Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Джунші (яп. 殉死, じゅんし, трансліт. Junshi) або Оібара (яп. 追腹, じゅんし, трансліт. Oibara) — це акт ритуального самогубства (самопожертвування), який вчиняли слуги або дружини, щоби супроводжувати свого пана або чоловіка у потойбіччі. Практика поховання людей разом з померлим називається джуншо (яп. 殉葬, じゅんそう, трансліт. Jun-sō). В одних випадках мученики накладають на себе руки добровільно, а в інших їх змушують це зробити.
Подібні практики здійснювалися в Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Стародавньому Китаї, Стародавній Кореї та Японії.
Контекст
Вперше ця практика описана в китайських хроніках 7-го століття стосовно народу ямато (японців). Згідно з Вейським літописом, указ від 646 року заборонив джунші, але попри це, його продовжували практикувати протягом століть.
За часів сьогунату Токугава панував мирний час, битви й війни були рідкісними, і джунші стали звичним явищем серед слуг, навіть коли їхній пан помирав з природних причин або будь-яким іншим ненасильницьким способом. Не існувало фіксованих правил для джунші; це часто залежало від обставин, значущості пана, поваги, яку він мав до своїх слуг, а також від способу його смерті. Джунші можна було виконати в будь-якому випадку, незалежно від того, чи помер пан від хвороби, на полі бою, чи навіть якщо він наклав на себе руки.
Приклади
Одним із прикладів дзюнші є самогубство семи слуг у 1607 році після смерті Мацудайри Тадайосі та Юкі Хідейясу. В інших випадках це траплялося з високопоставленими особами. Слідом за Токугава Хідетада помер один з його радників родзю, а в 1651 році, після смерті сьогуна Токугава Іеміцу, тринадцять його найближчих радників (у тому числі два родзю) покінчили життя самогубством, повністю змінивши баланс у раді й нав'язавши політичні погляди тим, хто залишився. Використання дзюнші поширилося настільки, що деякі даймьо заборонили його. У 1661 році оголосив його незаконним, а згодом четвертий сьоґун Токуґава Іецуна включив його до буке сьохатто (законів для родин воїнів) у 1663 році. Однак сьогунат вважав джунші засобом обмеження заколотів. Виконання закону було суворим і, в японській манері, покладало провину на сина або наступника померлого володаря, смерть якого стала причиною самогубства. З усім тим, висловлюючи свою вірність своєму панові, слідуючи за ним у смерті, слуги могли серйозно підірвати кар'єру його наступника і призвести до повного розорення домену, якщо влада вирішить конфіскувати вотчину. Проте практика продовжувалася. У 1668 році, після смерті даймьо [en], один з його васалів покінчив життя самогубством. Щоб покарати його, сьогунат стратив дітей самогубця, вигнав інших членів його родини, а наступнику Окудайри надав менший уділ. Так тривало аж до повторної заборони у 1683 році. Така практика перевидання законів, особливо щодо заборон, вказує на те, що правило не було загальновизнаним і не було ефективно застосоване.
У 1634 році, коли володар [en] помирав, один з його самураїв, що проживав в Едо, повідомив своїм васалам, що він не хоче, щоб вони слідували за ним у смерті, попри те, що «в нашому сучасному суспільстві поширено тяти себе після смерті господаря. І багато хто вважає цей вчинок почесним (хіромічі)».
Крім того, коли у 1636 році помер відомий воєначальник Дате Масамуне, п'ятнадцять самураїв покінчили життя самогубством. У цьому конкретному випадку шестеро з них були непрямими васалами, чиї господарі вирішили наслідувати Дате у смерті.
Після смерті володаря [en] у 1657 році тридцять шість його самураїв наклали на себе руки.
Один з недавніх прикладів — випадок генерала Ногі Маресуке, героя російсько-японської війни 1904-1905 років. Коли похоронна процесія імператора Мейдзі покинула Імператорський палац у Токіо, країна дізналася, що Маресуке покінчив життя самогубством разом зі своєю дружиною. Він розтяв собі живіт себе за давньою самурайською традицією джунші, щоб наслідувати свого володаря у смерті. Американський історик Керол Глюк зазначає:
«На перший погляд, неможливо, щоб один з найвідоміших діячів Японії часів Мейдзі міг вчинити дзюнші [...] У країні, яка переживала період модернізації, солдат, яким всі захоплювалися [...], дотримувався традиції, оголошеної сьогунатом незаконною в 1663 році через її архаїчність».
[en] розглядав самогубство Маресуке як привід для святкування, попри те, що, з точки зору суспільства, це була насамперед втрата великої людини й джерело скорботи для багатьох. Він також додав, що джунші Маресуке «продемонстрував силу бушідо і довів, що самогубство може мати надзвичайний вплив в Японії».
Джунші іноді пов'язують з гомосексуальними стосунками (гомосексуалізм в Японії) між господарем і васалом. Даймьо домена зазвичай наймав багато пажів, але їхні стосунки не завжди були сексуальними, хоча такі зв'язки вважалися нормальними у житті воїна. Коли ці хлопчики ставали дорослими, їх часто призначали довіреними політичними радниками, яким пан повністю довіряв, і вони швидко просувалися службовими щаблями. Нерідко колишні коханки правителя накладали на себе руки після його смерті. У цих випадках джунші уособлювали союз смерті та кохання, загорнутий в офіційну ідеологію самурайської вірності. Філософ , який спочатку був відомий своїм сучасникам як вправний військовий стратег, значну частину своїх праць присвятив питанню переосмислення самурайського стану. Відчуваючи себе далеким від стосунків між вчителем та учнем, Соко відкидав моральну легітимність джунші, вважаючи його результатом кількох гомосексуальних зв'язків.
Див. також
Література
- Herbert P. Bix, Hirohito and the Making of Modern Japan, 2001, 832 p. , p. 42.(англ.)
- Catharina Blomberg, The Heart of the Warrior: Origins and Religious Background of the Samurai System in Feudal Japan, Sandgate, Angleterre, Japan Library, 1995.(англ.)
- Louis Frédéric, Japan Encyclopedia, Cambridge, Massachusetts, Harvard University Press.(англ.)
- Carol Gluck, Japan’s Modern Myths, Princeton, New Jersey, Princeton University Press, 1987.(англ.)
- Eiko Ikegami, The Taming of the Samurai: Honorific Individualism and the Making of Modern Japan, Cambridge, Massachusetts, Harvard University Press, 1995.(англ.)
- Shuichi Kato, A History of Japanese Literature: The Man'Yōshū to Modern Times, New York, New York, Routledge Taylor & Francis Group, 1997.(англ.)
- George Sansom, A History of Japan: 1615-1867, Stanford, Californie, Stanford University Press, 1963.(англ.)
- Inoue Tetsūjirō, Nippon Kogakuha no Tetsugaku, Tokyo, Japon, Tokyo Fuzambō, 1921.(яп.)
- Paul Varley, Japanese Culture, Honolulu, Hawaï, University of Hawai'i Press, 2000.(англ.)
Посилання
- Виникнення та розвиток обряду сеппуку (харакірі) в Японії на сайті ru.osvita.ua.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dzhunshi yap 殉死 じゅんし translit Junshi abo Oibara yap 追腹 じゅんし translit Oibara ce akt ritualnogo samogubstva samopozhertvuvannya yakij vchinyali slugi abo druzhini shobi suprovodzhuvati svogo pana abo cholovika u potojbichchi Praktika pohovannya lyudej razom z pomerlim nazivayetsya dzhunsho yap 殉葬 じゅんそう translit Jun sō V odnih vipadkah mucheniki nakladayut na sebe ruki dobrovilno a v inshih yih zmushuyut ce zrobiti Zobrazhennya druzhini odnogo z Roniniv Ako yaka zbirayetsya posliduvati za svoyim zagiblim cholovikom Podibni praktiki zdijsnyuvalisya v Starodavnomu Yegipti Mesopotamiyi Starodavnomu Kitayi Starodavnij Koreyi ta Yaponiyi KontekstVpershe cya praktika opisana v kitajskih hronikah 7 go stolittya stosovno narodu yamato yaponciv Zgidno z Vejskim litopisom ukaz vid 646 roku zaboroniv dzhunshi ale popri ce jogo prodovzhuvali praktikuvati protyagom stolit Za chasiv sogunatu Tokugava panuvav mirnij chas bitvi j vijni buli ridkisnimi i dzhunshi stali zvichnim yavishem sered slug navit koli yihnij pan pomirav z prirodnih prichin abo bud yakim inshim nenasilnickim sposobom Ne isnuvalo fiksovanih pravil dlya dzhunshi ce chasto zalezhalo vid obstavin znachushosti pana povagi yaku vin mav do svoyih slug a takozh vid sposobu jogo smerti Dzhunshi mozhna bulo vikonati v bud yakomu vipadku nezalezhno vid togo chi pomer pan vid hvorobi na poli boyu chi navit yaksho vin naklav na sebe ruki PrikladiOdnim iz prikladiv dzyunshi ye samogubstvo semi slug u 1607 roci pislya smerti Macudajri Tadajosi ta Yuki Hidejyasu V inshih vipadkah ce traplyalosya z visokopostavlenimi osobami Slidom za Tokugava Hidetada pomer odin z jogo radnikiv rodzyu a v 1651 roci pislya smerti soguna Tokugava Iemicu trinadcyat jogo najblizhchih radnikiv u tomu chisli dva rodzyu pokinchili zhittya samogubstvom povnistyu zminivshi balans u radi j nav yazavshi politichni poglyadi tim hto zalishivsya Vikoristannya dzyunshi poshirilosya nastilki sho deyaki dajmo zaboronili jogo U 1661 roci ogolosiv jogo nezakonnim a zgodom chetvertij sogun Tokugava Iecuna vklyuchiv jogo do buke sohatto zakoniv dlya rodin voyiniv u 1663 roci Odnak sogunat vvazhav dzhunshi zasobom obmezhennya zakolotiv Vikonannya zakonu bulo suvorim i v yaponskij maneri pokladalo provinu na sina abo nastupnika pomerlogo volodarya smert yakogo stala prichinoyu samogubstva Z usim tim vislovlyuyuchi svoyu virnist svoyemu panovi sliduyuchi za nim u smerti slugi mogli serjozno pidirvati kar yeru jogo nastupnika i prizvesti do povnogo rozorennya domenu yaksho vlada virishit konfiskuvati votchinu Prote praktika prodovzhuvalasya U 1668 roci pislya smerti dajmo en odin z jogo vasaliv pokinchiv zhittya samogubstvom Shob pokarati jogo sogunat strativ ditej samogubcya vignav inshih chleniv jogo rodini a nastupniku Okudajri nadav menshij udil Tak trivalo azh do povtornoyi zaboroni u 1683 roci Taka praktika perevidannya zakoniv osoblivo shodo zaboron vkazuye na te sho pravilo ne bulo zagalnoviznanim i ne bulo efektivno zastosovane U 1634 roci koli volodar en pomirav odin z jogo samurayiv sho prozhivav v Edo povidomiv svoyim vasalam sho vin ne hoche shob voni sliduvali za nim u smerti popri te sho v nashomu suchasnomu suspilstvi poshireno tyati sebe pislya smerti gospodarya I bagato hto vvazhaye cej vchinok pochesnim hiromichi Krim togo koli u 1636 roci pomer vidomij voyenachalnik Date Masamune p yatnadcyat samurayiv pokinchili zhittya samogubstvom U comu konkretnomu vipadku shestero z nih buli nepryamimi vasalami chiyi gospodari virishili nasliduvati Date u smerti Pislya smerti volodarya en u 1657 roci tridcyat shist jogo samurayiv naklali na sebe ruki Odin z nedavnih prikladiv vipadok generala Nogi Maresuke geroya rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rokiv Koli pohoronna procesiya imperatora Mejdzi pokinula Imperatorskij palac u Tokio krayina diznalasya sho Maresuke pokinchiv zhittya samogubstvom razom zi svoyeyu druzhinoyu Vin roztyav sobi zhivit sebe za davnoyu samurajskoyu tradiciyeyu dzhunshi shob nasliduvati svogo volodarya u smerti Amerikanskij istorik Kerol Glyuk zaznachaye Na pershij poglyad nemozhlivo shob odin z najvidomishih diyachiv Yaponiyi chasiv Mejdzi mig vchiniti dzyunshi U krayini yaka perezhivala period modernizaciyi soldat yakim vsi zahoplyuvalisya dotrimuvavsya tradiciyi ogoloshenoyi sogunatom nezakonnoyu v 1663 roci cherez yiyi arhayichnist en rozglyadav samogubstvo Maresuke yak privid dlya svyatkuvannya popri te sho z tochki zoru suspilstva ce bula nasampered vtrata velikoyi lyudini j dzherelo skorboti dlya bagatoh Vin takozh dodav sho dzhunshi Maresuke prodemonstruvav silu bushido i doviv sho samogubstvo mozhe mati nadzvichajnij vpliv v Yaponiyi Dzhunshi inodi pov yazuyut z gomoseksualnimi stosunkami gomoseksualizm v Yaponiyi mizh gospodarem i vasalom Dajmo domena zazvichaj najmav bagato pazhiv ale yihni stosunki ne zavzhdi buli seksualnimi hocha taki zv yazki vvazhalisya normalnimi u zhitti voyina Koli ci hlopchiki stavali doroslimi yih chasto priznachali dovirenimi politichnimi radnikami yakim pan povnistyu doviryav i voni shvidko prosuvalisya sluzhbovimi shablyami Neridko kolishni kohanki pravitelya nakladali na sebe ruki pislya jogo smerti U cih vipadkah dzhunshi uosoblyuvali soyuz smerti ta kohannya zagornutij v oficijnu ideologiyu samurajskoyi virnosti Filosof yakij spochatku buv vidomij svoyim suchasnikam yak vpravnij vijskovij strateg znachnu chastinu svoyih prac prisvyativ pitannyu pereosmislennya samurajskogo stanu Vidchuvayuchi sebe dalekim vid stosunkiv mizh vchitelem ta uchnem Soko vidkidav moralnu legitimnist dzhunshi vvazhayuchi jogo rezultatom kilkoh gomoseksualnih zv yazkiv Div takozhSati SeppukuLiteraturaHerbert P Bix Hirohito and the Making of Modern Japan 2001 832 p ISBN 0 06 019314 X p 42 angl Catharina Blomberg The Heart of the Warrior Origins and Religious Background of the Samurai System in Feudal Japan Sandgate Angleterre Japan Library 1995 angl Louis Frederic Japan Encyclopedia Cambridge Massachusetts Harvard University Press angl Carol Gluck Japan s Modern Myths Princeton New Jersey Princeton University Press 1987 angl Eiko Ikegami The Taming of the Samurai Honorific Individualism and the Making of Modern Japan Cambridge Massachusetts Harvard University Press 1995 angl Shuichi Kato A History of Japanese Literature The Man Yōshu to Modern Times New York New York Routledge Taylor amp Francis Group 1997 angl George Sansom A History of Japan 1615 1867 Stanford Californie Stanford University Press 1963 angl Inoue Tetsujirō Nippon Kogakuha no Tetsugaku Tokyo Japon Tokyo Fuzambō 1921 yap Paul Varley Japanese Culture Honolulu Hawai University of Hawai i Press 2000 angl PosilannyaViniknennya ta rozvitok obryadu seppuku harakiri v Yaponiyi na sajti ru osvita ua