Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дорогичи́нська земля́ (пол. Ziemia Drohicka / Drohiczyńska; лат. terra Drohiciensis) — історична руська земля в Польщі з центром у місті Дорогичин.
Дорогичинська земля почала оформлюватися ще в ХІ ст., коли формувався кордон Русі (Берестейщини) з Мазовією, ятвягами та Литвою. В цей же час оформився кордон найзахідніших руських земель з Польщею, який протягом ХІ-XIV ст. суттєво не змінювався. Кордон з польською Мазовією починався на р. Нарві. Найбільш висунутим в мазовецький бік руським городищем тут був Сураж розташований на лівому березі Нарви, біля гирла р. Лізи. Починаючи з ХІ ст. між р. Боброю та Нарвою простягалася лісиста прикордонна територія, яку взяла під охорону низка давньоруських городищ. Зокрема, ркмі Суража тут закладаються городища в Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Будуються також городища в Піднісні і Влодках. Поновлюється життя на колишньому племінному городищі в Гатьках. Більшість з цих городищ охороняла з півночі північний захід Берестейщини — майбутню Дорогичинську землю від ятвягів та литвинів.
З мазовецького боку тут знаходилися натомість два городища — Візна біля впадіння р. Бобри до Нарви і Сьвенцьк. Ці городища закладалися як проти русінів так і ятвягів. Від Суража кордон проходив на південь до гирла р. Нурця. На південь від Бугу лінія щільного руського заселення проходила вздовж р. Цетині й середньої течії р. Ливця. Однак існування городища в Бархові та навколишніх поселень вказує на зміщення кордону тодішньої Берестейської землі (в межах якої виник Дорогичин) аж до нижньої течії р. Ливця і його гирла до Бугу. На південь від середньої течії Ливця мазовецько-руський кордон проходив через верхню течію р. Кшни у бік середньої течії річок Тисмениці і Вепря (Холмщина). Межу між Берестейською та Холмською землею являли собою великі болота у долинах річок Півоні та Володавки.
Південно-східну та східну межу майбутньої Дорогичинської землі в пізніший час взначали західні кордни власне Берестейського домену
Починаючи з ХІ ст. виникає також інше оборонне пасмо, яке прикрило район Дорогичина з півдня — городища в Докудові, Березі, Кревиці і Замку. В ХІІ ст. крім надбужанського Городка постають городища на сході Дорогичинських земель — у Хлопкові, Дзенцьолах, Остромечині, Клюковичах та Янцевичах. Виникнення таких оборонних ліній свідчить про деяке територіальне виокремлення Дорогинської землі в д.п. ХІІ ст.
Дорогичинська земля займала значну територію. Окрім згаданих городищ до нього входили сучасні Віжне Сідельце, Мельник та Бранчик (60 км від Варшави). На цій території розташовувались укріплені валами городища, такі як Острожани.
Деяку інформацію про городища в Дорогичинській землі містить Галицько-Волинський літопис. Він зокрема згадує Дорогичин, Мельник та Більськ.
Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст — Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV—XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки.
У ХІІІ ст. входила до складу Руського королівства. У 1413—1513 рр. було частиною Троцького воєводства Великого князівства Литовського, а в 1513—1795 рр. — Підляського воєводства Польської Корони. Дорогичин був місцем проведення сеймів земельної шляхти, а також місцем розташування гродського суду. Земські суди розташовувалися в Дорогичині, Медзні, Соколові-Підляському і Мокободах.
Міста
Примітки
- Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022.
- Літопис Руський.
- Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. — К.: Родовід. — 1997.- 383 с.
- Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022.
Джерела
- Dorota Michaluk, Ziemia mielnicka województwa podlaskiego w XVI—XVII wieku, Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2002.
- Котляр, М. Ф. Дорогичинська волость [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 453. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dorogichi nska zemlya pol Ziemia Drohicka Drohiczynska lat terra Drohiciensis istorichna ruska zemlya v Polshi z centrom u misti Dorogichin Dorogochinska zemlya u skladi Pidlyaskogo voyevodstva Velikogo knyazivstva Litovskogo pislya administrativnoyi reformi 1565 1566 rokiv Dorogichinska zemlya pochala oformlyuvatisya she v HI st koli formuvavsya kordon Rusi Berestejshini z Mazoviyeyu yatvyagami ta Litvoyu V cej zhe chas oformivsya kordon najzahidnishih ruskih zemel z Polsheyu yakij protyagom HI XIV st suttyevo ne zminyuvavsya Kordon z polskoyu Mazoviyeyu pochinavsya na r Narvi Najbilsh visunutim v mazoveckij bik ruskim gorodishem tut buv Surazh roztashovanij na livomu berezi Narvi bilya girla r Lizi Pochinayuchi z HI st mizh r Bobroyu ta Narvoyu prostyagalasya lisista prikordonna teritoriya yaku vzyala pid ohoronu nizka davnoruskih gorodish Zokrema rkmi Surazha tut zakladayutsya gorodisha v Zajonchkah nad r Narvoyu Bransku nad r Nurcem ta Bilsku such Bilsku Pidlyaskomu Buduyutsya takozh gorodisha v Pidnisni i Vlodkah Ponovlyuyetsya zhittya na kolishnomu pleminnomu gorodishi v Gatkah Bilshist z cih gorodish ohoronyala z pivnochi pivnichnij zahid Berestejshini majbutnyu Dorogichinsku zemlyu vid yatvyagiv ta litviniv Z mazoveckogo boku tut znahodilisya natomist dva gorodisha Vizna bilya vpadinnya r Bobri do Narvi i Svenck Ci gorodisha zakladalisya yak proti rusiniv tak i yatvyagiv Vid Surazha kordon prohodiv na pivden do girla r Nurcya Na pivden vid Bugu liniya shilnogo ruskogo zaselennya prohodila vzdovzh r Cetini j serednoyi techiyi r Livcya Odnak isnuvannya gorodisha v Barhovi ta navkolishnih poselen vkazuye na zmishennya kordonu todishnoyi Berestejskoyi zemli v mezhah yakoyi vinik Dorogichin azh do nizhnoyi techiyi r Livcya i jogo girla do Bugu Na pivden vid serednoyi techiyi Livcya mazovecko ruskij kordon prohodiv cherez verhnyu techiyu r Kshni u bik serednoyi techiyi richok Tismenici i Veprya Holmshina Mezhu mizh Berestejskoyu ta Holmskoyu zemleyu yavlyali soboyu veliki bolota u dolinah richok Pivoni ta Volodavki Pivdenno shidnu ta shidnu mezhu majbutnoyi Dorogichinskoyi zemli v piznishij chas vznachali zahidni kordni vlasne Berestejskogo domenu Pochinayuchi z HI st vinikaye takozh inshe oboronne pasmo yake prikrilo rajon Dorogichina z pivdnya gorodisha v Dokudovi Berezi Krevici i Zamku V HII st krim nadbuzhanskogo Gorodka postayut gorodisha na shodi Dorogichinskih zemel u Hlopkovi Dzencolah Ostromechini Klyukovichah ta Yancevichah Viniknennya takih oboronnih linij svidchit pro deyake teritorialne viokremlennya Doroginskoyi zemli v d p HII st Dorogichinska zemlya zajmala znachnu teritoriyu Okrim zgadanih gorodish do nogo vhodili suchasni Vizhne Sidelce Melnik ta Branchik 60 km vid Varshavi Na cij teritoriyi roztashovuvalis ukripleni valami gorodisha taki yak Ostrozhani Deyaku informaciyu pro gorodisha v Dorogichinskij zemli mistit Galicko Volinskij litopis Vin zokrema zgaduye Dorogichin Melnik ta Bilsk Pislya vidnosno spriyatlivogo periodu dlya poselennya u H HIII st na Pidlyashshya prijshov chas visnazhlivih voyen Ce prizvelo do pripinennya zhittya na dovgij chas v poselennyah na Verhnij Narvi i nazavzhdi u verhnij chastini such Bilovezkoyi ta Ladskoyi Pushi Stare ruske naselennya na Pidlyashshi utrimalosya perevazhno v okolicyah najbilshih mist Dorogichina Bilska Branska ta Surazha sho viznachali majbutnyu mezhu ruskogo ta mazoveckogo arealiv v nastupnih XIV XV st Na zahid i pivnich vid cih punktiv natomist prostyagalisya pustki U HIII st vhodila do skladu Ruskogo korolivstva U 1413 1513 rr bulo chastinoyu Trockogo voyevodstva Velikogo knyazivstva Litovskogo a v 1513 1795 rr Pidlyaskogo voyevodstva Polskoyi Koroni Dorogichin buv miscem provedennya sejmiv zemelnoyi shlyahti a takozh miscem roztashuvannya grodskogo sudu Zemski sudi roztashovuvalisya v Dorogichini Medzni Sokolovi Pidlyaskomu i Mokobodah MistaVengriv Visoke Mazovecke Dorogichin Medzna Mokobodi Sokoliv PidlyaskijPrimitkiParnikoza Ivan Dorogichin Danilova tverdinya na Pidlyashshi Pradidivska slava Ukrayinski pam yatki Mikola Zharkih Procitovano 24 06 2022 Litopis Ruskij Borisenko V ta in Holmshina i Pidlyashshya Istoriko etnografichne dslidzhennya K Rodovid 1997 383 s Parnikoza Ivan Dorogichin Danilova tverdinya na Pidlyashshi Pradidivska slava Ukrayinski pam yatki ukrayinska Mikola Zharkih Procitovano 24 06 2022 DzherelaDorota Michaluk Ziemia mielnicka wojewodztwa podlaskiego w XVI XVII wieku Torun Wydawnictwo Uniwersytetu Mikolaja Kopernika 2002 Kotlyar M F Dorogichinska volost 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 453 ISBN 966 00 0405 2