Грошова реформа в СРСР 1991 року також відома як павлівська реформа за прізвищем прем єр міністра СРСР Валентина Павлова

Грошова реформа в СРСР 1991 року (також відома як павлівська реформа — за прізвищем прем'єр-міністра СРСР Валентина Павлова) — обмін великих грошових купюр, проведений у СРСР у січні - квітні 1991 року. Реформа була четвертою за рахунком й останньою в історії СРСР.

Передумови реформи

Прем'єр-міністр СРСР Валентин Павлов, ініціатор реформи

Ініціатором конфіскаційної грошової реформи був міністр фінансів Валентин Павлов. Він мав намір, використовуючи «ефект несподіванки», провести рублеву реформу і стабілізувати грошовий обіг в СРСР.

14 січня 1991 року, незадовго до початку грошової реформи, він отримав підвищення — був призначений прем'єр-міністром СРСР. Таким чином, було офіційно закріплено прагнення керівництва країни до реформування фінансової й політичної системи.

Цілі реформи

Реформа мала на меті позбутися надлишкової грошової маси, що знаходилася в готівковому обігу, і хоча б частково усунути дефіцит на товарному ринку СРСР. Формальною причиною для проведення реформи була оголошена боротьба з фальшивими карбованцями, нібито завезеними в СРСР з-за кордону. Крім того, реформа повинна була «заморозити» нетрудові доходи, засоби тіньового сектора економіки, спекулянтів і корупціонерів.

Умови реформи

22 січня 1991 року Президент СРСР Михайло Горбачов підписав Указ про вилучення з обігу та обмін 50- і 100-карбованцевих купюр зразка 1961 року. Про підписання Указу було повідомлено по телебаченню о 21 годині за Московським часом того ж дня, коли практично всі фінансові установи й магазини вже були закриті. Найбільш спритні люди в найближчі години після цього змогли розміняти наявні у них 50- і 100-карбованцеві купюри в касах метро, залізничних вокзалів і у таксистів (багато касирів і таксистів, зайнятих роботою, ще не знали про оголошення Указу). Декому вдалося відправити великі грошові перекази у відділеннях пошти на вокзалах, що працювали до опівночі. Найхитріші купували за 50- і 100-карбованцеві купюри у касах залізничних вокзалів і аеропортів квитки на далекі відстані на кілька днів вперед, а потім, після закінчення обміну, здавали ці квитки й отримували гроші. Реформою передбачалося, що 50- і 100-карбованцеві купюри зразка 1961 року підлягають обміну на дрібніші купюри зразка того ж 1961 року, а також купюри 50 і 100 карбованців зразка 1991 року.

Обмін вилучених купюр супроводжувався істотними обмеженнями:

Стислі терміни обміну — три дні з 23 по 25 січня (з середи по п'ятницю).
Не більше 1000 карбованців на людину — можливість обміну інших купюр розглядалася в спеціальних комісіях до кінця березня 1991 року.

Одночасно була обмежена сума готівкових грошей, доступних для зняття в Ощадному банку СРСР — не більше 500 карбованців на місяць на одного вкладника. Позаяк громадяни могли мати вклади у кількох ощадкасах, зокрема в різних містах, то на останніх сторінках паспорта співробітники ощадкас робили відмітки про зняті з вкладів суми.

2 квітня 1991 року без попереднього оголошення було суттєво зменшено валютний курс карбованця.

Результати реформи

Плани уряду реалізувалися лише частково: конфіскаційна процедура дозволила вилучити з обігу 14 мільярдів готівкових рублів. Ефект несподіванки реформи повинен був допомогти в боротьбі зі спекуляцією, нетрудовими доходами, фальшивомонетництвом, контрабандою і корупцією, але на практиці головним наслідком реформи стала втрата довіри населення до дій уряду. Однак реформа відвернула населення країн Балтії від барикад січня 1991 року на користь вирішення нагальних особистих проблем.

Непопулярні «шокові» реформи, що проводяться в СРСР під керівництвом Павлова, продовжилися. З 2 квітня, так само несподівано, в СРСР було встановлено нові ціни, приблизно утричі вищі за попередні.

Грошові знаки зразка 1991 року

Першими грошовими знаками зразка 1991 року були нові купюри 50 і 100 карбованців, які прийшли на зміну вилученими з обігу старим купюрам 50 і 100 карбованців зразка 1961 року. Після цього в СРСР в грошовому обігу були купюри зразка 1961 року номіналом від 1 до 25 карбованців включно, металеві монети, а також нові купюри 50 і 100 карбованців зразка 1991 року.

Пізніше були введені нові купюри зразка 1991 року номіналом 1, 3, 5 і 10 карбованців, які відрізнялися від старих відтінком (незначно), відсутністю написів номіналу мовами союзних республік й інше. Також були введені банкноти номіналів, що не існували в СРСР з 20-х років XX століття: 200, 500 і 1000 карбованців. Старі купюри 1, 3, 5, 10 і 25 карбованців зразка 1961 року і всі радянські монети, що були в обігу, продовжили обіг нарівні з новими, зразка 1991 року. Нова купюра номіналом 25 карбованців не випускалася.

Також Держбанком СРСР були випущені нові монети зразка 1991 року, що відрізнялися від колишніх розміром: номіналом 10 копійок (залізо, покрите латунню), 50 копійок, 1 карбованець, 5 карбованців (нікелевий сплав), 10 карбованців (біметал).

Банкноти зразка 1991 року

Лицьова сторона	Зворотна сторона	Номінал (карбованців)
		1
		3
		5
		10
		50
		100
		200
		500
		1000

Монети зразка 1991 року

Реверс/Аверс	Номінал
	10 копійок
	50 копійок
	1 карбованець
	5 карбованців
	10 карбованців

Примітки

. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 9 вересня 2007.
Павловская реформа рубля [ 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] Журнал «Личные Деньги» 22.01.2007
Денежная реформа 1991 года в СССР [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.], РИА Новости. Процитовано 13 травня 2020
А. Н. Баюра. . Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 21 січня 2017.
У СРСР закупівельні і роздрібні ціни на товари, що продаються торговельними підприємствами (крім сільськогосподарських ринків і кооперативів), регулювалися законодавчо.
Нові ціни 2 квітня 1991 були встановлені відповідно до Указу Президента СРСР від 19 березня 1991 року і постановою Кабінету Міністрів СРСР № 105 від 19 березня 1991 «Про реформу роздрібних цін і соціального захисту населення»

Див. також

Посилання

Валентин Павлов сказал, что денежной реформы не будет. Ну-ну. Журнал «Власть» № 2 (52). Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 21 січня 2017.
Денежная реформа: это-таки все? Или еще нет?. Журнал «Власть» № 4 (54). Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 21 січня 2017.
Обмен денег: на чем сердце успокоится. Журнал «Власть» № 5 (55). Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 21 січня 2017.
Годовщина павловской реформы. РЕН ТВ. оригіналу за 28-09-2007. Процитовано 7 вересня 2007.
Тайм-аут (о дате 22 января 1991 года). Профиль. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 7 вересня 2007.
Монети СРСР 1991 року (Монети 1991 зразка 1961; Монети ГКЧП) [ 23 березня 2016 у Wayback Machine.]

[main_target-1] . Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 9 вересня 2007.

[personalmoney-2] Павловская реформа рубля [ 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] Журнал «Личные Деньги» 22.01.2007

[3] Денежная реформа 1991 года в СССР [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.], РИА Новости. Процитовано 13 травня 2020

[bones_dates-4] А. Н. Баюра. . Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 21 січня 2017.

[pricing-5] У СРСР закупівельні і роздрібні ціни на товари, що продаються торговельними підприємствами (крім сільськогосподарських ринків і кооперативів), регулювалися законодавчо.

[pricing_1991-6] Нові ціни 2 квітня 1991 були встановлені відповідно до Указу Президента СРСР від 19 березня 1991 року і постановою Кабінету Міністрів СРСР № 105 від 19 березня 1991 «Про реформу роздрібних цін і соціального захисту населення»