Гуково (хутір)

Гуково — хутір, адміністративний центр Гуково-Гнилушевського сільського поселення Красносулинського району Ростовської області.

Гуково
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації
Код ЗКАТУ:	60226815001
Код ЗКТМО:	60626415101
Основні дані
Час заснування	1802
Поштовий індекс	346399
Телефонний код	+7 86367
Географічні координати:	47°59′03″ пн. ш. 39°56′33″ сх. д. / 47.984166666694775927° пн. ш. 39.94250000002777767° сх. д. / 47.984166666694775927; 39.94250000002777767Координати: 47°59′03″ пн. ш. 39°56′33″ сх. д. / 47.984166666694775927° пн. ш. 39.94250000002777767° сх. д. / 47.984166666694775927; 39.94250000002777767
Вебсторінка	ksrayon.donland.ru/Default.aspx?pageid=56005
Мапа
Гуково

Населення — 646 осіб (2010 рік).

Історія

Хутір засновано 1802 року у глибокій западині на березі річки Гнилуша мешканцями Гундоровської станиці осавулом Герасимовим й сотником Гуковим за указом Військової канцелярії від 13 липня 1802 року. Першими поселенцями були козаки, що отримали земельні наділи за військову службу. Слободу населяли українські селяни.

Гуковська слобода згадується в «Алфавітному списку населених місць Війська Донського» за 1867 рік. До середини 19 сторіччя Гуковська слобода стала центром . У слободі налічувалося 18 дворів й 114 мешканців.

Родючі землі, поклади кам'яного вугілля, що подекуди виходять на поверхню, пісок й бурі глини, що широко застосовувалися для будівництва, залучали переселенців з густонаселених міст й станиць Області Війська Донського.

До кінця 1880-х років хутір Гуково-Гнилушанський, налічував 89 дворів й 300 душ обох статей. У липні 1885 року 12 хуторян козацького стану, що «мали в цьому році право голосу», звертаються до архієпископа Донського й Новочеркаського Митрофана з проханням дозволити побудувати в хуторі храм в ім'я Миколи Угодника. Хуторянами була придбана стара дерев'яна церква з церковним начинням у слободі Чорнухине Слов'яносербського повіту Катеринославській губернії в . Новий храм освячено 1 березня 1888 року, її першим настоятелем став Дмитро Никольський. Через 90 років церква була реконструйована, ставши цегляної. Оновлену церкву (престол у ній залишився колишній ― дерев'яний) на запрошення отця Олександра розписував відомий московський художник ― Лев Миколайович Шархун.

Незабаром після відкриття Миколаївської церкви в хуторі була відкрита церковно-парафіяльна школа, учнями якої стали близько 80 дітей.

Основним заняттям хуторян завжди було хліборобство; під ці цілі було відведено близько 30 тисяч десятин землі. В хуторі також працювали три вітряних млини, декілька торгових лавок.

З приходом Красної армії в січні 1920 року на хуторі було створено Гуково-Гнилушанську сільську раду, до складу якої увійшли хутори Гуково, Іванівка, Чуєво й Марс.

У лютому 1929 року створено колгосп «Красний партизан», що став одним з перших в Сулинському районі. Спочатку в ньому було всього сім дворів, а через рік через примус репресіями ― 180 дворів. Незгодних «куркулів» репресовано.

У 1930-х роках на хуторі були відбудовані клуб, магазини, семирічна школа. За хутором активно розробляли піщаний кар'єр, з якого вузькоколійною залізницею доставляли пісок на станцію . Пізніше тут почав працювати невеликий цегельний завод, де обпалювали посуд з глини й виготовляли цеглу. У 1939 році була введена в експлуатацію перша шахта № 39, а в березні 1941 року запрацювала шахта № 3.

На честь 5 солдатів 47-ї гвардійської стрілецької дивізії, що загинули при звільненні хутору від німецьких військ у центрі хутора встановлено пам'ятника.

На початку XXI століття через хутір проходить асфальтна дорога. У центрі відбудовані Будинок культури з бібліотекою, школа, адміністративна будівля з відділенням зв'язку, нові магазини. На околиці хутора працює велика сучасна шахта «Алмазна».

Географія

Хутір Гуково розташовано на північному заході Красносулинського району Ростовської області, південніше міста Гуково, над річці Гнилуша. Відстань від хутора до міста Красний Сулин — 25 кілометрів.

Вулиці

• вул. Червонопартизанська,
• вул. Степова.

Інфраструктура

В хуторі є: 4 мости, 311 приватних подвір'я, 309 приватних підсобних господарств, фельдшерсько-акушерський пункт, середня школа, бібліотека, клуб, церква Миколи Чудотворця.

Примітки

1. Російський перепис 2010 року.
2. Super User. (рос.). www.sulinlib.ru. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 16 квітня 2017.

Посилання