Деконструктивізм

Деконструктиві́зм — напрям в (сучасній архітектурі), заснований на застосуванні в будівельній практиці ідей французького філософа Жака Дерріда. Іншим джерелом натхнення деконструктивістів є радянський конструктивізм 1920-х рр. Для деконструктівістських проектів характерні візуальна ускладненість, несподівані зламані форми, підкреслено контрастне вторгнення в міське середовище.

Деконструктивізм
Засновник	Жак Дерріда
Деконструктивізм у Вікісховищі

Сучасність та традиціонізм.

Інтер'єр

(Танцюючий дім) в Празі

(Музей Гугенгайма в Більбао)

Як самостійна течія деконструктівізм сформувався в кінці 1980-х рр. (роботи Пітера Айзенмана і Даніеля Лібескінда).

Теоретичною підосновою руху стали міркування Ж. Дерріда про можливість архітектури, яка вступає в конфлікт, «розвінчує» і скасовує саму себе.

Подальший розвиток вони отримали в періодичних виданнях (Рема Колгаса).

Маніфестами деконструктівізму вважаються пожежна частина «Вітра» (Захи Хадід) (1993) і музей Гугенгайма в Більбао Френка Гері (1997).

Див. також

• Постмодернізм

Джерела

• Archpedia website [ 18 березня 2006 у Wayback Machine.]