Джордж Альберт Сміт англ George Albert Smith 4 січня 1864 Лондон Англія 17 березня 1959 Брайтон Англія англійський кінор

Джордж Альберт Сміт (англ. George Albert Smith; 4 січня 1864, Лондон, Англія — 17 березня 1959, Брайтон, Англія) — англійський кінорежисер, одна із значних фігур вікторіанського кіно.

Джордж Альберт Сміт

Дата народження4 січня 1864^[1]^[2]Місце народженняЛондон, Сполучене КоролівствоДата смерті17 травня 1959^[1]^[2](95 років)Місце смертіБрайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Велика БританіяГромадянство

Велика БританіяПрофесіякінорежисер, кінопродюсер, фотограф, сценарист, винахідник, оператор-постановникIMDbID 0808310 Джордж Альберт Сміт у Вікісховищі

Біографія

Джордж Сміт народився 4 січня 1864 року в Східному Лондоні, в сім'ї Білла Чарльза Сміта і його дружини Маргарет Еліс Девідсон. Після смерті батька сім'я переїхала в Брайтон, де його мати управляла пансіонатом. На початку 1880-х Сміт почав виступати в невеликих залах Брайтона як гіпнотизер. З 1882 року Сміт з партнером Дугласом Блекберном придумав новий номер з пошуком захованих глядачами предметів за допомогою «телепатії». Представники (SPR) вважали, що Сміт і Блекберн володіли даром «читання думок». Сміт стверджував, що так воно і було, і навіть в опублікував статтю «Експерименти з передачі думок» в журналі Товариства. Пізніше Блекберн зізнався, що це був обман. Проте, Сміт брав участь в діяльності Товариства, ставши особистим секретарем його почесного секретаря Едмунда Герні. Він займав цей пост з 1883 по 1888 роки. В березні 1896 року Сміт побачив фільми братів Люм'єр на . На початку 1897 року він придбав свою першу камеру. Сміт був знайомий з Жоржем Мельєсом і листувався з ним .

Він розбирався в способах нарізки кадрів, удосконалених за допомогою двохлінзових і трьохлінзових ліхтарів, і привніс це знання в кіновиробництво. Сміт зробив студійний знімок вагона поїзда для фільму (1899), але коли він додав кадри в статичний фільм, то створив сюжет, який продемонстрував нове відчуття безперервності і одночасності.

За професією фотограф-портретист, деякий час працював разом з і Коллінсом в фотографічному клубі «Хов камера клав». У 1892 році Сміт придбав в оренду сад Святої Анни в Хові і перетворив його на популярне місце відпочинку городян: там були тенісний корт, «папороті, квіти, виноград і огірки в теплицях», мавпячий будинок, виставка ліхтарів тощо. Парк також стане місцем для його кінофабрики. На території парку стояла стара насосна станція, яку Сміт в 1897 році перетворив в студію для проявки і друку, а потім, ймовірно, в 1899 році, побудував кіностудію, яку спочатку називав «оранжереєю» .

У 1896 році він почав знімати фільми на території свого маєтку в Брайтоні. У 1899 Сміт зняв першу в історії екранізацію казки про лампу Аладдіна.

Брайтонський інженер Альфред Дарлінг (англ. Alfred Darling) надав Сміту велику допомогу як виробник фото і кіноапаратів. У багатьох фільмах грала його дружина Лаура Юджинія Бейлі і місцевий комік Том Грін. Наприкінці 1890-х Сміт перетворився на успішного комерційного кіновиробника. У компанії працювали режисер Чарльз Гудвін Нортон і оператор британської кіновиробничої компанії Warwick Trading Company Джон Бенетт-Стенфорд. Завдяки цьому партнерству Сміт став частиною компанії і налагодив тривалі відносини з директором Чарльзом Урбаном, за контрактом він був зобов'язаний протягом двох років продавати свою продукцію тільки йому. На аванс, отриманий від Урбана, він побуував студію «Сент-Енн велл гарден». До 1902 року Сміт став менеджером «Брайтонської студії і кіностудії». Розповсюдженням фільмів GAS Films спочатку займалася компанія Warwick, а потім в 1903 році він був переданий новій компанії — Charles Urban Trading Company. Фільми Сміта викликали міжнародний інтерес. До 1900 року компанія Vitagraph з Нью-Йорка придбала двадцять дев'ять плівок Сміта. Його успіху в галузі кіно сприяв процес додавання двох кольорів, відомий як Kinemacolor. Urban Trading Company профінансував нову розробку Сміта і продюсувала два фільми — і в 1903 році. У 1905 році Сміт припинив випуск фільмів і зайнявся технічними експериментами в галузі кольорового кіно. У 1906 році отримав патент на систему кольору «», яку використовували в англійській продукції до 1914 року.

Або в 1904, або в 1905 році він відмовився від оренди парку Святої Анни і купив новий будинок в Сассексі. Перша демонстрація Kinemacolor відбулася 1 травня 1908, а перша публічна демонстрація пішла в початку 1909 року. Спеціальні презентації цієї нової колірної системи також пройшли в Парижі і Нью-Йорку. За цю роботу Сміт був нагороджений Срібною медаллю Королівського товариства мистецтв . Kinemacolor перетворив процес кіновиробництва в нове підприємство — компанію Natural Color Kinemacolor. У період з 1910 по 1913 року фірма мала успіх, випустивши більше 100 короткометражних фільмів в студіях в Хові і Ніцці. Патентний позов проти Kinemacolor Вільяма Фрізе-Гріна в 1914 році привів до краху компанії і кінця діяльності Сміта в кінобізнесі .

Наприкінці 1940-х про Сміта згадало кіноспівтовариство. Британський кінематографіст, архіваріус і письменник Ернест Ліндгрен, історик кіно Рейчел Лоу і Жорж Садуль брали у нього інтерв'ю, називав його «батьком британської кіноіндустрії». У 1955 році Сміт став членом Британської кіноакадемії .

Джордж Сміт помер у Брайтоні 17 травня 1959 року.

Часткова фільмографія

/ The Haunted Castle(1897)
/ Old Man Drinking a Glass of Beer (1897)
/ The X-Rays (1897)
/ The Miller and the Sweep (1898)
/ (Photographing a Ghost 1898)
/ Santa Claus (1898)
/ The Corsican Brothers (1898)
/ The Kiss in the Tunnel (1899)
/ As Seen Through a Telescope (1900)
Бабусина лупа / Grandma's Reading Glass (1900)
/ Grandma Threading her Needle (1900)
/ Spiders on a Web (1900)
/ The Old Maid's Valentine (1900)
/ The House That Jack Built (1900)
/ Let Me Dream Again (1900)
/ The Inexhaustible Cab (1901)
/ The Death of Poor Joe (1901)
/ Mary Jane's Mishap (1903)
Хворе кошеня / The Sick Kitten (1903)
/ Tartans of Scottish Clans (1906)
/ A Visit to the Seaside (1908)

Примітки

Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
Smith, George Albert. oxforddnb.com. оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
Frank Gray. . Reference Guide to British and Irish Film Directors (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2021.
. brightonmuseums.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
John T. Soister. [1] — McFarland, 2012. — С. 7. — . з джерела 21 серпня 2021

Посилання

History of film industry in Brighton [ 27 липня 2021 у Wayback Machine.]
History of Brighton that includes the claim that Smith invented the closeup [ 16 лютого 2019 у Wayback Machine.]
George Albert Smith на сайті IMDb (англ.)
September 2012.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb15063807f_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q47461344"_data-entity-id="Q1789619"><i_class="wef_low_priority_links">[[:hr:Dalibor_Brozović|Brozović&nbsp;D.]],_[[:hr:Tomislav_Ladan|Ladan&nbsp;T.]]</i>_[[:Хорватська_енциклопедія|Hrvatska_enciklopedija]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Лексикографічний_інститут_імені_Мирослава_Крлежі|LZMK]],_1999._—_9272&nbsp;с.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q1264934]][[d:Track:Q429032]][[d:Track:Q18446]][[d:Track:Q1789619]]</div>-2] Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619

[3] Smith, George Albert. oxforddnb.com. оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.

[Gray-4] Frank Gray. . Reference Guide to British and Irish Film Directors (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2021.

[5] . brightonmuseums.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.

[6] John T. Soister. [1] — McFarland, 2012. — С. 7. — . з джерела 21 серпня 2021

[1]

[2]