Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гуго II Яффський фр Hugues II du Jaffa прибл 1106 1134 також відомий як Гуго де Пюізе фр Hugh du Puiset хрестоносець і г

Гуго II Яффський

Гуго II Яффський (фр. Hugues II du Jaffa; прибл. 1106—1134), також відомий як Гуго де Пюізе (фр. Hugh du Puiset) — хрестоносець і граф Яффо. У 1134 році він підняв повстання проти єрусалимського короля Фулька і після приборкання заколоту та замаху на Гуго в Єрусалимі, відбув у вигнання до Апулії, де його родич Рожер II Сицилійський надав йому графство Гаргана.

Гуго II Яффський
фр. Hugues II du Puiset-Jaffa
image
Народився1106
Помер1134
Країнаimage Франція
Знання мовфранцузька
Титулd
Батькоd
Матиd
У шлюбі зd[1]
image

Прибуття в Єрусалимське королівство

Гуго був сином Гуго I Яффського та його дружини Маміли (або Мабіли). За словами Вільгельма Тірського, Гуго I прибув до Єрусалиму з (Ле-Пюїзе) на паломництво під час правління Балдуїна II, і Гуго II народився під час цієї подорожі в Апулії. Однак, згідно з Джоном Л. Ла Монте, більш імовірно, що Гуго I прибув на схід разом з Боемундом Тарентським у 1106 році. У будь-якому випадку, Гуго I після свого прибуття до Єрусалимського королівства був призначений графом Яффо (королем Балдуїном I, якщо це відбулось в 1106 році), але незабаром помер.

Коли Гуго II досяг повноліття, він прибув до Єрусалиму, щоб претендувати на батьківську спадщину в Єрусалимському королівстві і одружився тут з Емелотою (або Еммою), племінницею патріарха Арнульфа Шокського. Гуго був родичем королеви Мелісенди, дружини короля Фулька, оскільки їхні батьки Гуго I і Балдуїн II були двоюрідними братами, а бабуся Мелісенди, яку також звали Мелісенда, була сестрою бабусі Гуго Аліси. У Гуго були близькі стосунки з Мелісендою, але «ходили чутки, що він перебуває із королевою у надто близьких стосунках…» (Вільгельм Тірський, 14.16), через що у нього виник конфлікт із ревнивим Фульком. Також подейкували, що Гуго був просто зарозумілим і відмовився віддати омаж Фульку. Останній слух, здається, є підставою розповіді (Ордерика Віталія). За його словами, Гуго та інші дворяни були ображені на Фулька, який після обрання королем наблизив до себе анжуйських дворян і радників і ігнорував місцевих баронів королівства.

Повстання проти Фулька

У 1134 році Гуго, здається, підняв повстання проти Фулька разом з Романом де Пюїзе, сеньйором Зайордання. Згідно з Вільгельмом Тірським, пасинок Гуго , лорд Кесарії (син Емелоти від її першого шлюбу з (Євстахієм Греньє)) звинуватив Гуго у зраді та змові на засіданні Верховного суду. Можливо Вальтер зробив це за наполяганням самого Фулька. Гуго відкинув звинувачення, і було вирішено, що справу буде вирішено шляхом судового поєдинку. Коли призначений день настав, Гуго не з'явився, і його визнали винним заочно.

Гуго уклав союз з єгипетським містом Аскалон, після чого Фульк пішов в похід на Яффо і взяв місто в облогу. Васали Гуго, включаючи (Балдуїна з Рамли) та Барісана з Яффо, не підтримали Гуго і «мудро звернулися до короля». Звичайним покаранням за такі дії було постійне вигнання та конфіскація територій зрадників, але в цьому випадку, можливо через високий статус Гуго в королівстві та його стосунки з королевою, патріарх Вільгельм виступив посередником у суперечці і Гуго був засланий у вигнання лише на три роки.

Спроба вбивства

image
Бретонський лицар намагається вбити Г'ю.

Гуго міг вільно залишатися в Єрусалимі, чекаючи на корабель, який відвезе його у вигнання. Одного разу під час гри в кості на вулиці на нього жорстоко напав бретонський лицар. Лицаря швидко схопили й засудили:

Для доказу злочину не було потрібно ні обвинувача, ні свідків, бо він був добре відомий усім. Тому, оскільки регулярний судовий процес був непотрібним, король наказав винести вирок, який відповідає його провині. Відповідно суд зібрався, і вбивцю було одностайно засуджено до покарання у вигляді каліцтва кінцівок. Про вирок було повідомлено королю, який наказав виконати вирок.

Поширювалися чутки, що Фульк сам найняв лицаря для вбивства Гуго і громадська думка вважала Гуго невинним у звинуваченнях у державній зраді та змові. Фульк наказав «…щоб язик нападника не був понівечений», нібито для того, щоб його не звинуватили в спробі змусити лицаря замовкнути. У всякому разі, лицар стверджував, що діяв самостійно:

Неможливо було вибити від злочинця ні таємно, ні публічно, ні до, ні після виконання вироку, визнання того, що цей жахливий вчинок був здійснений за наказом або з відома короля. Навпаки, він заявив, що наважився на цей вчинок з власної ініціативи в надії отримати прихильність короля.

Проте Фульк більше не мав підтримки серед громадської думки в цій суперечці.

Гуго пробув у королівстві недовго, поки його рани загоїлися. Потім він вирушив у вигнання до Апулії, де його родич Рожер II Сицилійський назвав його графом Гаргана. Гуго так і не одужав повністю і помер незабаром після прибуття.

Наслідки

Незалежно від того, найняв Фульк бретонського лицаря чи ні, Ганс Майєр та інші історики підозрюють його в підбурюванні Гуго до повстання, щоб Фульк міг забрати Яффу під свій контроль. Оскільки Гуго помер до закінчення трьох років вигнання, його території були конфісковані та додані до королівського домену, де вони залишалися до кінця XII століття. Для захисту від потенційних вторгнень зі сторони Єгипту, Фульк почав будувати численні замки в цьому районі, включаючи Ібелін. Внаслідок повстання колишні васали Яффи, такі як Рамла, стали більш могутніми. Надалі сеньойори Ібеліна та Рамли набудуть великої ваги у Єрусалимському королівстві.

Суперечка також призвела до розриву між Фульком і Мелісендою. Мелісенда, яка законно правила королівством самостійно з Фульком як чоловіком, була підтримана церквою та різними іншими дворянами, і Фульк та його прихильники в суперечці деякий час почувалися небажаними та навіть небезпечними. За словами Вільгельма Тірського, «з того дня король став настільки непопулярним, що… навіть у неважливих випадках він не вживав жодних заходів без її відома та допомоги» (Вільгельм Тирський, 14.18).

Датування повстання

Раніше повстання Гуго датували 1132 роком, завдяки свідченням Вільгельма Тірського та арабського історика . Однак хронологія Вільгельма, ймовірно, заплутана, і згадки аль-Каланісі про конфлікти в королівстві, ймовірно, стосуються конфліктів між Фульком і Понсом Триполітанським в 1132 році. Оскільки Гуго фігурує як граф Яффи в хартіях, датованих 1133 і 1134 роками, дата 1134 року зараз прийнята більшістю вчених.

Примітки

  1. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
    d:Track:Q13419312d:Track:Q49162812
  2. Вільгельм Тірський, 14.16

Джерела

  • William of Tyre, A History of Deeds Done Beyond the Sea, Volume II. Trans. Emily Atwater Babcock and A. C. Krey. Columbia University Press, 1943.
  • John L. La Monte, Feudal Monarchy in the Latin Kingdom of Jerusalem, 1100—1291. Mediaeval Academy of America, 1932.
  • John L. La Monte, The Lords of Le Puiset on the Crusades. Speculum 17 (1942).
  • Hans Mayer, Studies in the History of Queen Melisende of Jerusalem. Dumbarton Oaks Papers 26 (1972).
  • Steven Tibble, Monarchy and Lordships in the Latin Kingdom of Jerusalem, 1099—1291. Clarendon Press, 1989.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Gugo II Yaffskij fr Hugues II du Jaffa pribl 1106 1134 takozh vidomij yak Gugo de Pyuize fr Hugh du Puiset hrestonosec i graf Yaffo U 1134 roci vin pidnyav povstannya proti yerusalimskogo korolya Fulka i pislya priborkannya zakolotu ta zamahu na Gugo v Yerusalimi vidbuv u vignannya do Apuliyi de jogo rodich Rozher II Sicilijskij nadav jomu grafstvo Gargana Gugo II Yaffskijfr Hugues II du Puiset JaffaNarodivsya1106Pomer1134Krayina FranciyaZnannya movfrancuzkaTituldBatkodMatidU shlyubi zd 1 Mediafajli u VikishovishiPributtya v Yerusalimske korolivstvoGugo buv sinom Gugo I Yaffskogo ta jogo druzhini Mamili abo Mabili Za slovami Vilgelma Tirskogo Gugo I pribuv do Yerusalimu z Le Pyuyize na palomnictvo pid chas pravlinnya Balduyina II i Gugo II narodivsya pid chas ciyeyi podorozhi v Apuliyi Odnak zgidno z Dzhonom L La Monte bilsh imovirno sho Gugo I pribuv na shid razom z Boemundom Tarentskim u 1106 roci U bud yakomu vipadku Gugo I pislya svogo pributtya do Yerusalimskogo korolivstva buv priznachenij grafom Yaffo korolem Balduyinom I yaksho ce vidbulos v 1106 roci ale nezabarom pomer Koli Gugo II dosyag povnolittya vin pribuv do Yerusalimu shob pretenduvati na batkivsku spadshinu v Yerusalimskomu korolivstvi i odruzhivsya tut z Emelotoyu abo Emmoyu pleminniceyu patriarha Arnulfa Shokskogo Gugo buv rodichem korolevi Melisendi druzhini korolya Fulka oskilki yihni batki Gugo I i Balduyin II buli dvoyuridnimi bratami a babusya Melisendi yaku takozh zvali Melisenda bula sestroyu babusi Gugo Alisi U Gugo buli blizki stosunki z Melisendoyu ale hodili chutki sho vin perebuvaye iz korolevoyu u nadto blizkih stosunkah Vilgelm Tirskij 14 16 cherez sho u nogo vinik konflikt iz revnivim Fulkom Takozh podejkuvali sho Gugo buv prosto zarozumilim i vidmovivsya viddati omazh Fulku Ostannij sluh zdayetsya ye pidstavoyu rozpovidi Orderika Vitaliya Za jogo slovami Gugo ta inshi dvoryani buli obrazheni na Fulka yakij pislya obrannya korolem nabliziv do sebe anzhujskih dvoryan i radnikiv i ignoruvav miscevih baroniv korolivstva Povstannya proti FulkaU 1134 roci Gugo zdayetsya pidnyav povstannya proti Fulka razom z Romanom de Pyuyize senjorom Zajordannya Zgidno z Vilgelmom Tirskim pasinok Gugo lord Kesariyi sin Emeloti vid yiyi pershogo shlyubu z Yevstahiyem Grenye zvinuvativ Gugo u zradi ta zmovi na zasidanni Verhovnogo sudu Mozhlivo Valter zrobiv ce za napolyagannyam samogo Fulka Gugo vidkinuv zvinuvachennya i bulo virisheno sho spravu bude virisheno shlyahom sudovogo poyedinku Koli priznachenij den nastav Gugo ne z yavivsya i jogo viznali vinnim zaochno Gugo uklav soyuz z yegipetskim mistom Askalon pislya chogo Fulk pishov v pohid na Yaffo i vzyav misto v oblogu Vasali Gugo vklyuchayuchi Balduyina z Ramli ta Barisana z Yaffo ne pidtrimali Gugo i mudro zvernulisya do korolya Zvichajnim pokarannyam za taki diyi bulo postijne vignannya ta konfiskaciya teritorij zradnikiv ale v comu vipadku mozhlivo cherez visokij status Gugo v korolivstvi ta jogo stosunki z korolevoyu patriarh Vilgelm vistupiv poserednikom u superechci i Gugo buv zaslanij u vignannya lishe na tri roki Sproba vbivstvaBretonskij licar namagayetsya vbiti G yu Gugo mig vilno zalishatisya v Yerusalimi chekayuchi na korabel yakij vidveze jogo u vignannya Odnogo razu pid chas gri v kosti na vulici na nogo zhorstoko napav bretonskij licar Licarya shvidko shopili j zasudili Dlya dokazu zlochinu ne bulo potribno ni obvinuvacha ni svidkiv bo vin buv dobre vidomij usim Tomu oskilki regulyarnij sudovij proces buv nepotribnim korol nakazav vinesti virok yakij vidpovidaye jogo provini Vidpovidno sud zibravsya i vbivcyu bulo odnostajno zasudzheno do pokarannya u viglyadi kalictva kincivok Pro virok bulo povidomleno korolyu yakij nakazav vikonati virok Vilgelm Tirskij 14 18 Poshiryuvalisya chutki sho Fulk sam najnyav licarya dlya vbivstva Gugo i gromadska dumka vvazhala Gugo nevinnim u zvinuvachennyah u derzhavnij zradi ta zmovi Fulk nakazav shob yazik napadnika ne buv ponivechenij nibito dlya togo shob jogo ne zvinuvatili v sprobi zmusiti licarya zamovknuti U vsyakomu razi licar stverdzhuvav sho diyav samostijno Nemozhlivo bulo vibiti vid zlochincya ni tayemno ni publichno ni do ni pislya vikonannya viroku viznannya togo sho cej zhahlivij vchinok buv zdijsnenij za nakazom abo z vidoma korolya Navpaki vin zayaviv sho navazhivsya na cej vchinok z vlasnoyi iniciativi v nadiyi otrimati prihilnist korolya Vilgelm Tirskij 14 18 Prote Fulk bilshe ne mav pidtrimki sered gromadskoyi dumki v cij superechci Gugo probuv u korolivstvi nedovgo poki jogo rani zagoyilisya Potim vin virushiv u vignannya do Apuliyi de jogo rodich Rozher II Sicilijskij nazvav jogo grafom Gargana Gugo tak i ne oduzhav povnistyu i pomer nezabarom pislya pributtya NaslidkiNezalezhno vid togo najnyav Fulk bretonskogo licarya chi ni Gans Majyer ta inshi istoriki pidozryuyut jogo v pidburyuvanni Gugo do povstannya shob Fulk mig zabrati Yaffu pid svij kontrol Oskilki Gugo pomer do zakinchennya troh rokiv vignannya jogo teritoriyi buli konfiskovani ta dodani do korolivskogo domenu de voni zalishalisya do kincya XII stolittya Dlya zahistu vid potencijnih vtorgnen zi storoni Yegiptu Fulk pochav buduvati chislenni zamki v comu rajoni vklyuchayuchi Ibelin Vnaslidok povstannya kolishni vasali Yaffi taki yak Ramla stali bilsh mogutnimi Nadali senojori Ibelina ta Ramli nabudut velikoyi vagi u Yerusalimskomu korolivstvi Superechka takozh prizvela do rozrivu mizh Fulkom i Melisendoyu Melisenda yaka zakonno pravila korolivstvom samostijno z Fulkom yak cholovikom bula pidtrimana cerkvoyu ta riznimi inshimi dvoryanami i Fulk ta jogo prihilniki v superechci deyakij chas pochuvalisya nebazhanimi ta navit nebezpechnimi Za slovami Vilgelma Tirskogo z togo dnya korol stav nastilki nepopulyarnim sho navit u nevazhlivih vipadkah vin ne vzhivav zhodnih zahodiv bez yiyi vidoma ta dopomogi Vilgelm Tirskij 14 18 Datuvannya povstannyaRanishe povstannya Gugo datuvali 1132 rokom zavdyaki svidchennyam Vilgelma Tirskogo ta arabskogo istorika Odnak hronologiya Vilgelma jmovirno zaplutana i zgadki al Kalanisi pro konflikti v korolivstvi jmovirno stosuyutsya konfliktiv mizh Fulkom i Ponsom Tripolitanskim v 1132 roci Oskilki Gugo figuruye yak graf Yaffi v hartiyah datovanih 1133 i 1134 rokami data 1134 roku zaraz prijnyata bilshistyu vchenih PrimitkiCawley C Medieval Lands A prosopography of medieval European noble and royal families d Track Q13419312d Track Q49162812 Vilgelm Tirskij 14 16DzherelaWilliam of Tyre A History of Deeds Done Beyond the Sea Volume II Trans Emily Atwater Babcock and A C Krey Columbia University Press 1943 John L La Monte Feudal Monarchy in the Latin Kingdom of Jerusalem 1100 1291 Mediaeval Academy of America 1932 John L La Monte The Lords of Le Puiset on the Crusades Speculum 17 1942 Hans Mayer Studies in the History of Queen Melisende of Jerusalem Dumbarton Oaks Papers 26 1972 Steven Tibble Monarchy and Lordships in the Latin Kingdom of Jerusalem 1099 1291 Clarendon Press 1989
Топ