Двадцять одна вимога (яп. 対華21ヶ条要求, Taika Nijūikkajō Yōkyū; спрощ.: 二十一条; кит. трад.: 二十一條; піньїнь: Èrshíyī tiáo) — набір вимог, що їх висунув прем'єр-міністр Японської імперії Окума Сіґенобу урядові Китайської Республіки на чолі з Юань Шикаєм 18 січня 1915 року. Прийняття тих вимог перетворило б Китай на залежну від Японії державу.
Двадцять одна вимога | |
Автор | Японська імперія |
---|---|
Перший рядок | 日本國政府及支那國政府ハ偏ニ極東ニ於ケル全局ノ平和ヲ維持シ且両國ノ間ニ存スル友好善隣ノ関係ヲ益〻鞏固ナラシメンコトヲ希望シ茲ニ左ノ條款ヲ締約セリ |
Передумови
За підсумками Японсько-китайської війни 1894—1895 років, відповідно до Сімоносекського договору, Китай назавжди передавав Японії острів Тайвань, острови Пенху та Ляодунський півострів, однак після демаршу Франції, Німеччини та Росії Японія була змушена відмовитись від Ляодунського півострова, обмежившись Тайванем та островами Пенху. 1898 року Китай передав Ляодунський півострів в оренду Росії на 25 років; однак після поразки Росії в війні 1904—1905 років, відповідно до Портсмутського мирного договору, російські права на Ляодунський півострів і Південно-Маньчжурську залізницю перешли до Японії.
Після початку Першої світової війни Китай заявив про свій нейтралітет і звернувся до сторін конфлікту з проханням не переносити бойові дії на територію Китаю; однак таке звернення було проігноровано — під час облоги Циндао японські війська для штурму німецької військово-морської бази висадились на нейтральній китайській території. Японія мала намір після війни закріпити колишні німецькі володіння в Азії за собою, а за сприятливих обставин — отримати щось іще, й, коли до кінця 1914 року стало зрозуміло, що війна в Європі набула затяжного характеру, Японія усвідомила, що на Далекому Сході вона має цілковиту свободу дій.
Первинний набір вимог
Первинний список вимог Японії до Китаю склали Окума Сіґенобу й міністр закордонних справ Като Такаакі; список перевірили ґенро й Імператор Тайсьо, його було схвалено парламентом. 18 січня 1915 року список був вручений Юань Шикаю.
«Вимоги» поділялись на п'ять груп. Перша з них включала визнання Китаєм усіх угод, що могли бути укладені між Німеччиною та Японією щодо Шаньдуну. Передбачались також передача Японії прав на будівництво залізниць у тій провінції та відкриття для Японії головних міст і портів.
Друга група вимог стосувалась Південної Маньчжурії та східної частини Внутрішньої Монголії. Японія вимагала передачі в оренду Люйшуня (Порт-Артур, Рьодзюн), Даляня (Дальній, Дайрен), Південно-Маньчжурської, Аньдун-Мукденської та Цзілінь-Чанчуньської залізниць на 99 років, надання японцям права придбання й оренди земель, свободи проживання та пересування, а також права на ведення видобутку корисних копалин і заняття торгівлею та промисловістю.
Третя група вимог передбачала переформування на змішане японсько-китайське підприємство Ханьєпінського промислового комбінату, що об'єднував копальні та металургійні заводи в , Дає й .
Четверта група забороняла Китаю відчужувати та здавати в оренду гавані, бухти й острови вздовж китайського узбережжя.
Зрештою, п'ята група вимог передбачала запрошення японців радниками з політичних, фінансових і військових питань при центральному уряді Китаю, визнання права земельної власності в Китаї для японських храмів, лікарень і шкіл, створення японсько-китайських військових заводів за науково-технічної допомоги Японії, надання Японії прав на будівництво залізниць на китайській території, консультації з Японією з питань будівництва залізниць, копалень і портів у провінції Фуцзянь, надання японцям права релігійної пропаганди в Китаї.
Остерігаючись негативної реакції, що її могла спричинити п'ята група вимог, японці спочатку намагались тримати їх зміст у таємниці, втім китайський уряд передав його європейським державам, сподіваючись, що ті, відчувши загрозу з боку Японії своїм сферам впливу, допоможуть стримати Японію.
Японський ультиматум
Коли Китай 26 квітня відхилив японські вимоги, ґенро вилучили зі списку п'яту групу вимог. Скорочений набір у вигляді «Тринадцяти вимог» був переданий 7 травня у формі ультиматуму, з вимогою відповіді у дводенний термін. Юань Шикай, перебуваючи в складній внутрішньополітичній ситуації, не міг ризикнути війною з Японією та вирішив обрати стратегію «умиротворення Японії», якої дотримувались і ті, хто очолював країну в подальшому. Договір було підписано 25 травня.
Підсумки
Підписання скороченої версії вимог стало для Японії радше негативним, аніж позитивним результатом. Без п'ятої групи вимог вона отримала лише ненабагато більше того, що вже мала в Китаї, а відносини з великими державами при цьому погіршились. Відчувши загрозу «політиці відкритих дверей у Китаї», держсекретар США Вільям Дженнінгс Браян передав 13 березня 1915 року «ноту Брайана», в якій, визнаючи «особливі інтереси» Японії в Маньчжурії, Монголії та Шаньдуні, висловлював занепокоєння утисками суверенітету Китаю. Британська дипломатія також висловила невдоволення грубими діями Японії щодо Китаю.
В Китаї день прийняття урядом Юань Шикая японського ультиматуму був названий «Днем національної ганьби». Китай вступив до Першої світової війни на боці Антанти, розраховуючи, що після війни великі держави ухвалять рішення про ліквідацію територіальних завоювань Японії. Коли стало відомо, що на конференції у Версалі всі вимоги китайської делегації були відкинуті, в Китаї розгорнулась потужна всенародна боротьба, що ввійшла в історію як «Рух 4 травня».
Джерела
- «История Востока» в 6 томах. Том V «Восток в новейшее время (1914—1945 гг.)» — М.: Восточная литература, 1995. — (рос.)
- Davis, Clarence B. «Limits of Effacement: Britain and the Problem of American Cooperation and Competition in China, 1915—1917.» Pacific Historical Review (1979): 47-63.
- Dickinson, Frederick R. War and national reinvention: Japan in the Great War, 1914—1919 (Harvard Univ Asia Center, Vol. 177. 1999)
- Gowen, Robert Joseph. "Great Britain and the Twenty-One Demands of 1915: Cooperation versus Effacement, " Journal of Modern History (1971) 43#1 pp. 76–106 in JSTOR [ 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Griswold, A. Whitney. The Far Eastern Policy of the United States (1938)
- Hsü, Immanuel C. Y. (1970). . Oxford University Press. с. 494, 502. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 20 квітня 2019.
- Jansen, Marius B. "Yawata, Hanyehping, and the twenty-one demands, " Pacific Historical Review(1954) 23#1 pp 31–48.
- LaFeber, Walter. The Clash: US-Japanese Relations Throughout History (1998) pp 106–16
- Luo, Zhitian. «National humiliation and national assertion-The Chinese response to the twenty-one demands» Modern Asian Studies (1993) 27#2 pp 297—319.
- Narangoa, Li. «Japanese Geopolitics and the Mongol Lands, 1915—1945,» European Journal of East Asian Studies (2004) 3#1 pp 45–67
- Nish, Ian Hill. Japanese foreign policy, 1869—1942: Kasumigaseki to Miyakezaka (1977).
- Spence, Jonathan D. (1990). . Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dvadcyat odna vimoga yap 対華21ヶ条要求 Taika Nijuikkajō Yōkyu sprosh 二十一条 kit trad 二十一條 pinyin Ershiyi tiao nabir vimog sho yih visunuv prem yer ministr Yaponskoyi imperiyi Okuma Sigenobu uryadovi Kitajskoyi Respubliki na choli z Yuan Shikayem 18 sichnya 1915 roku Prijnyattya tih vimog peretvorilo b Kitaj na zalezhnu vid Yaponiyi derzhavu Dvadcyat odna vimogaAvtorYaponska imperiyaPershij ryadok日本國政府及支那國政府ハ偏ニ極東ニ於ケル全局ノ平和ヲ維持シ且両國ノ間ニ存スル友好善隣ノ関係ヲ益〻鞏固ナラシメンコトヲ希望シ茲ニ左ノ條款ヲ締約セリPeredumoviZa pidsumkami Yaponsko kitajskoyi vijni 1894 1895 rokiv vidpovidno do Simonosekskogo dogovoru Kitaj nazavzhdi peredavav Yaponiyi ostriv Tajvan ostrovi Penhu ta Lyaodunskij pivostriv odnak pislya demarshu Franciyi Nimechchini ta Rosiyi Yaponiya bula zmushena vidmovitis vid Lyaodunskogo pivostrova obmezhivshis Tajvanem ta ostrovami Penhu 1898 roku Kitaj peredav Lyaodunskij pivostriv v orendu Rosiyi na 25 rokiv odnak pislya porazki Rosiyi v vijni 1904 1905 rokiv vidpovidno do Portsmutskogo mirnogo dogovoru rosijski prava na Lyaodunskij pivostriv i Pivdenno Manchzhursku zaliznicyu pereshli do Yaponiyi Pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni Kitaj zayaviv pro svij nejtralitet i zvernuvsya do storin konfliktu z prohannyam ne perenositi bojovi diyi na teritoriyu Kitayu odnak take zvernennya bulo proignorovano pid chas oblogi Cindao yaponski vijska dlya shturmu nimeckoyi vijskovo morskoyi bazi visadilis na nejtralnij kitajskij teritoriyi Yaponiya mala namir pislya vijni zakripiti kolishni nimecki volodinnya v Aziyi za soboyu a za spriyatlivih obstavin otrimati shos ishe j koli do kincya 1914 roku stalo zrozumilo sho vijna v Yevropi nabula zatyazhnogo harakteru Yaponiya usvidomila sho na Dalekomu Shodi vona maye cilkovitu svobodu dij Pervinnij nabir vimogPervinnij spisok vimog Yaponiyi do Kitayu sklali Okuma Sigenobu j ministr zakordonnih sprav Kato Takaaki spisok perevirili genro j Imperator Tajso jogo bulo shvaleno parlamentom 18 sichnya 1915 roku spisok buv vruchenij Yuan Shikayu Vimogi podilyalis na p yat grup Persha z nih vklyuchala viznannya Kitayem usih ugod sho mogli buti ukladeni mizh Nimechchinoyu ta Yaponiyeyu shodo Shandunu Peredbachalis takozh peredacha Yaponiyi prav na budivnictvo zaliznic u tij provinciyi ta vidkrittya dlya Yaponiyi golovnih mist i portiv Druga grupa vimog stosuvalas Pivdennoyi Manchzhuriyi ta shidnoyi chastini Vnutrishnoyi Mongoliyi Yaponiya vimagala peredachi v orendu Lyujshunya Port Artur Rodzyun Dalyanya Dalnij Dajren Pivdenno Manchzhurskoyi Andun Mukdenskoyi ta Czilin Chanchunskoyi zaliznic na 99 rokiv nadannya yaponcyam prava pridbannya j orendi zemel svobodi prozhivannya ta peresuvannya a takozh prava na vedennya vidobutku korisnih kopalin i zanyattya torgivleyu ta promislovistyu Tretya grupa vimog peredbachala pereformuvannya na zmishane yaponsko kitajske pidpriyemstvo Hanyepinskogo promislovogo kombinatu sho ob yednuvav kopalni ta metalurgijni zavodi v Daye j Chetverta grupa zaboronyala Kitayu vidchuzhuvati ta zdavati v orendu gavani buhti j ostrovi vzdovzh kitajskogo uzberezhzhya Zreshtoyu p yata grupa vimog peredbachala zaproshennya yaponciv radnikami z politichnih finansovih i vijskovih pitan pri centralnomu uryadi Kitayu viznannya prava zemelnoyi vlasnosti v Kitayi dlya yaponskih hramiv likaren i shkil stvorennya yaponsko kitajskih vijskovih zavodiv za naukovo tehnichnoyi dopomogi Yaponiyi nadannya Yaponiyi prav na budivnictvo zaliznic na kitajskij teritoriyi konsultaciyi z Yaponiyeyu z pitan budivnictva zaliznic kopalen i portiv u provinciyi Fuczyan nadannya yaponcyam prava religijnoyi propagandi v Kitayi Osterigayuchis negativnoyi reakciyi sho yiyi mogla sprichiniti p yata grupa vimog yaponci spochatku namagalis trimati yih zmist u tayemnici vtim kitajskij uryad peredav jogo yevropejskim derzhavam spodivayuchis sho ti vidchuvshi zagrozu z boku Yaponiyi svoyim sferam vplivu dopomozhut strimati Yaponiyu Yaponskij ultimatumKoli Kitaj 26 kvitnya vidhiliv yaponski vimogi genro viluchili zi spisku p yatu grupu vimog Skorochenij nabir u viglyadi Trinadcyati vimog buv peredanij 7 travnya u formi ultimatumu z vimogoyu vidpovidi u dvodennij termin Yuan Shikaj perebuvayuchi v skladnij vnutrishnopolitichnij situaciyi ne mig riziknuti vijnoyu z Yaponiyeyu ta virishiv obrati strategiyu umirotvorennya Yaponiyi yakoyi dotrimuvalis i ti hto ocholyuvav krayinu v podalshomu Dogovir bulo pidpisano 25 travnya PidsumkiPidpisannya skorochenoyi versiyi vimog stalo dlya Yaponiyi radshe negativnim anizh pozitivnim rezultatom Bez p yatoyi grupi vimog vona otrimala lishe nenabagato bilshe togo sho vzhe mala v Kitayi a vidnosini z velikimi derzhavami pri comu pogirshilis Vidchuvshi zagrozu politici vidkritih dverej u Kitayi derzhsekretar SShA Vilyam Dzhennings Brayan peredav 13 bereznya 1915 roku notu Brajana v yakij viznayuchi osoblivi interesi Yaponiyi v Manchzhuriyi Mongoliyi ta Shanduni vislovlyuvav zanepokoyennya utiskami suverenitetu Kitayu Britanska diplomatiya takozh vislovila nevdovolennya grubimi diyami Yaponiyi shodo Kitayu V Kitayi den prijnyattya uryadom Yuan Shikaya yaponskogo ultimatumu buv nazvanij Dnem nacionalnoyi ganbi Kitaj vstupiv do Pershoyi svitovoyi vijni na boci Antanti rozrahovuyuchi sho pislya vijni veliki derzhavi uhvalyat rishennya pro likvidaciyu teritorialnih zavoyuvan Yaponiyi Koli stalo vidomo sho na konferenciyi u Versali vsi vimogi kitajskoyi delegaciyi buli vidkinuti v Kitayi rozgornulas potuzhna vsenarodna borotba sho vvijshla v istoriyu yak Ruh 4 travnya Dzherela Istoriya Vostoka v 6 tomah Tom V Vostok v novejshee vremya 1914 1945 gg M Vostochnaya literatura 1995 ISBN 5 02 018102 1 ros Davis Clarence B Limits of Effacement Britain and the Problem of American Cooperation and Competition in China 1915 1917 Pacific Historical Review 1979 47 63 Dickinson Frederick R War and national reinvention Japan in the Great War 1914 1919 Harvard Univ Asia Center Vol 177 1999 Gowen Robert Joseph Great Britain and the Twenty One Demands of 1915 Cooperation versus Effacement Journal of Modern History 1971 43 1 pp 76 106 in JSTOR 16 kvitnya 2016 u Wayback Machine Griswold A Whitney The Far Eastern Policy of the United States 1938 Hsu Immanuel C Y 1970 Oxford University Press s 494 502 Arhiv originalu za 19 serpnya 2020 Procitovano 20 kvitnya 2019 Jansen Marius B Yawata Hanyehping and the twenty one demands Pacific Historical Review 1954 23 1 pp 31 48 LaFeber Walter The Clash US Japanese Relations Throughout History 1998 pp 106 16 Luo Zhitian National humiliation and national assertion The Chinese response to the twenty one demands Modern Asian Studies 1993 27 2 pp 297 319 Narangoa Li Japanese Geopolitics and the Mongol Lands 1915 1945 European Journal of East Asian Studies 2004 3 1 pp 45 67 Nish Ian Hill Japanese foreign policy 1869 1942 Kasumigaseki to Miyakezaka 1977 Spence Jonathan D 1990 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2021 Procitovano 20 kvitnya 2019