У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дайнеко Леонід Мартинович Дайнеко біл Леанід Марцінавіч Дайнека 28 січ

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дайнеко.

Леонід Мартинович Дайнеко (біл. Леанід Марцінавіч Дайнека, 28 січня 1940, с. Дмитрівка 2-а, Кличівський район, Могильовська область — 21 серпня 2019) — білоруський письменник.

Дайнеко Леонід Мартинович
Народився	28 січня 1940(1940-01-28) ^d, Кличівський район, Могильовська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер	21 серпня 2019(2019-08-21) (79 років) Мінськ, Білорусь
Поховання	Q20962841?
Країна	СРСР Білорусь
Діяльність	письменник, поет, прозаїк
Alma mater	філологічний факультет БДУ
Заклад	^d, ^d, Національна державна телерадіокомпанія Республіки Білорусь, Молодість^[d] і Мастацкая літаратура
Мова творів	білоруська
Жанр	історична белетристика і Історична проза^[d]
Членство	СП СРСР
Нагороди	Q57577764? (1989) Державна премія Білорусі імені Кастуся Каліновського (1990) ^d (2010)
Сайт: daineka.by/ru/

Біографія

Закінчив БДУ (1967). Працював на будівництвах, на Нижньотагільському металургійному комбінаті, на Вітебській студії телебачення, Білоруському телебаченні. У 1972—1989 відповідальний секретар журналу «Молодість». З 1989 р. у видавництві «Мастацкая літаратура». З 1993 року займався підприємницькою діяльністю, заснував фірми «Посад» і «БелПі».

Творчість

Дебютував у пресі в 1961 р. Автор збірок віршів «Голоси» (1969), «Берег чекання» (1972), «Моя весна сорокова» (1979), «Вічна мить» (1985) — лейтмотиви творів: уславлення рідної землі й людини праці, роздуми над роками війни, дитинства, життям села. Деякі вірші Л. Дайнеко покладені на музику. Також автор збірки оповідань «Батьківська криниця» (1976).

Автор романної дилогії «Люди і блискавки» (1977) і «Запам'ятаємо себе молодими» (1979), яка розкриває складні події революції, громадянської війни, боротьби з окупантами, становлення білоруської державності в 1917—1919; роману «Футбол на замінованому полі» (1987), де осмислює тему міста; фантастичного роману «Людина з діамантовим серцем» (біл. Чалавек з брыльянтавым сэрцам, 1992).

Історичні романи

Відомий як один з найкращих білоруських історичних письменників. Автор романів «Меч князя Вячки» (1987) про боротьбу Полоцька з німцями в Нижньому Подвинні в 13 ст., «Слід перевертня» (1988) про полоцького князя Всеслава Брячиславича, «Залізні жолуді» (1990) про ранній етап становлення Великого Князівства Литовського;. У 2008 році вийшов роман «Назви сина Костянтином», дія в якому відбувається у XV—XVI ст. в Римі, ВКЛ і Константинополі.

Премії та нагороди

Літературна премія Спілки письменників Білорусі імені Івана Мележа (1989) за історичний роман «Меч князя Вячки» (1987)
Державна премія Білорусі імені Кастуся Калиновського (1990) за історичні романи «Меч князя Вячки» (1987) і «Слід перевертня» (1988).
Премія імені Валентина Пікуля (2010) з врученням залатого медалі за цикл історичних романів.
Медаль «500-річчя Оршанської битви» (2015).

Примітки

. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.

Джерела

Беларусь: энцыкл. давед. — Мн., 1995. — С. 259.
Беларуская энцыклапедыя. Т. 6. — Мн., 1998. — С. 11.
Беларускія пісьменнікі: біябібліягр. слоўн. Т. 2. — Мн., 1993. — С. 312.
Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. — С. 168.

[1] . Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.