Дискреція от лат discretus роздільний перервний протиставляється неперервному право та можливість вирішення посадовою ос

Дискреція (от лат. discretus — роздільний, перервний, протиставляється неперервному) — право та можливість вирішення посадовою особою або державним органом питання на власний розсуд в порядку та межах, встановлених законодавством.

Дискреція, Tacuinum Sanitatis casanatensis (XIV secolo)

Під дискреційними повноваженнями розуміємо сукупність прав та обов'язків суб'єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».[1].

Примітки

Посилання

Дискреція в адміністративному судочинстві. Наталія Блажівська, д.ю.н Суддя КАС ВС https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Prezent_diskrecia.pdf