Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гірські дощові ліси Південно-Західних Гат (ідентифікатор WWF: IM0151) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в горах Західних Гат на південному заході Індії. Він вирізняється високим видовим різноманіттям та рівнем ендемізму.
 Ландшафт [en] (гори Нілґірі, Керала) | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | IM0151 |
| Межі | Вологі листяні ліси Південно-Західних Гат Вологі ліси Малабарського узбережжя Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат Гірські дощові ліси Північно-Західних Гат |
| Площа, км² | 22 545 |
| Країни | Індія |
| Охороняється | 5998 км² (27 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон гірських дощових лісів Південно-Західних Гат охоплює середні висоти і високогір'я південної частини Західних Гат, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря, і простягається через території індійських штатів Карнатака, Керала і Тамілнад, паралельно західному узбережжю Індії. На більш низьких висотах екорегіон переходить у вологі листяні ліси Південно-Західних Гат. В межах екорегіону розташовані найвищі вершини Західних Гат, висотою понад 2000 м над рівнем моря. Найвищою горою екорегіону є [en] висотою 2695 м. В екорегіоні бере початок річка Періяр, яка тече на захід і впадає в Аравійське море.
Клімат
В межах екорегіону переважає вологий і спекотний тропічний клімат. Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, які дмуть з червня по вересень, формуючи орографічні опади, які випадають на їх західних схилах. З червня по вересень в екорегіоні також дмуть північно-східні мусони. Екорегіон гірських дощових лісів Південно-Західних Гат є найвологішим екорегіоном півострова Індостан. Середньорічна кількість опадів тут перевищує 2800 мм, однак через складний і сильно розчленований рельєф в деяких частинах регіону за рік випадає понад 8000 мм опадів. Середні температури в горах є нижчими, ніж на навколишніх рівнинах, і знижуються зі збільшенням висоти.
Флора
Прохолодний та вологий клімат з великою кількістю опадів призвів до формування пишних, багатоярусних вологих вічнозелених лісів. Крони дерев в цих лісах розташовані на висоті 15-20 м. Дерева рясно вкриті епіфітами, особливо різними видами орхідей. Основу лісів екорегіону складають [en] (Cullenia exarillata), [en] (Mesua ferrea), [en] (Palaquium ellipticum), [en] (Gluta travancorica) та нагеї Волліча (Nageia wallichiana). Серед інших вічнозелених дерев, що ростуть в лісах екорегіону, слід відзначити [en] (Calophyllum austroindicum), [en] (Garcinia rubroechinata), [en] (Garcinia travancorica), [sv] (Diospyros barberi), [en] (Memecylon subramanii), [sv] (Memecylon gracile), [en] (Goniothalamus rhynchantherus) та [ceb] (Monosis travancorica).
На висоті від 1900 до 2220 м над рівнем моря зустрічається мозаїка луків та шоли. [en] — це невисокі вічнозелені ліси, підлісок яких складають густі чагарники. Серед дерев, що складають основу лісів шола, слід відзначити цейлонську лавровишню (Prunus ceylanica), [en] (Heptapleurum racemosum), [en] (Chionanthus ramiflorus), [en] (Rhododendron arboreum subsp. nilagiricum), [en] (Mahonia napaulensis), [en] (Elaeocarpus recurvatus), [sv] (Ilex denticulata), [en] (Magnolia nilagirica), [en] (Actinodaphne bourdillonii) та різні види [en] (Syzygium spp.). Високогірні луки екорегіону характеризуються вогнестійкими та морозостійкими травами. Серед трав, поширених на цих луках, слід відзначити [sv] (Chrysopogon nodulibarbis), [en] (Cymbopogon flexuosus), [sv] (Arundinella ciliata), [sv] (Arundinella mesophylla), [sv] (Arundinella tuberculata), [sv] (Themeda tremula) та [sv] (Sehima nervosum).
Екорегіон вирізняється високим флористичним різноманіттям та рівнем ендемізму. В межах регіону зустрічається більше третини від всіх видів рослин, поширених в Індії, а понад половина видів дерев, що ростуть в цьому регіоні, є ендемічними. Особливо ендемізм виражений серед представників родин Діптерокарпові (Dipterocarpaceae) та Ебенові (Ebenaceae). Гори Нілґірі, розташовані в екорегіоні, є центром біорізноманіття та ендемізму. Кожні 20 років на високогірних луках гір Нілґірі розквітають сині квіти [en] (Strobilanthes kunthiana), від яких гори отримали свою назву.
Фауна
Екорегіон вирізняється багатою та різноманітною фауною. В межах екорегіону зустрічається близько 80 видів ссавців, зокрема рідкісні бенгальські тигри (Panthera tigris tigris), індійські леопарди (Panthera pardus fusca), індійські слони (Elephas maximus), гаури (Bos gaurus), гірські куони (Cuon alpinus) та ведмеді-губачі (Melursus ursinus). Також в екорегіоні зустрічаються рідкісні левохвості макаки (Macaca silenus) та нільгирійські лутунги (Semnopithecus johnii). Серед майже ендемічних ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити гірських сункусів (Suncus montanus), салім-алійських криланів (Latidens salimalii), великоплямистих цивет (Viverra civettina), бурих мусангів (Paradoxurus jerdoni), нільгирійських куниць (Martes gwatkinsii), нільгірійських пальмових білок (Funambulus sublineatus) та колючих малабарок (Platacanthomys lasiurus). Ендеміками екорегіону є миші Бонхоута (Mus famulus) та нільгірійські довгохвості деревні миші (Vandeleuria nilagirica), а також дуже рідкісні нілгірійські тари (Nilgiritragus hylocrius). Ці гірські козли мешкають на високогірних луках, на висоті понад 1200 м над рівнем моря. За оцінками 2008 року їх популяція нараховувала близько 2000 особин.
В межах екорегіону зустрічається понад 310 видів птахів. Серед майже ендемічних птахів, поширених в екорегіоні, слід відзначити брунатних пінонів (Ducula cuprea), [en] (Columba elphinstonii), малабарських токо (Ocyceros griseus), білочеревих вагабунд (Dendrocitta leucogastra), [en] (Sholicola major), нільгирійських квічалів (Zoothera neilgherriensis), сіроголових бюльбюлів (Brachypodius priocephalus), сіроволих чагарниць (Montecincla jerdoni), сіролобих кратероп (Argya subrufa), індійських нільтав (Cyornis pallidipes), індійських мухоловок (Ficedula nigrorufa), нильгірійських мухоловок (Eumyias albicaudatus), малих нектаринок (Leptocoma minima) та [en] (Psittacula columboides). Серед ендеміків регіону слід відзначити азійських широкохвостів (Schoenicola platyurus) , нільгірійських чагарниць (Montecincla cachinnans) та нільгірійських щевриків (Anthus nilghiriensis).
Високий рівень ендемізму характерний також для інших таксономічних груп. Близько 100 видів плазунів є ендеміками екорегіону, зокрема представники 8 ендемічних родів. Земноводні демонструють ще вищий рівень ендемізму: майже половина з понад 200 видів земноводних, поширених в Індії, є ендеміками екорегіону, зокрема представники 6 ендемічних родів.
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 5998 км², або 27 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають:
- [en], Керала (50 км²)
- [en], Карнатака (190 км²)
- [en], Керала (97 км²)
- [en], Керала (105 км²)
- [en], Тамілнад (600 км²)
- [en], Тамілнад (290 км²)
- [en], Тамілнад
- [en], Керала (230 км²)
- [en], Тамілнад (60 км²)
- [en], Керала (260 км²)
- [en], Керала (540 км²)
- [en], Карнатака (60 км²)
- [en], Керала (40 км²)
- [en], Тамілнад (1611 км²)
- [en], Керала (300 км²)
- [en], Керала (110 км²)
- [en], Карнатака (250 км²)
Також деякі території в північній частині екорегіону входять до складу [en], а деякі території в його південній частині — до [en]
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023.
Посилання
- «South Western Ghats montane rain forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «South Western Ghats Montane Rainforests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girski doshovi lisi Pivdenno Zahidnih Gat identifikator WWF IM0151 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij v gorah Zahidnih Gat na pivdennomu zahodi Indiyi Vin viriznyayetsya visokim vidovim riznomanittyam ta rivnem endemizmu Girski doshovi lisi Pivdenno Zahidnih Gat Landshaft en gori Nilgiri Kerala Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF IM0151 Mezhi Vologi listyani lisi Pivdenno Zahidnih Gat Vologi lisi Malabarskogo uzberezhzhya Vologi listyani lisi Pivnichno Zahidnih Gat Girski doshovi lisi Pivnichno Zahidnih Gat Plosha km 22 545 Krayini Indiya Ohoronyayetsya 5998 km 27 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Visokogirni lisi v gorah Nilgiri Lisi shola v Zahidnih Gatah Cvitinnya nilakurindzhiGeografiyaEkoregion girskih doshovih lisiv Pivdenno Zahidnih Gat ohoplyuye seredni visoti i visokogir ya pivdennoyi chastini Zahidnih Gat roztashovani na visoti ponad 1000 m nad rivnem morya i prostyagayetsya cherez teritoriyi indijskih shtativ Karnataka Kerala i Tamilnad paralelno zahidnomu uzberezhzhyu Indiyi Na bilsh nizkih visotah ekoregion perehodit u vologi listyani lisi Pivdenno Zahidnih Gat V mezhah ekoregionu roztashovani najvishi vershini Zahidnih Gat visotoyu ponad 2000 m nad rivnem morya Najvishoyu goroyu ekoregionu ye en visotoyu 2695 m V ekoregioni bere pochatok richka Periyar yaka teche na zahid i vpadaye v Aravijske more KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye vologij i spekotnij tropichnij klimat Visoki Zahidni Gati perehoplyuyut vologu pivdenno zahidnih musoniv yaki dmut z chervnya po veresen formuyuchi orografichni opadi yaki vipadayut na yih zahidnih shilah Z chervnya po veresen v ekoregioni takozh dmut pivnichno shidni musoni Ekoregion girskih doshovih lisiv Pivdenno Zahidnih Gat ye najvologishim ekoregionom pivostrova Indostan Serednorichna kilkist opadiv tut perevishuye 2800 mm odnak cherez skladnij i silno rozchlenovanij relyef v deyakih chastinah regionu za rik vipadaye ponad 8000 mm opadiv Seredni temperaturi v gorah ye nizhchimi nizh na navkolishnih rivninah i znizhuyutsya zi zbilshennyam visoti FloraProholodnij ta vologij klimat z velikoyu kilkistyu opadiv prizviv do formuvannya pishnih bagatoyarusnih vologih vichnozelenih lisiv Kroni derev v cih lisah roztashovani na visoti 15 20 m Dereva ryasno vkriti epifitami osoblivo riznimi vidami orhidej Osnovu lisiv ekoregionu skladayut en Cullenia exarillata en Mesua ferrea en Palaquium ellipticum en Gluta travancorica ta nageyi Vollicha Nageia wallichiana Sered inshih vichnozelenih derev sho rostut v lisah ekoregionu slid vidznachiti en Calophyllum austroindicum en Garcinia rubroechinata en Garcinia travancorica sv Diospyros barberi en Memecylon subramanii sv Memecylon gracile en Goniothalamus rhynchantherus ta ceb Monosis travancorica Na visoti vid 1900 do 2220 m nad rivnem morya zustrichayetsya mozayika lukiv ta sholi en ce nevisoki vichnozeleni lisi pidlisok yakih skladayut gusti chagarniki Sered derev sho skladayut osnovu lisiv shola slid vidznachiti cejlonsku lavrovishnyu Prunus ceylanica en Heptapleurum racemosum en Chionanthus ramiflorus en Rhododendron arboreum subsp nilagiricum en Mahonia napaulensis en Elaeocarpus recurvatus sv Ilex denticulata en Magnolia nilagirica en Actinodaphne bourdillonii ta rizni vidi en Syzygium spp Visokogirni luki ekoregionu harakterizuyutsya vognestijkimi ta morozostijkimi travami Sered trav poshirenih na cih lukah slid vidznachiti sv Chrysopogon nodulibarbis en Cymbopogon flexuosus sv Arundinella ciliata sv Arundinella mesophylla sv Arundinella tuberculata sv Themeda tremula ta sv Sehima nervosum Ekoregion viriznyayetsya visokim floristichnim riznomanittyam ta rivnem endemizmu V mezhah regionu zustrichayetsya bilshe tretini vid vsih vidiv roslin poshirenih v Indiyi a ponad polovina vidiv derev sho rostut v comu regioni ye endemichnimi Osoblivo endemizm virazhenij sered predstavnikiv rodin Dipterokarpovi Dipterocarpaceae ta Ebenovi Ebenaceae Gori Nilgiri roztashovani v ekoregioni ye centrom bioriznomanittya ta endemizmu Kozhni 20 rokiv na visokogirnih lukah gir Nilgiri rozkvitayut sini kviti en Strobilanthes kunthiana vid yakih gori otrimali svoyu nazvu FaunaEkoregion viriznyayetsya bagatoyu ta riznomanitnoyu faunoyu V mezhah ekoregionu zustrichayetsya blizko 80 vidiv ssavciv zokrema ridkisni bengalski tigri Panthera tigris tigris indijski leopardi Panthera pardus fusca indijski sloni Elephas maximus gauri Bos gaurus girski kuoni Cuon alpinus ta vedmedi gubachi Melursus ursinus Takozh v ekoregioni zustrichayutsya ridkisni levohvosti makaki Macaca silenus ta nilgirijski lutungi Semnopithecus johnii Sered majzhe endemichnih ssavciv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti girskih sunkusiv Suncus montanus salim alijskih krilaniv Latidens salimalii velikoplyamistih civet Viverra civettina burih musangiv Paradoxurus jerdoni nilgirijskih kunic Martes gwatkinsii nilgirijskih palmovih bilok Funambulus sublineatus ta kolyuchih malabarok Platacanthomys lasiurus Endemikami ekoregionu ye mishi Bonhouta Mus famulus ta nilgirijski dovgohvosti derevni mishi Vandeleuria nilagirica a takozh duzhe ridkisni nilgirijski tari Nilgiritragus hylocrius Ci girski kozli meshkayut na visokogirnih lukah na visoti ponad 1200 m nad rivnem morya Za ocinkami 2008 roku yih populyaciya narahovuvala blizko 2000 osobin V mezhah ekoregionu zustrichayetsya ponad 310 vidiv ptahiv Sered majzhe endemichnih ptahiv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti brunatnih pinoniv Ducula cuprea en Columba elphinstonii malabarskih toko Ocyceros griseus bilocherevih vagabund Dendrocitta leucogastra en Sholicola major nilgirijskih kvichaliv Zoothera neilgherriensis sirogolovih byulbyuliv Brachypodius priocephalus sirovolih chagarnic Montecincla jerdoni sirolobih kraterop Argya subrufa indijskih niltav Cyornis pallidipes indijskih muholovok Ficedula nigrorufa nilgirijskih muholovok Eumyias albicaudatus malih nektarinok Leptocoma minima ta en Psittacula columboides Sered endemikiv regionu slid vidznachiti azijskih shirokohvostiv Schoenicola platyurus nilgirijskih chagarnic Montecincla cachinnans ta nilgirijskih shevrikiv Anthus nilghiriensis Visokij riven endemizmu harakternij takozh dlya inshih taksonomichnih grup Blizko 100 vidiv plazuniv ye endemikami ekoregionu zokrema predstavniki 8 endemichnih rodiv Zemnovodni demonstruyut she vishij riven endemizmu majzhe polovina z ponad 200 vidiv zemnovodnih poshirenih v Indiyi ye endemikami ekoregionu zokrema predstavniki 6 endemichnih rodiv ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 5998 km abo 27 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en Kerala 50 km en Karnataka 190 km en Kerala 97 km en Kerala 105 km en Tamilnad 600 km en Tamilnad 290 km en Tamilnad en Kerala 230 km en Tamilnad 60 km en Kerala 260 km en Kerala 540 km en Karnataka 60 km en Kerala 40 km en Tamilnad 1611 km en Kerala 300 km en Kerala 110 km en Karnataka 250 km Takozh deyaki teritoriyi v pivnichnij chastini ekoregionu vhodyat do skladu en a deyaki teritoriyi v jogo pivdennij chastini do en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 07 zhovtnya 2023 Posilannya South Western Ghats montane rain forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund South Western Ghats Montane Rainforests One Earth