Джеваїре Меджитова

Джеваріє Меджитова (7 жовтня 1913, Чалтемір, Керченський район — 4 вересня 1992, Ташкент, Узбекистан) — кримськотатарська поетка і педагог.

Джеваріє Меджитова
Народилася	7 жовтня 1913 , Керченський район, Кримська АРСР
Померла	4 вересня 1992 Ташкент,  Узбекистан
Громадянство	СРСР
Діяльність	поетка, вчителька
Alma mater	КДПІ (1939)
Мова творів	кримськотатарська
Батько	Абдульмеджіт
Мати	Ресімхан
Діти	дочка

Життєпис

Народилася 7 жовтня 1913 року у селі Чалтемір. Батько, Абдульмеджіт — м'ясник. Мати, Ресімхан — вела домашнє господарство. Всього в родині росло п'ятеро дітей .

Закінчивши школу у рідному селі, вступила до Ялтинського педагогічного технікуму. Працювала вчителькою початкових класів при Керченському металургійному заводі . Під час педагогічної практики писала вірші, які згодом публікувалися у молодіжній газеті «Яш къувет» (Молода сила) .

У 1935 році вступила на факультет кримськотатарської мови і літератури Кримського державного педагогічного інституту імені М. В. Фрунзе. Навчалася разом з Аметом Мефаєвим, Юнусом Теміркаєм, , які стали згодом письменниками . Під час навчання Меджитова захопилася фольклором . У 1938 році написала вірш, присвячений , який був опублікований у газеті "Къызыл Къырым", а потім, у перекладі на російську мову, — у газеті "Червоний Крим". Закінчивши КДПІ в 1939 році, вступає до аспірантури і починає працювати в Науково-дослідному інституті мови та літератури ім. О. С. Пушкіна . У якості молодшої наукової співробітниці працює над темою кандидатської дисертації «Образ жінки в фольклорі кримськотатарського народу» і бере участь у фольклорних експедиціях .

У роки Великої Вітчизняної війни жила в селі Такъыл, де працювала вчителькою . У 1944 році була депортована до Ташкенту . Завдяки вищій освіті отримала посаду економіста на заводі «Продмаш» . Через брак вчителів починає викладати російську мову у сільській школі. Потім працює методисткою в Орджонікідзевському районі, однак була звільнена звідти і потім протягом п'яти років працювала бібліотекарем.

Після зняття режиму спецпоселень Меджитова працювала завучкою, директоркою узбецьких і казахських шкіл. У 1965 році переїздить до міста Чирчик. Була постійною авторкою газети "Ленин байрагъы" (Ленінський стяг), також друкувалася в журналі «Йылдыз» . Випустила чотири збірки віршів «Незабутні сторінки» (1970), «Серед зеленого листя» (1972), «Серед зеленого листя» (1974), «Квіти мого життя» (1987), а в 1980 році опублікувала книгу «Сад мого життя» .

Померла 4 вересня 1992 року у Ташкенті.

Пам'ять

4 жовтня 2013 року, до 100-річчя з дня народження Джеваріє Меджитової, у Сімферополі відбувся вечір її пам'яті .

Сім'я

В Узбекистані вийшла заміж. Дочка Сейяре Меджитова (народ. 1950) — журналістка і публіцистка .

Література

• Кокієва А. Кусьмедим, акъикъат, йырладым сени (Не падала духом, оспівуючи правду) // Йылдыз (Зірка). 1998. № 4;
• Усейнова Г. Джеваіре — перлина сучасної кримськотатарської культури // Голос Криму. 2003 17 жовтня .;
• Діячі кримськотатарської культури; Къуртнезир.

Примітки

1. Бекирова Гульнара. Джеваире Меджитова [ 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (12 октября 2015) // Крым. Реалии
2. . Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
3. В Симферополе отметили 100 лет со дня рождения Джеваире^{[недоступне посилання]}
4. . Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.

Посилання

• 105 років від дня народження письменника і педагога Джеваріє Меджитової [ 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Наджіє Баталова. Таланти Керченського півострова [ 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• КЪЫРЫМТАТАР ХАЛКЪНЫНЪ ЗЕКЯЛЫЛАРНЫНЪ ХАТЫРАСЫНА [ 7 квітня 2020 у Wayback Machine.]