Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Довгоносик двокільовий Cleonis pigra Scopoli 1763 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Anim

Довгоносик двокільовий

Довгоносик двокільовий
Довгоносик двокільовий
image
Cleonis pigra (Scopoli, 1763)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Curculionidae
Підродина: Lixinae
Триба: Cleonini
Рід: Cleonis
Вид: Довгоносик двокільовий
Біноміальна назва
Cleonis pigra
(Scopoli, 1763)
Посилання
image Вікісховище: Cleonis pigra
image Віківиди: Cleonis pigra

Довгоносик двокільовий (Cleonis pigra) — вид комах з родини Curculionidae, один з найпоширеніших та звичайних довгоносиків української фауни.

Походження назви

Латинська видова назва походить від лат. pigre [piger] – неохоче, ліниво, уповільнено. Карл Лінней у 1767 році дав жуку назву Cleonus sulciroslris , тобто, «клеон борозенчастоносий». Ця назва, так само як і «двокільовий», відображає важливу особливість зовнішньої будови жука (див. нижче). В українській та російській мовах щодо цього виду вживають й інші назви: борозенчастий, чортополоховий (), будяковий ) довгоносик. Аналогічні імена дали йому й в інших країніх. У британців та американців він sluggish weevil – «млявий довгоносик» та large thistle weevil – великий будяковий довгоносик. Німецьку назву Distelgallenrüssler можна перекласти як «чортополохогалловий» (або «осотовогалловий») довгоносик.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла 11–16 мм. Головотрубка майже паралельнобічна, у профіль трохи опукла до вершини. Посередині вона з двома поздовжніми кілями, між якими є боріздка, яка також облямована бічними кілями. 2-й членик джгутика вусиків вдвічі коротший зі 1-й, 3-й–7-й членики поперечні, щільно прилягають один до одного. Вся поверхня передньоспинки та надкрил рівномірно вкрита гладенькими зернятками. Основа передньоспинки посередині утворює гострий кут, спрямований до щитка. Боки її прямолінійно звужені до переднього краю, лопаті за очима добре розвинені. Посередині вона трохи опукла. Надкрила при основі трохи ширші за передньоспинку, з паралельними блоками, найширші біля середини, кожне з сильно опуклим бугорцем перед вершиною. Черевце густо вкрите голими крапками.

image
На цьому фото добре видно, чому жук одержав назву «борозенчастий»

Географічне поширення

Ареал виду охоплює практично всю Палеарктику, крім Північної Азії. Північна межа його поширення проходить у Великій Британії, на півдні Скандинавії, у Прибалтиці, Кіровській області Росії, в Якутії, а на півдні – від півночі Китаю та Індії до Північної Африки. В Гімалаях знайдений на висоті понад 2500 метрів. Припускають, що жук був ненавмисно інтродукований до Північної Америки разом з піском, який набирали у Шотландії в трюми суден для поліпшення остійності під час трансатлантичних рейсів. В усякому разі, цей вид принаймні з 1919 року відомий у Північній Америці і зараз є звичайним компонентом фауни США та Канади.

Спосіб життя

По всій території України звичайний та часом досить численний. Віддає перевагу біотопам з легкими піщанистими ґрунтами. Його можна зустріти на узбережжях, узліссях та галявинах, землях з рудеральною рослинністю (смітники, деградовані пасовища, узбіччя парканів та доріг), на ділянках, незручних для господарювання (яри, балки). Звичайно жуки знаходяться на землі або на нижній частині рослин. Активних жуків можна знайти у природі з квітня до жовтня включно. Вони живляться на рослинах з родини айстрових — будяки, чортополохи, волошки, татарник, лопухи, кульбаби та інші. Жуки гризуть листя та поверхневі тканини молодих пагонів.

Навесні, після парування самка відкладає яйця на кореневу шийку або основу кореня, трохи розсуваючи для цього ґрунт. Личинка вгризається в рослинні тканини, живиться серцевиною, росте і прогризає собі у корені тунель нижче поверхні ґрунту. Ділянка кореня, вражена личинкою, поступово потовщується, утворюючи видовжений гал. В одному корені завершують розвиток до трьох (інколи п'яти) личинок. Приблизно на початку липня личинки заляльковуються, наприкінці місяця — у серпні з лялечок виходять дорослі жуки.

Попервах їх покриви м'які, каштанові, але поступово вони набувають звичайного кольору і твердішають. Жуки вигризають отвір у стінці гала та полишають його. Зимують вони у поверхневому шарі ґрунту або під рослинними рештками на його поверхні.

Практичне значення

Під час проведення захисних заходів проти шкідників цукрових буряків на плантаціях звичайно знаходять і двокільового довгоносика, інколи – у значних кількостях. У минулому це дало привід вважати його шкідником буряків. Насправді ж довгоносика приваблюють на поля айстрові бур'яни, буряки йому не смакують. Зменшуючи плодючість цих бур'янів, довгоносик є скорше корисним для людини. До того ж він входить до складу раціону багатьох птахів – граків, дрохви, мартинів, крячків тощо.

Примітки

  1. (Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. —Л.: Наука, 1967, с. 75
  2. Зверозомб-Зубовский Е. В.  Вредители сахарной свеклы. – Киев: Изд-во АН УССР, 1956, с. 138
  3. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 445.  — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill, p. 440
  4. Riyaz, M., Yatoo, S. F., and Volovnik, S. First record of Cleonis pigra Scopoli, 1763 (Coleoptera: Curculionidae) from the Himalayas: Kashmir, India // Journal of Entomology and Zoology Studies 2021; 9(3): 423-425
  5. Воловник С. В.  Влияние хозяйственной деятельности на жуков-долгоносиков подсемейства Cleoninae (Coleoptera, Curcuiionidae)/ // Вестник зоологии, 1984,№ 4, с. 46-49
  6. Anderson, D.M. Notes on Cleonus piger (Scop.) in the United States (Coleoptera, Curculionidae). — The Coleopterists' Bulletin Volume X December, 1956 No. 6б pp. 81-85
  7. Воловник С. В. . О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). 1. Триба Cleonini // Энтомол. обозр. 1989, т. 68, вып. 1, с. 86-92. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_cleonini_1989.pdf [ 22 червня 2015 у Wayback Machine.]
  8. Воловник С. В. 2010. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи. [ 4 липня 2015 у Wayback Machine.] // Зоол. журнал, 2010, т. 89, вып. 7, с. 828—833. Англомовний варіант: Volovnik S.V. Weevils Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) as Gall Formers // Entomological Review, 2010, Vol. 90, No. 5, pp. 585—590
  9. Лінденберг В. О. До біології личинок двокільового довгоносика (Cleonus piger Scop.). // Наукові праці інституту ентомології та фітопатології, 1950, т. 1, c. 96-100
  10. Skuhrovec, J., Volovnik, S. Gosik, R., Stejskal, R. Trnka, F. Cleonis pigra (Scopoli, 1763) (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae): morphological re-description of the immature stages, keys, tribal comparisons and biology // Insects, 2019, 10 (9): 325 (1–25) (with) — https://www.mdpi.com/2075-4450/10/10/325/pdf

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dovgonosik dvokilovij Cleonis pigra Scopoli 1763 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Chlenistonogi Arthropoda Klas Komahi Insecta Ryad Tverdokrili Coleoptera Nadrodina Dovgonosikopodibni Curculionoidea Rodina Curculionidae Pidrodina Lixinae Triba Cleonini Rid Cleonis Vid Dovgonosik dvokilovij Binomialna nazva Cleonis pigra Scopoli 1763 Posilannya Vikishovishe Cleonis pigra Vikividi Cleonis pigra Dovgonosik dvokilovij Cleonis pigra vid komah z rodini Curculionidae odin z najposhirenishih ta zvichajnih dovgonosikiv ukrayinskoyi fauni Pohodzhennya nazviLatinska vidova nazva pohodit vid lat pigre piger neohoche linivo upovilneno Karl Linnej u 1767 roci dav zhuku nazvu Cleonus sulciroslris tobto kleon borozenchastonosij Cya nazva tak samo yak i dvokilovij vidobrazhaye vazhlivu osoblivist zovnishnoyi budovi zhuka div nizhche V ukrayinskij ta rosijskij movah shodo cogo vidu vzhivayut j inshi nazvi borozenchastij chortopolohovij budyakovij dovgonosik Analogichni imena dali jomu j v inshih krayinih U britanciv ta amerikanciv vin sluggish weevil mlyavij dovgonosik ta large thistle weevil velikij budyakovij dovgonosik Nimecku nazvu Distelgallenrussler mozhna pereklasti yak chortopolohogallovij abo osotovogallovij dovgonosik Morfologichni oznakiDovzhina tila 11 16 mm Golovotrubka majzhe paralelnobichna u profil trohi opukla do vershini Poseredini vona z dvoma pozdovzhnimi kilyami mizh yakimi ye borizdka yaka takozh oblyamovana bichnimi kilyami 2 j chlenik dzhgutika vusikiv vdvichi korotshij zi 1 j 3 j 7 j chleniki poperechni shilno prilyagayut odin do odnogo Vsya poverhnya perednospinki ta nadkril rivnomirno vkrita gladenkimi zernyatkami Osnova perednospinki poseredini utvoryuye gostrij kut spryamovanij do shitka Boki yiyi pryamolinijno zvuzheni do perednogo krayu lopati za ochima dobre rozvineni Poseredini vona trohi opukla Nadkrila pri osnovi trohi shirshi za perednospinku z paralelnimi blokami najshirshi bilya seredini kozhne z silno opuklim bugorcem pered vershinoyu Cherevce gusto vkrite golimi krapkami Na comu foto dobre vidno chomu zhuk oderzhav nazvu borozenchastij Geografichne poshirennyaAreal vidu ohoplyuye praktichno vsyu Palearktiku krim Pivnichnoyi Aziyi Pivnichna mezha jogo poshirennya prohodit u Velikij Britaniyi na pivdni Skandinaviyi u Pribaltici Kirovskij oblasti Rosiyi v Yakutiyi a na pivdni vid pivnochi Kitayu ta Indiyi do Pivnichnoyi Afriki V Gimalayah znajdenij na visoti ponad 2500 metriv Pripuskayut sho zhuk buv nenavmisno introdukovanij do Pivnichnoyi Ameriki razom z piskom yakij nabirali u Shotlandiyi v tryumi suden dlya polipshennya ostijnosti pid chas transatlantichnih rejsiv V usyakomu razi cej vid prinajmni z 1919 roku vidomij u Pivnichnij Americi i zaraz ye zvichajnim komponentom fauni SShA ta Kanadi Sposib zhittyaPo vsij teritoriyi Ukrayini zvichajnij ta chasom dosit chislennij Viddaye perevagu biotopam z legkimi pishanistimi gruntami Jogo mozhna zustriti na uzberezhzhyah uzlissyah ta galyavinah zemlyah z ruderalnoyu roslinnistyu smitniki degradovani pasovisha uzbichchya parkaniv ta dorig na dilyankah nezruchnih dlya gospodaryuvannya yari balki Zvichajno zhuki znahodyatsya na zemli abo na nizhnij chastini roslin Aktivnih zhukiv mozhna znajti u prirodi z kvitnya do zhovtnya vklyuchno Voni zhivlyatsya na roslinah z rodini ajstrovih budyaki chortopolohi voloshki tatarnik lopuhi kulbabi ta inshi Zhuki grizut listya ta poverhnevi tkanini molodih pagoniv Navesni pislya paruvannya samka vidkladaye yajcya na korenevu shijku abo osnovu korenya trohi rozsuvayuchi dlya cogo grunt Lichinka vgrizayetsya v roslinni tkanini zhivitsya sercevinoyu roste i progrizaye sobi u koreni tunel nizhche poverhni gruntu Dilyanka korenya vrazhena lichinkoyu postupovo potovshuyetsya utvoryuyuchi vidovzhenij gal V odnomu koreni zavershuyut rozvitok do troh inkoli p yati lichinok Priblizno na pochatku lipnya lichinki zalyalkovuyutsya naprikinci misyacya u serpni z lyalechok vihodyat dorosli zhuki Popervah yih pokrivi m yaki kashtanovi ale postupovo voni nabuvayut zvichajnogo koloru i tverdishayut Zhuki vigrizayut otvir u stinci gala ta polishayut jogo Zimuyut voni u poverhnevomu shari gruntu abo pid roslinnimi reshtkami na jogo poverhni Praktichne znachennyaPid chas provedennya zahisnih zahodiv proti shkidnikiv cukrovih buryakiv na plantaciyah zvichajno znahodyat i dvokilovogo dovgonosika inkoli u znachnih kilkostyah U minulomu ce dalo privid vvazhati jogo shkidnikom buryakiv Naspravdi zh dovgonosika privablyuyut na polya ajstrovi bur yani buryaki jomu ne smakuyut Zmenshuyuchi plodyuchist cih bur yaniv dovgonosik ye skorshe korisnim dlya lyudini Do togo zh vin vhodit do skladu racionu bagatoh ptahiv grakiv drohvi martiniv kryachkiv tosho Primitki Ter Minasyan M E Zhuki dolgonosiki podsemejstva Cleoninae fauny SSSR L Nauka 1967 s 75 Zverozomb Zubovskij E V Vrediteli saharnoj svekly Kiev Izd vo AN USSR 1956 s 138 Meregalli M amp Fremuth J Cleonini p 445 In I Lobl amp A Smetana eds Catalogue of Palaearctic Coleoptera Vol 8 Leiden Brill p 440 Riyaz M Yatoo S F and Volovnik S First record of Cleonis pigra Scopoli 1763 Coleoptera Curculionidae from the Himalayas Kashmir India Journal of Entomology and Zoology Studies 2021 9 3 423 425 Volovnik S V Vliyanie hozyajstvennoj deyatelnosti na zhukov dolgonosikov podsemejstva Cleoninae Coleoptera Curcuiionidae Vestnik zoologii 1984 4 s 46 49 Anderson D M Notes on Cleonus piger Scop in the United States Coleoptera Curculionidae The Coleopterists Bulletin Volume X December 1956 No 6b pp 81 85 Volovnik S V O rasprostranenii i ekologii nekotoryh vidov dolgonosikov kleonin Coleoptera Curculionidae 1 Triba Cleonini Entomol obozr 1989 t 68 vyp 1 s 86 92 http www zin ru Animalia Coleoptera pdf volovnik cleonini 1989 pdf 22 chervnya 2015 u Wayback Machine Volovnik S V 2010 Dolgonosiki Lixinae Coleoptera Curculionidae kak galloobrazovateli 4 lipnya 2015 u Wayback Machine Zool zhurnal 2010 t 89 vyp 7 s 828 833 Anglomovnij variant Volovnik S V Weevils Lixinae Coleoptera Curculionidae as Gall Formers Entomological Review 2010 Vol 90 No 5 pp 585 590 Lindenberg V O Do biologiyi lichinok dvokilovogo dovgonosika Cleonus piger Scop Naukovi praci institutu entomologiyi ta fitopatologiyi 1950 t 1 c 96 100 Skuhrovec J Volovnik S Gosik R Stejskal R Trnka F Cleonis pigra Scopoli 1763 Coleoptera Curculionidae Lixinae morphological re description of the immature stages keys tribal comparisons and biology Insects 2019 10 9 325 1 25 with https www mdpi com 2075 4450 10 10 325 pdf

Дата публікації:
Топ