Гурський Валер ян Ярославович 17 вересня 1874 18740917 11 листопада 1934Гурський Валер ян ЯрославовичНародився17 вересня

Name: Гурський Валер ян Ярославович
Creator: www.wikidata.uk-ua.nina.az
Published: 2024-07-17T12:06:16+00:00
License: https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/

Гурський Валер'ян Ярославович 17 вересня 1874(18740917) — 11 листопада 1934

Гурський Валер'ян Ярославович
Народився	17 вересня 1874(1874-09-17) Харків, Російська імперія
Помер	11 листопада 1934(1934-11-11) (60 років)
Діяльність	еколог
Alma mater	^d
Посада	професор
Гурский В. Я. Лесоразведение на песках Харьковской губернии. — X., 1915. — 20 с. Гурський В. Найближчі завдання лісового тижня // Укр. лісовод. — 1923. — № 7. — С. 6-7. Гурский В. Я. Значение древонасаждения при обсадке улиц и усадебных мест. — X.: НКЗ УССР, 1923. — 23 с. Гурский В. Я. / Составитель. — Неделя леса. — X.: НКЗ УССР, 1924. −15 с. Гурський В. Я. Бережи й розводь ліси. — Х.: Вид-во Рад. селянин, 1926. — 26 с. Гурський В. Обсаджуймо деревами берега річок, струмочків та ставків // Рад. село. — 1927, 27.03. Гурський В. Чому треба боротися з ярами // Рад. село. — 1927, 8.05. Гурський В. Я. Обсажування деревами садибних місць, шляхів та річок. — X.: Вид-во Рад. селянин. — 1928. — 44 с. Гурський В. Я. Полезахистні лісові смуги. — X., 1929. — 68 с. Гурський В. Я. Залісення порубів, пустирів та галявин у лісах України. — X.: Держсільгоспвидав, 1933. — 62 с. Література Архів СБ України, спр. № 68461, т. 1, 2, 3. Полтавское совещание лесовладельцев и лесоводов, 1912 // Лесопром. Вестник. — № 13. — С. 157. Правдин Д. Среди научных работников // ВАРНИТСО. — 1930. — № 3-4. — С. 64-69. Профессор В. Я. Гурский // Укр. лісовод. — 1928. — № 2-3. — С. 59-60. Раскрытие контрреволюционной организации на Украине // Известия. — 1930. — № 77. — 19 марта. Романівський I. На боротьбу з контрреволюційним шкідництвом українського лісу // Укр. лісовод. — 1930. — № 4. — С. 1-4. Шкідництво в сільському господарстві України // Вісті ВУЦВК. — 1930. — 18 березня. 20. ЦДАВО України, ф. 372, оп. 1, спр. 470, л. 3. 21. ЦДАВО України, ф. 27, оп. 17, спр. 1067, лл. 1-6. Примітки Сторінку підготовано за матеріалами В. Є. Борейка [1] [ 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.] ЦДАГО України, ф. 372, оп. 1, спр. 470, л. 3 М. Давидов, онук Дениса Давидова, всі свої кошти вклав у створення унікального дендропарку Веселі Боковеньки, Г. Висоцький — учень В. Докучаєва, видатний український лісівник, в майбутньому академік АН УРСР і ВАСГНІЛ Відомий діяч охорони природи Архів СБУ, справа № 68461, т. 3, стор. 169 Там само, стор. 203 Там само, л. 223) Там само, л. 225 19 березня 1930 газета «Известия» писала: «Тепер кілька слів ще про одну шкідницьку групу, яка довгий час орудувала в лісовому господарстві України. Це група висококваліфікованих фахівців і професорів (в більшості колишніх чиновників лісового департаменту) — Гурського, Колоснікова, Шустова, Коваленка, Падалки і Марченка). Вони використовували своє становище на відповідальних постах (Колосніков — заст. начальника лісового управління, Марченко — планував лісову справу у Держплані і т. д.), щоб у що б то не стало зберегти колишні поміщицькі лісові масиви (…). Професор Гурський показує: „Щоб приховати цінні приватно-власницькі лісові ділянки та вберегти їх від експлуатації, ми всіма способами намагалися зберегти їх під прапором заповідників, домагаючись цього в Головнауці, Всеукраїнській Академії Наук та ін.“ (…). В одному з лісництв в результаті роботи цієї шкідницької зграї є 16 тисяч гектарів перестійного лісу. І це в той час, коли країна відчуває гостру нестачу лісоматеріалів. Сподіваючись на повернення поміщиків, шкідники доводили найцінніший ліс до перестою, до такого стану, коли він починав гнити і заражати сусідні ліси, коли його залишалося лише використовувати на дрова»^{Раскрытие. .., 1930}. Далі газета «Известия» писала, що завдяки Гурському і його групі були врятовані від сокири Славутський ліс, який належав раніше поміщику Сангушко, ліси графа Потоцького. Крім цього, вирубка була припинена в Черкаському бору. Чорноморському, Корабельному та Тростянецькому лісництвах, де перспективним планом Українського комітету охорони пам'яток природи передбачалося створити заповідники. Парасоцький ж ліс під Полтавою, не без допомоги Гурського та інших, уже був оголошений заповідником місцевого значення. Зараз читати ці рядки більш ніж півстолітньої давності не можна без гіркої усмішки. Так, факт наявності, кваліфіковані лісові фахівці постраждали за охорону природи.

[1] Сторінку підготовано за матеріалами В. Є. Борейка [1] [ 1 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

[2] ЦДАГО України, ф. 372, оп. 1, спр. 470, л. 3

[3] М. Давидов, онук Дениса Давидова, всі свої кошти вклав у створення унікального дендропарку Веселі Боковеньки, Г. Висоцький — учень В. Докучаєва, видатний український лісівник, в майбутньому академік АН УРСР і ВАСГНІЛ

[4] Відомий діяч охорони природи

[5] Архів СБУ, справа № 68461, т. 3, стор. 169

[6] Там само, стор. 203

[7] Там само, л. 223)

[8] Там само, л. 225

[9] 19 березня 1930 газета «Известия» писала: «Тепер кілька слів ще про одну шкідницьку групу, яка довгий час орудувала в лісовому господарстві України. Це група висококваліфікованих фахівців і професорів (в більшості колишніх чиновників лісового департаменту) — Гурського, Колоснікова, Шустова, Коваленка, Падалки і Марченка). Вони використовували своє становище на відповідальних постах (Колосніков — заст. начальника лісового управління, Марченко — планував лісову справу у Держплані і т. д.), щоб у що б то не стало зберегти колишні поміщицькі лісові масиви (…). Професор Гурський показує: „Щоб приховати цінні приватно-власницькі лісові ділянки та вберегти їх від експлуатації, ми всіма способами намагалися зберегти їх під прапором заповідників, домагаючись цього в Головнауці, Всеукраїнській Академії Наук та ін.“ (…). В одному з лісництв в результаті роботи цієї шкідницької зграї є 16 тисяч гектарів перестійного лісу. І це в той час, коли країна відчуває гостру нестачу лісоматеріалів. Сподіваючись на повернення поміщиків, шкідники доводили найцінніший ліс до перестою, до такого стану, коли він починав гнити і заражати сусідні ліси, коли його залишалося лише використовувати на дрова»^{Раскрытие. .., 1930}. Далі газета «Известия» писала, що завдяки Гурському і його групі були врятовані від сокири Славутський ліс, який належав раніше поміщику Сангушко, ліси графа Потоцького. Крім цього, вирубка була припинена в Черкаському бору. Чорноморському, Корабельному та Тростянецькому лісництвах, де перспективним планом Українського комітету охорони пам'яток природи передбачалося створити заповідники. Парасоцький ж ліс під Полтавою, не без допомоги Гурського та інших, уже був оголошений заповідником місцевого значення.
Зараз читати ці рядки більш ніж півстолітньої давності не можна без гіркої усмішки. Так, факт наявності, кваліфіковані лісові фахівці постраждали за охорону природи.

Гурський Валер ян Ярославович 17 вересня 1874 18740917 11 листопада 1934Гурський Валер ян ЯрославовичНародився17 вересня

Література

Примітки