetichnu prisvyatu holodno zustrinutu pravitelkoyu Pershim uryadovim aktom gercogini bulo zvilnennya ministriv i oficeriv prihilnih domu Farneze 9 bereznya 1732 roku Karl osobisto pribuv do Italiyi ale spershu zupinivsya v Toskani de jogo vitav Dzhan Gastone Medichi i lishe u zhovtni v yihav do Parmi 20 sichnya 1734 roku jomu vipovnilosya 18 i vin stav volen panuvati ta keruvati svoyimi krayinami nezalezhnim chinom Funkciyi Doroteyi Sofiyi yak regentki buli vicherpani Nadali vona vela privatne zhittya Stelya kaplici Farneze v cerkvi Santa Mariya della Stekkata Parmske gercogstvo u 1735 roci vidijshlo pid keruvannya Gabsburgiv Karl natomist stav korolem Neapolyu ta Siciliyi Vostannye Doroteya Sofiya z yavilasya na publici 1 travnya 1739 roku Ostanni roki provela v pobozhnosti ta molitvah Vtim prodovzhuvala polyublyati koshtovnosti ta sukni z tonkih i dorogih tkanin Pishla z zhittya u vici 78 rokiv ostannoyu zi svoyih brativ i sester Yiyi ne stalo 15 veresnya 1748 u Parmi Pohovali gercoginyu 17 veresnya u miscevij cerkvi kapuciniv U 1812 roci prah perepohovali u kripti cerkvi Santa Mariya della Stekkata Za misyac pislya yiyi smerti Parma za Aahenskim mirom znovu vidijshla do yiyi onuka yakij poklav pochatok dinastiyi Burboniv na Parmskomu prestoli NagorodiBlagorodnij orden Zoryanogo hresta Svyashenna Rimska imperiya GenealogiyaFilip Lyudvig Nojburzkij Anna Klevska Vilgelm V Renata Lotarinzka Lyudvig V Magdalena Brandenburzka Jogann Georg I Magdalena Sibilla Prusska Volfgang Vilgelm Nojburzkij Magdalena Bavarska Georg II Sofiya Eleonora Saksonska Filipp Vilgelm Nojburzkij Yelizaveta Amaliya Gessen Darmshtadtska Doroteya Sofiya LiteraturaEmilio Nasalli Rocca I Farnese dell Oglio editore 1969 Giovanni Drei I Farnese grandezza e decadenza di una dinastia italiana La Libreria dello Stato Roma 1954 Giulio Sodano Una contessa palatina a Parma Dorotea Sofia e l irruzione delle Neuburg nella politica europea in Cheiron 1 2017 stor 128 156 PrimitkiWolfgang Kaps Dorothea Sophia von Pfalz Neuburg 1670 1748 1 nim Doroteya Sofiya Nojburzka 2 angl Stattya Dario Buzolini Odoardo Farneze u Biografichnomu slovniku italijciv Tom 45 1995 3 ital Stattya Marini Romanello Franchesko Farneze gercog Parmi ta P yachenci u Biografichnomu slovniku italijciv Tom 49 1997 4 ital Stattya Soni Pelliccer Doroteya Sofiya Nojburzka gercoginya Parmi ta P yachenci u Biografichnomu slovniku italijciv Tom 41 1992 5 ital Acton Harold I Borboni di Napoli 1734 1825 Florence Giunti 1997 stor 20 Santa Mariya della Stekkata 6 angl PosilannyaPfalcki Vittelsbahi angl Profil na Geni com angl Profil na Genealogics org angl Profil na Thepeerage com angl Genealogiya Doroteyi Sofiyi Nojburzkoyi angl Genealogiya Odoardo Farneze angl Genealogiya Franchesko Farneze angl