У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуров Вадим Миколайович Гуров 22 лютого 1937 Кривий Ріг 16 грудня 2015

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуров.

Вадим Миколайович Гуров (22 лютого 1937, Кривий Ріг — 16 грудня 2015, Київ) — український металург та політик. Народний депутат України трьох скликань. З 1959 по 1994 роки — на різних посадах Криворізького металургійного заводу ім. В. І. Леніна. Заслужений металург України.

Гуров Вадим Миколайович

Народився

22 лютого 1937
Кривий Ріг, УРСР

Помер

16 грудня 2015 (78 років)
Київ, Україна

Поховання

Байкове кладовище

Країна

СРСР

Україна

Діяльність

металург, політик

Alma mater

Дніпропетровський металургійний інститут

Науковий ступінь

кандидат технічних наук

Знання мов

російська

Заклад

АрселорМіттал Кривий Ріг

Членство

Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання

Посада

народний депутат України^[1], народний депутат України^[2] і народний депутат України^[3]

Партія

незалежний політик і Партія праці

Нагороди

Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Почесна відзнака Президента України

Звання

Заслужений металург України

Медіафайли у Вікісховищі

Освіта

Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1954–1959), інженер-металург.

Кар'єра

1959—1994 працював на Криворізькому металургійному заводі ім. В. І. Леніна (нині ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг): помічником майстра, підручним , заступником начальника цеху, заступником начальника комплексу лабораторій, заступником головного інженера з техніки безпеки, начальником мартенівського й конверторного цехів.

1992–1993 — на міжнародних конґресах сталеплавильників обраний головою мартенівської секції. Був Головою постійної комісії СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників.

Політична діяльність

З 1994 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.

З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 32, Дніпропетровська область.

Працював у фракціях , з 2005 — в Народній партії.

Автор (співавтор) 56 винаходів, 18 наукових публікацій.

Помер на 79-му році життя 16 грудня 2015 року. Похований у Києві, на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

У 2016 році іменем Вадима Гурова названа колишня вулиця Постишева в центрі Кривого Рогу (Металургійний район).

Нагороди

Заслужений металург України
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора
Почесні грамоти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України (2003).
Почесна відзнака Президента України (1994)
Орден «За заслуги» II ст. (2002)
Почесний громадянин Кривого Рогу (2007)

Примітки

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
Вадим Гуров
. esu.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
. logos-ukraine.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.
Мішака, Богдан (2015). (PDF). Кривий Ріг: КДПУ. с. 91. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 2 лютого 2022.
. kr.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.

Джерела

Гуров Вадим Миколайович [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Гуров Вадим Миколайович
Вадим Гуров: Моя партия — Кривбасс! — Житомир: Рута, 2016. — 590 с. — Жизнь Замечательных Криворожан.
Гуров Вадим Миколайович // Портрет успішного сучасника: фотоальбом. Т. II / голов. ред. В. Петрикей. — К., 2009. — С. 84.
Мішака Б. Людина і сталь (пам'яті В. М. Гурова) // Криворіжжя: погляд у минуле… : матер. П'ятих історико-краєзнавчих читань, м. Кривий Ріг, 18 квітня 2019 р. : у 2 т. — Кривий Ріг, 2019. — Т. 2. — С 89—94.
Туренко Г. Гуров Вадим Николаевич: Из мартена — в народые депутати // Криворожский металлоград: к 80-летию «Криворожстали». — Кривий Ріг, 2014. — С. 38—39.

Посилання

Вулиця Вадима Гурова [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Баскетбольний турнір пам'яті Вадима Гурова в Кривому Розі [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]

[[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2_http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2

[[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3_http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3

[[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4_http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4

[4] Вадим Гуров

[5] . esu.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.

[:0-6] . logos-ukraine.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.

[7] Мішака, Богдан (2015). (PDF). Кривий Ріг: КДПУ. с. 91. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 2 лютого 2022.

[8] . kr.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022.

[1]

[2]

[3]