Гутурама золотолоба Самець золотолобої гутурами Самиця золотолобої гутурами Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Бі

Гутурама золотолоба

Самець золотолобої гутурами

Самиця золотолобої гутурами

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	В'юркові (Fringillidae)
Рід:	Гутурама (Euphonia)
Вид:	Гутурама золотолоба

Біноміальна назва

Euphonia xanthogaster
Sundevall, 1834

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Euphonia xanthogaster
Віківиди:	Euphonia xanthogaster
ITIS:	560034
МСОП:	22722766
NCBI:	1105365

Гутура́ма золотолоба (Euphonia xanthogaster) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 9-11 см, вага 9-16 г. У самців голова, горло, спина, крила і хвіст синювато-чорні з сиім відблиском. Груди, живіт і боки золотисто-жовті, гузка жовтувата. На лобі і тімені золотисто-жовта пляма. У самиць тім'я і потилиця сіруваті, нижня частина тіла жовтувата, білувата або сірувато-кремова, верхня частина тіла оливково-коричнева. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорнуваті.

Підвиди

Виділяють одинадцять підвидів:

E. x. oressinoma Olson, 1981 — Колумбійські Анди (обидва схили Західного хребта, західні схили Центрального хребта і локально на західних схилах Східного хребта);
E. x. chocoensis Hellmayr, 1911 — від східної Панами (Дар'єн) через західне узбережжя Колумбії до північно-західного Еквадору (на південь до Імбабури і Есмеральдаса);
E. x. badissima Olson, 1981 — гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
E. x. quitensis (Nelson, 1912) — захід Еквадору і північний захід Перу;
E. x. dilutior (Zimmer, JT, 1943) — від південно-східної Колумбії до північно-східного Перу;
E. x. cyanonota Parkes, 1969 — західна і центральна Бразильська Амазонія;
E. x. brunneifrons Chapman, 1901 — південний схід Перу (Куско, Пуно);
E. x. ruficeps d'Orbigny & Lafresnaye, 1837 — західна Болівія;
E. x. brevirostris Bonaparte, 1851 — від східної Колумбії до півнденної Венесуели, Гаяни, півночі Бразильської Амазонії і східного Перу;
E. x. exsul Berlepsch, 1912 — Анди на північному сході Колумбії і півночі Венесуели;
E. x. xanthogaster Sundevall, 1834 — східне узбережжя Бразилії (від Баїї до Ріо-де-Жанейро).

Поширення і екологія

Золотолобі гутурами мешкають в Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі і Гаяні. Вони живуть у вологих рівнинних, гірських і заболочених тропічних лісах, на узліссях і галявинах та на плантаціях. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті до 2300 м над рівнем моря. Живляться ягодами і плодами, доповнюють свій раціон дрібними комахами, павуками та іншими безхребетними. Сезон розмноження триває з листопада по липень. Гніздо кулеподібне, будується самицею і самцем, розміщується на дереві. Воно складається з зовнішньої частини, сплетеної з гілочок і рослинних волокон і внутрішної, встеленої мохом, пухом або іншим м'яким матеріалом. В кладці від 2 до 5 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Насиджує лише самиця, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 червня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 12 червня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 червня 2022.