Густаво Петро

Густаво Франсіско Петро Уррего (19 квітня 1960(1960-04-19), ^d, Кордова) — колумбійський політичний і державний. Сенатор (2014—2018), кандидат на президентських виборах ^[en] та ^[en] років. Президент Колумбії з 7 серпня 2022.

Густаво Петро
ісп. Gustavo Francisco Petro Urrego
Президент Колумбії
Нині на посаді
На посаді з	7 серпня 2022
Віцепрезидент	Франсія Маркес
Попередник	Іван Дуке Маркес
Мер Боготи
1 січня 2012 — 31 грудня 2015
Президент	Хуан Мануель Сантос
Попередник	Енріке Пеньялоса
Наступник	Марія Мерседес Малдонадо
Народився	19 квітня 1960(1960-04-19) (64 роки) ^d, Кордова, Колумбія
Відомий як	політик, економіст, письменник, партизани, захисник довкілля
Країна	Колумбія і Італія^[1]^[2]
Alma mater	^d (1982), Саламанкський університет (1995)^[3], Лувенський католицький університет (1995)^[4], ^d (1990)^[5] і ^d (1994)
Політична партія	^d (2010), ^d, ^d (1997), ^d (2002) і ^d (2004)
У шлюбі з	^d
Діти	^d і ^d
Релігія	католицтво^[6]
Нагороди	^d (2007) ^d (2018)
gustavopetro.co
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Густаво Петро народився 19 квітня 1960 року у місті Сьенага-де-Оро (провінція Кордова, Колумбія). Навчався в коледжі Hermanos de La Salle у (департамент Кундінамарка).

У 17 років, будучи студентом, вступив у ліворадикальне партизанське угруповання ^[en] (M-19), що виникло на знак протесту проти фальшування виборів . Займався військовою та політичною діяльністю, став одним із керівників угруповання, а також був обраний омбудсменом Сіпакіри. В 1985 був заарештований за нелегальне володіння зброєю і засуджений на 18 місяців . Після збройного ^[en] членами M-19 використав свій вплив на мирні переговори з урядом і допоміг у припиненні діяльності М-19 в 1990 році. Після амністії брав участь у формуванні політичної партії Демократичний Союз M-19 (AD M-19).

Після розпуску М-19 навчався на економічному факультеті Університету Екстернадо Колумбії, вивчав державне управління у Вищій школі державного адміністрування. Навчався у Папському університеті Боготи, де здобув ступінь магістра економіки. Продовжив навчання у Бельгії у Левенському католицькому університеті та Університеті Саламанки.

Політична кар'єра

В 1990—1991 роках був радником уряду провінції Кундінамарка. В 1991—1994 і 1998—2006 роках — член ^[en].

В 1994—1996 роках служив першим секретарем посольства Колумбії у Бельгії.

В 2002 році був обраний до Конгресу з Боготи від політичного руху Vía Alterna, заснованого ним з Антоніо Наварро Вольфом та іншими колишніми товаришами з М-19. У цей період його назвали «найкращим конгресменом» своїми колегами по парламенту.

В 2005 році брав участь в об'єднанні лівих партій до Альтернативного демократичного полюса (на базі попередньої коаліції Незалежний демократичний полюс) та в 2006—2010 роках був сенатором від альянсу.

В 2010 році був кандидатом на президентських виборах, на яких здобув 9 % голосів та посів 4 місце. В 2011 році через низку розбіжностей із керівництвом залишив Альтернативний демократичний полюс і створив власний Прогресивний рух, щоб брати участь у виборах мера колумбійської столиці.

В 2011 році був обраний мером Боготи на трирічний термін 2012—2015 рр. Проте у грудні 2013 року генеральний прокурор Колумбії ухвалив відправити його у відставку через рішення мера відібрати у приватних фірм право вивозити сміття .. У березні 2014 року він залишив мерію, але 23 квітня президент Хуан Мануель Сантос відновив його на посаді мера з ухвали суду та ^[en].

Заборонивши носіння зброї, мер добився скорочення рівня вбивств до мінімального за два десятиліття показника. Він також вводив заходи щодо реабілітації наркозалежних та боротьби з глобальним потеплінням, однак його плани щодо спорудження метрополітену були скасовані наступником, Енріке Пеньялосою, який віддав перевагу наземному транспорту.

У квітні 2018 був зареєстрований кандидатом на президентських виборах від блоку «Гуманна Колумбія». У першому турі здобув 25 % голосів і вийшов у 2-й тур, де, не здобувши прямої підтримки від другого лівоцентристського кандидата Серхіо Фахардо та набравши 42 % голосів виборців, поступився кандидату від правих сил Івану Дуке.

Наприкінці 2021 року висунув себе як попередній кандидат від блоку «Гуманна Колумбія» та партії ^[en]», що склали коаліцію ^[en]». Під час виборів 2022 року в ^[en] був проголошений кандидатом від коаліції (на виборах 13 березня коаліція посіла перше місце, здобувши майже п'ять мільйонів голосів, 20 зі 102 місць у Сенаті та 27 зі 166 місць у ^[en]). На посаду віце-президента висунута Франсія Маркес.

На президентських виборах 2022 вийшов у другий тур і потім виграв вибори в другому турі, став першим лівим політиком на чолі Колумбії .

Примітки

1. https://www.lafm.com.co/politica/gustavo-petro-dice-que-es-italiano-y-no-necesita-visa-estados-unidos
2. https://www.semana.com/confidenciales-semanacom/articulo/petro-dice-que-tiene-ciudadania-italiana-y-no-necesita-visa-a-usa/593474
3. https://www.semana.com/nacion/articulo/gustavo-petro-no-acredita-estudios-de-posgrado/470625
4. Semana especial — 1946. — ISSN 0124-5473
   d:Track:Q3128936
5. La controversia por los títulos de Gustavo Petro
6. https://www.eltiempo.com/politica/partidos-politicos/gustavo-petro-en-que-cree-el-candidato-a-la-presidencia-648636
7. . Архів оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 6 квітня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
8. ¿Volverá a jugar el pasado de Petro en esta campaña? | La Silla Vacía. оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
9. LA INHABILIDAD DE GUSTAVO PETRO | Colombiaopina's Blog. оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 9 червня 2018.
10. Мер Боготи Густаво Петро звільнено з посади. Радіо Свобода. оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
11. Президентом Колумбії вперше стане представник лівих сил Леонід Уварчев (рос.). Коммерсантъ. 20 червня 2022. Процитовано 20 червня 2022.