Дельта Дону в античності Меотійські болота друга за величиною дельта біля берегів Азовського моря Розташована в гирлі рі

Дельта Дону (в античності — Меотійські болота) — друга за величиною дельта біля берегів Азовського моря. Розташована в гирлі річки Дон, в межах Ростовської області РФ. Площа дельти Дону становить майже 538 км² (12,5 % розміру дельти Кубані, незважаючи на те, що своєю водністю Дон в 1,5—2 рази перевищує Кубань). Донська дельта межує з Таганрозькою затокою Азовського моря, в його північно-східній частині, до басейну якого належать води Дону.

Мертвий Донець

Велика Кутерьма

Каланча

Мокра Каланча

Дон

Характеристика

Сучасна дельта Дона площею 538 км² починається нижче міста Ростов-на-Дону від станиці Нижньо-Гниловської, де від річки вправо відгалужується несудноплавний рукав Мертвий Донець. Далі Дон розгалужується на рукави: Велика Каланча, Старий Дон, Велика Кутерьма (Кутерма), Переволока, Мокра Каланча і безліч проток, гирл, єриків і каналів, у тому числі зрошувальних (наприклад, Азовський магістральний канал). Таким чином, сучасна дельта Дону являє собою плоску алювіальну рівнину з нечисленними (3) озерами, обвалованими нерестилищами, луками, широкими плавнями, зарослими очеретом, рогозою, чаконом.

Рослинність — лугова, уздовж водотоків — деревна. Водотоки дельти мають прируслові вали. На морському краю дельти між гирлами утворилися чисельні острови, пригирлові коси і бари. Між косами та островами розташовані мілководні затоки глибиною близько 0,5 м, звані кутами (Бабинський, Зеленков та ін). Протяжність морського краю дельти становить 32 км. Клімат помірно-континентальний, схильний до впливу атлантичних циклонів і антициклонів над європейською частиною Росії. Дельта Дону має досить багату флору і фауну. Живить дельту річка Дон, має сніго-дощове живлення і стікає з Руської рівнини. Це перша за значимістю річка, що впадає в Азовське море. Довжина досягає 1870 км, а водозбірна площа дорівнює 422 000 км². Щорічно з водозбору Дону в Таганрозьку затоку надходить близько 20 км³ прісної води. Стік в морі знизився після створення в 1951 році Цимлянського водосховища. Збільшення водного стоку, від вершини гирлової області Дона у станиці Роздорській до морського краю дельти прийнято вважати близько 0.

Примітні факти

Протягом приблизно 4,5 тисяч років наносна діяльність Дону (в середньому на рік (до 1951 р.) 4,7 млн тонн річкових наносів — мул, глина, пісок) призводила до поступового збільшення дельти, яка висувалася в море з середньою швидкістю близько 8 м на рік. При цьому швидкість висування окремих рукавів досягала 10-75 метрів на рік. Після створення Цимлянського водосховища швидкість висування морського краю дельти в море істотно зменшилась, в даний час процеси акумуляції і розмиву на морському краю дельти стабілізувалися. Але потоки наносів, що утворюються в морі, призводять до постійного відкладення наносів в прорізі судноплавного каналу. У 1950-ті роки швидкість осадонакопичення на окремих ділянках перевищувала 1 м на рік.

У 1928 році прорито новий судноплавний канал річка-море, що проходить по рукаву Старий Дон і протоці Піщаний; до цього судноплавний шлях проходив по Великій Каланчі і Переволоці. Для збереження Азово-Донського шляху в Таганрозькій затоці і в самій дельті постійно проводяться роботи з вичерпування дна.

Антична історія

В античний текстах регіон відомий як «меотійські болота» (Palus Maeotis). Поблизу розташовано стародавнє місто Танаїс.

Флора і фауна

Дельта вкрита тугайною рослинністю, заломами очерету. Має м'який приморський клімат. Сніговий покрив нестійкий, сходить у лютому. У дельті водяться фазани. До початку ХХІ століття дельту заселив шакал.

Примітки

Симов В. Г. Гидрология устьев рек Азовского моря. 1989
Михайлов В. Н. Устья рек России и сопредельных стран: прошлое, настоящее и будущее. 1997
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Беляев А. Г. Новейшие исследования в устье р. Дон. 2009
. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 21 лютого 2017.
. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 21 лютого 2017.

Посилання

Аркуш карти L-37-X Ростов-на-Дону. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1985 р. (рос.)

[1] Симов В. Г. Гидрология устьев рек Азовского моря. 1989

[2] Михайлов В. Н. Устья рек России и сопредельных стран: прошлое, настоящее и будущее. 1997

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[4] Беляев А. Г. Новейшие исследования в устье р. Дон. 2009

[5] . Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 21 лютого 2017.

[6] . Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 21 лютого 2017.