У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Громов Максим Олегович Громов український військовослужбовець Збройних

У 2014 році став учасником російсько-української війни, коли йому було лише 17 років. Брав участь в боях на Савур-Могилі, за Вуглегірськ, Дебальцеве, Зайцеве та Піски. Має навички сапера та розвідника, які здобув під час служби.

У 19 років став командиром підрозділу Збройних сил України. 2017 року втратив ногу, але службу залишив лише за три роки. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року знову на фронті.

Нагороди

орден «За мужність» III ступеня (31 січня 2019) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Військові звання

прапорщик (2019).

Примітки

30 до 30: обличчя майбутнього // Forbes.
Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Хто такий Максим Громов // Forbes.
Коціра, Х. З милим рай у бліндажі // Reporters. — 2021. — 13 жовтня.
Омельянчук, О. Справжній Громов // 2018. — 18 червня.

Посилання

«Історія командира Громова» l Hromadske.doc на YouTube // hromadske. — 2020. — 12 лютого.
«На виплату за ногу я купив машину». Війна і мир командира Громова на YouTube // hromadske. — 2021. — 2 січня.
Хоробрі серця. Покоління Незалежних. Максим Громов на YouTube // Телеканал 1+1. — 2014. — 10 листопада.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] 30 до 30: обличчя майбутнього // Forbes.

[2] Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»