Гузі їв село в Україні в Івано Франківській області підпорядковане Болехівській міськраді Розташоване на березі річки Св

Гузі́їв — село в Україні, в Івано-Франківській області, підпорядковане Болехівській міськраді. Розташоване на березі річки Свічі за 4 км від залізничної станції Болехів. Населення — 1 159 чоловік (2001).

село Гузіїв
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Болехівська міськрада
Рада	Гузіївська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA26060010040047878
Облікова картка	картка
Основні дані
Перша згадка	1515 рік
Населення	1 159 чоловік (2001)
Площа	2,228 км²
Густота населення	520,2 осіб/км²
Поштовий індекс	77211
Телефонний код	+380 03437
Географічні дані
Географічні координати	49°04′14″ пн. ш. 23°54′07″ сх. д. / 49.07056° пн. ш. 23.90194° сх. д. / 49.07056; 23.90194Координати: 49°04′14″ пн. ш. 23°54′07″ сх. д. / 49.07056° пн. ш. 23.90194° сх. д. / 49.07056; 23.90194
Середня висота над рівнем моря	355 м
Водойми	Свіча, Саджава, Млинівка
Найближча залізнична станція	Болехів
Відстань до залізничної станції	4 км


Місцева влада
Адреса ради	с. Гузіїв, вул. Шевченка, 4
Сільський голова	Дяків Ярослава Ярославівна
Карта
Гузіїв
Гузіїв
Мапа

Історія

На території села існували поселення первісної людини. Тут знайдено крем'яні знаряддя праці епохи бронзи.

Вперше Гузіїв згадується у письмових документах 1515 року. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 7 ланів (близько 175 га) оброблюваної землі.

Під час Першої світової війни тут відбувалися запеклі бої.

У 1939 році в селі проживало 950 мешканців (860 українців, 15 поляків, 25 євреїв і 50 німців та інших національностей) та у присілку Новий Гузіїв —170 мешканців (50 українців, 10 поляків і 110 німців та інших національностей).

Жителям села, які полягли в двобої з гітлерівцями, споруджено пам'ятник-обеліск.

Станом на 1971 рік в селі мешкало 946 чоловік. Тут знаходилася центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». Колгосп мав 1 922,5 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 533 га орної землі, 835,9 га сінокосів і 498,4 га пасовиськ. Виробничий напрямок господарства був льонарсько-тваринницький. Село мало восьмирічну школу, клуб, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, сільмаг, відділення зв'язку, ощадкасу.

Особистості

У селі народився український церковний діяч Теофіл Горникевич.
Корпан Микола Миколайович (* 1956) — український кріохірург, доктор медичних наук, професор, очільник клініки «Rudolfinerhaus», лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2017).
Кулак Артем Ярославович (1985—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Джерела

Гузіїв у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт

Примітки

. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 14 жовтня 2010.
Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 20 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

Література

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 14 жовтня 2010.

[2] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 165 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.

[3] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 20 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

[4] . Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.