Гуляницькі (Гуляльницькі) — рід волинських зем'ян, що належав до малоземельної шляхти. Займали проміжне становище між шляхтою і боярством. Вперше згадуються 1516 року. Наприкінці 19 століття існувало п'ять гілок цього роду, які були внесені в I та VI частини родовідної книги Волинської, Київської та Подільської губерній.
Історія
16 ст.
1516 року чотирьом особам неясного ступеня спорідненості — Олешкові Івановичу, Мартинові Єромейковичу, Василеві Болоховичу та Янкові й Іванові Микитичам — підтвердили родову вислугу, село Гуляники (Гуляльники). У переписі литовсько-руського війська 1528 року «боярове гуляницкиє» (тобто із Гуляників) виступали ще як люди без прізвищ: по одному коню на перепис ставлять Ярмола, Яцько, Олешко Койлович, Захаріяш Янкович, Івашко та Прокіп (загалом 6 коней від Гуляників).
Із подальшим розгалуженням роду, який почав називатися спільним прізвищем «Гуляницькі», зростала кількість патронімічних груп. На останню чверть 16 століття в Гуляниках мешкали Юнковичі (нащадки Янка Микитича), Микитчичі й Тимошичі або Тимошиничі {нащадки Івана Микитича), Єрмошевичі чи Ярмошевичі (нащадки Мартина Єромейковича), а також молодші відгалуження: Брульковичі, Колупайловичі, Поповки, Останковичі (Осташовичі), Степановичі, Пителевичі, Ошковичі (Юшковичі).
На вірність Короні у 1569 році на Луцькому уряді присягало 26 Гуляницьких. За поборовим реєстром 1577 року, чотирьом особам «з Гуляників» належало 11 підданих-городників; за реєстром 1583 року, семеро Гуляницьких володіли 16 городниками. Як пише Яковенко: «Луцькі актові книги 70-90-х років рясніють згадками про нескінченні сварки та бійки Гуляницьких то під час сутичок „на бесідах“, то в корчмі, то в конфліктах на межі […], то у вуличних сутичках, то при захопленні одне в одного худоби тощо».
Деякі Гуляницькі посідали приватні урядницькі посади, як-от Михайло Юнкович, слуга князів Друцьких Любецьких, урядник містечка Любчого в 1560-х роках. Інші Гуляницькі посідали дрібні посади в Луцькому ґроді. Лише між 1564 і 1582 роками возними Луцького повіту були дев'ятеро Гуляницьких.
17 ст.
У першій половині 17 століття з роду Гуляницьких вийшло кілька луцьких підписків, які одночасно займалися адвокатурою. Широку адвокатську практику мав, наприклад, Тимофій Гуляницькнй, який 1619 року підписав разом з іншою волинською шляхтою листа на охорону Луцького братства. За тарифом подимного 1629 року, шестеро Гуляницьких платили податок із 7 димів, найімовірніше, з власних садиб-дворів.
Розширюючи свої володіння на схід, з Волині Гуляницькі прямували на Поділля, а пізніше на Київщину і Чернігівщину. У козацькому реєстрі 1649 року згадується 20 Гуляницьких, більшість з яких у Корсунському полку. Найвідомішим серед них став полковник корсунський, потім ніжинський Григорій Гуляницький.
Примітки
- Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — 2-ге. — Київ : Критика, 2008. — С. 57, 256‒268. — .
- Поліщук В. Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) // Соціум. Альманах соціальної історії. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2005. — С. 16.
- Гуляницкие // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ : ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — С. 141. — ISBN 978-966-02-4850.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gulyanicki Gulyalnicki rid volinskih zem yan sho nalezhav do malozemelnoyi shlyahti Zajmali promizhne stanovishe mizh shlyahtoyu i boyarstvom Vpershe zgaduyutsya 1516 roku Naprikinci 19 stolittya isnuvalo p yat gilok cogo rodu yaki buli vneseni v I ta VI chastini rodovidnoyi knigi Volinskoyi Kiyivskoyi ta Podilskoyi gubernij Gerb OstoyaIstoriya16 st 1516 roku chotirom osobam neyasnogo stupenya sporidnenosti Oleshkovi Ivanovichu Martinovi Yeromejkovichu Vasilevi Bolohovichu ta Yankovi j Ivanovi Mikiticham pidtverdili rodovu vislugu selo Gulyaniki Gulyalniki U perepisi litovsko ruskogo vijska 1528 roku boyarove gulyanickiye tobto iz Gulyanikiv vistupali she yak lyudi bez prizvish po odnomu konyu na perepis stavlyat Yarmola Yacko Oleshko Kojlovich Zahariyash Yankovich Ivashko ta Prokip zagalom 6 konej vid Gulyanikiv Iz podalshim rozgaluzhennyam rodu yakij pochav nazivatisya spilnim prizvishem Gulyanicki zrostala kilkist patronimichnih grup Na ostannyu chvert 16 stolittya v Gulyanikah meshkali Yunkovichi nashadki Yanka Mikiticha Mikitchichi j Timoshichi abo Timoshinichi nashadki Ivana Mikiticha Yermoshevichi chi Yarmoshevichi nashadki Martina Yeromejkovicha a takozh molodshi vidgaluzhennya Brulkovichi Kolupajlovichi Popovki Ostankovichi Ostashovichi Stepanovichi Pitelevichi Oshkovichi Yushkovichi Na virnist Koroni u 1569 roci na Luckomu uryadi prisyagalo 26 Gulyanickih Za poborovim reyestrom 1577 roku chotirom osobam z Gulyanikiv nalezhalo 11 piddanih gorodnikiv za reyestrom 1583 roku semero Gulyanickih volodili 16 gorodnikami Yak pishe Yakovenko Lucki aktovi knigi 70 90 h rokiv ryasniyut zgadkami pro neskinchenni svarki ta bijki Gulyanickih to pid chas sutichok na besidah to v korchmi to v konfliktah na mezhi to u vulichnih sutichkah to pri zahoplenni odne v odnogo hudobi tosho Deyaki Gulyanicki posidali privatni uryadnicki posadi yak ot Mihajlo Yunkovich sluga knyaziv Druckih Lyubeckih uryadnik mistechka Lyubchogo v 1560 h rokah Inshi Gulyanicki posidali dribni posadi v Luckomu grodi Lishe mizh 1564 i 1582 rokami voznimi Luckogo povitu buli dev yatero Gulyanickih 17 st U pershij polovini 17 stolittya z rodu Gulyanickih vijshlo kilka luckih pidpiskiv yaki odnochasno zajmalisya advokaturoyu Shiroku advokatsku praktiku mav napriklad Timofij Gulyanicknj yakij 1619 roku pidpisav razom z inshoyu volinskoyu shlyahtoyu lista na ohoronu Luckogo bratstva Za tarifom podimnogo 1629 roku shestero Gulyanickih platili podatok iz 7 dimiv najimovirnishe z vlasnih sadib dvoriv Rozshiryuyuchi svoyi volodinnya na shid z Volini Gulyanicki pryamuvali na Podillya a piznishe na Kiyivshinu i Chernigivshinu U kozackomu reyestri 1649 roku zgaduyetsya 20 Gulyanickih bilshist z yakih u Korsunskomu polku Najvidomishim sered nih stav polkovnik korsunskij potim nizhinskij Grigorij Gulyanickij PrimitkiYakovenko N Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII stolittya Volin i Centralna Ukrayina 2 ge Kiyiv Kritika 2008 S 57 256 268 ISBN 966 8978 14 5 Polishuk V Oficijni svidki vizhi Luckogo zamkovogo uryadu v 1561 1567 rr osobovij sklad ta sluzhbove pidporyadkuvannya Socium Almanah socialnoyi istoriyi Kiyiv Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2005 S 16 Gulyanickie Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini Kiyiv IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 S 141 ISBN 978 966 02 4850