Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
«Гроза» — п'єса Олександра Островського на п'ять дій, написана в 1859 році, в атмосфері передреформного суспільного підйому. Події, що зображає автор, розгортаються влітку у вигаданому місті Калинові на Волзі. Між третьою та четвертою діями п'єси минає 10 днів.
| «Гроза» | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Гроза | ||||
 | ||||
| Жанр | драма | |||
| Форма | п'єса | |||
| Автор | Олександр Островський | |||
| Мова | російська | |||
| Написано | 1859 | |||
| Опубліковано | 1860 | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Сюжет
У сімействі Кабанових панує домобуд[], який вершить мати Тихона Івановича Кабанова — Марфа Ігнатівна Кабанова (Кабаниха). Катерина, головна героїня, з дитинства жила в атмосфері любові та ласки у своєї матері, але після того, як вийшла заміж за Тихона, її життя змінилося, стало підневільним. Потім вона закохується в Бориса Григоровича — племінника Дикого (ще одного самодура, жадібного і жорстокого). Борис теж закоханий у Катерину. Усвідомлюючи весь тягар свого становища, закохані таки таємно зустрічаються. Потім Катерина, за своєю світлою, богобоязливою натурою, зізнається чоловікові — у присутності його матері — у зраді, після чого життя молодої жінки стає нестерпним. Незабаром Борис їде за наказом Дикого до Сибіру, а Катерина вчиняє самогубство, кидаючись у Волгу.
Історія написання
Олександр Островський почав писати п'єсу в липні 1859 року. Закінчивши «Грозу» 9 жовтня, він 14 жовтня вже відправив її у цензуру до Петербурга. Рукопис зберігається у Російській державній бібліотеці.
З написанням п'єси «Гроза» пов'язана особиста драма письменника. У рукописі п'єси, поряд зі знаменитим монологом Катерини: «А які сни мені снилися, Варенько, які сни! Або храми золоті, або сади якісь незвичайні, і всі співають невидимі голоси…», є запис Островського: «Чув від Л. П. про такий самий сон…». Л. П. — це актриса Любов Павлівна Косицька, з якою молодий драматург мав дуже непрості особисті стосунки: вона була одружена, та й він був невільний. Чоловіком актриси був артист Малого театру . А Олександр Миколайович співмешкав із простолюдинкою Агафією Іванівною, у них були спільні діти (всі вони померли в ранньому віці). З Агафією Іванівною Островський прожив майже двадцять років.
Саме Любов Павлівна Косицька стала прототипом героїні п'єси Катерини, вона ж стала першою виконавицею ролі.
Персонажі
- Савел Прокопович Дикий, купець, значне обличчя в місті.
- Борис Григорович, племінник його, юнак, порядно освічений.
- Марфа Ігнатівна Кабанова (" Кабаниха "), багата купчиха, вдова.
- Тихін Іванович Кабанов, син Марфи Кабанової.
- Катерина, головна героїня, дружина Тихона Кабанова.
- Варвара, сестра Тихона.
- Кулігін, міщанин, годинникар-самоучка, що відшукує перпетуум-мобілі.
- Ваня Кудряш, молодий чоловік, конторник Дикого.
- Шапкін, міщанин.
- Феклуша, мандрівниця.
- Глаша, дівка в будинку Кабанихи.
- Бариня з двома лакеями, стара сімдесяти років, напівбожевільна.
- Міські жителі обох статей.
Критика
«Гроза» стала предметом запеклих суперечок критиків як XIX, так і XX століття. У XIX столітті про неї з протилежних позицій писали Микола Добролюбов (стаття " Промінь світла у темному царстві "), Дмитро Писарєв (стаття " Мотиви російської драми ") та Аполлон Григор'єв. У XX столітті — Михайло Лобанов (у книзі «Островський», випущеній у серії «ЖЗЛ») та Володимир Лакшин.
- Гроза (фільм, 1912) — фільм режисера Кая Ганзена
- Гроза (фільм, 1933) — фільм режисера Володимира Петрова
- Гроза (телеспектакль, 1977) — фільм-вистава режисерів Фелікса Глямшина та Бориса Бабочкіна
- Гроза (фільм, 2019) — фільм Григорія Константинопольського за мотивами п'єси
Адаптації
На сюжет п'єси «Гроза» написано ряд опер (див. Гроза (значення)): в 1867 композитором В. Н. Кашперовим на лібрето власного твору (опера поставлена в тому ж році в Москві та Санкт-Петербурзі), потім — найвідоміша — Леошем Яначеком («Катя Кабанова», постановка 1921, Брно), 1940 року Борисом Асаф'євим на власне лібрето, Віктором Трамбіцьким на лібрето І. І. Келлера, італійським композитором Лодовіко Рокка (італ. L’Uragano, 1952).
Примітки
- . Гл. ред. П. А. Марков. Т. 2 — М.: Советская энциклопедия, 1963
- А. Н. Островский. Полное собрание сочинений. Том II. Пьесы 1856—1861. М.: 1950. . 405 с, илл. стр. 399—401
- Признание Катерины. Финал драмы «Гроза». licey.net. оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 10 листопада 2019.
- Островский Александр Николаевич, Биография, история жизни, творчество, писатели, ЖЗЛ. tonnel.ru. оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 10 листопада 2019.
- 100 великих писателей[недоступне посилання з Июнь 2018] // автор
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гроза |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad Groza p yesa Oleksandra Ostrovskogo na p yat dij napisana v 1859 roci v atmosferi peredreformnogo suspilnogo pidjomu Podiyi sho zobrazhaye avtor rozgortayutsya vlitku u vigadanomu misti Kalinovi na Volzi Mizh tretoyu ta chetvertoyu diyami p yesi minaye 10 dniv Groza ros GrozaZhanrdramaFormap yesaAvtorOleksandr OstrovskijMovarosijskaNapisano1859Opublikovano1860 Cej tvir u VikishovishiSyuzhetU simejstvi Kabanovih panuye domobud sho yakij vershit mati Tihona Ivanovicha Kabanova Marfa Ignativna Kabanova Kabaniha Katerina golovna geroyinya z ditinstva zhila v atmosferi lyubovi ta laski u svoyeyi materi ale pislya togo yak vijshla zamizh za Tihona yiyi zhittya zminilosya stalo pidnevilnim Potim vona zakohuyetsya v Borisa Grigorovicha pleminnika Dikogo she odnogo samodura zhadibnogo i zhorstokogo Boris tezh zakohanij u Katerinu Usvidomlyuyuchi ves tyagar svogo stanovisha zakohani taki tayemno zustrichayutsya Potim Katerina za svoyeyu svitloyu bogoboyazlivoyu naturoyu ziznayetsya cholovikovi u prisutnosti jogo materi u zradi pislya chogo zhittya molodoyi zhinki staye nesterpnim Nezabarom Boris yide za nakazom Dikogo do Sibiru a Katerina vchinyaye samogubstvo kidayuchis u Volgu Istoriya napisannyaOleksandr Ostrovskij pochav pisati p yesu v lipni 1859 roku Zakinchivshi Grozu 9 zhovtnya vin 14 zhovtnya vzhe vidpraviv yiyi u cenzuru do Peterburga Rukopis zberigayetsya u Rosijskij derzhavnij biblioteci Z napisannyam p yesi Groza pov yazana osobista drama pismennika U rukopisi p yesi poryad zi znamenitim monologom Katerini A yaki sni meni snilisya Varenko yaki sni Abo hrami zoloti abo sadi yakis nezvichajni i vsi spivayut nevidimi golosi ye zapis Ostrovskogo Chuv vid L P pro takij samij son L P ce aktrisa Lyubov Pavlivna Kosicka z yakoyu molodij dramaturg mav duzhe neprosti osobisti stosunki vona bula odruzhena ta j vin buv nevilnij Cholovikom aktrisi buv artist Malogo teatru A Oleksandr Mikolajovich spivmeshkav iz prostolyudinkoyu Agafiyeyu Ivanivnoyu u nih buli spilni diti vsi voni pomerli v rannomu vici Z Agafiyeyu Ivanivnoyu Ostrovskij prozhiv majzhe dvadcyat rokiv Same Lyubov Pavlivna Kosicka stala prototipom geroyini p yesi Katerini vona zh stala pershoyu vikonaviceyu roli Oleksandr Golovin Bereg Volgi 1916 Eskizi dekoracij do drami O M Ostrovskogo Groza PersonazhiSavel Prokopovich Dikij kupec znachne oblichchya v misti Boris Grigorovich pleminnik jogo yunak poryadno osvichenij Marfa Ignativna Kabanova Kabaniha bagata kupchiha vdova Tihin Ivanovich Kabanov sin Marfi Kabanovoyi Katerina golovna geroyinya druzhina Tihona Kabanova Varvara sestra Tihona Kuligin mishanin godinnikar samouchka sho vidshukuye perpetuum mobili Vanya Kudryash molodij cholovik kontornik Dikogo Shapkin mishanin Feklusha mandrivnicya Glasha divka v budinku Kabanihi Barinya z dvoma lakeyami stara simdesyati rokiv napivbozhevilna Miski zhiteli oboh statej Kritika Groza stala predmetom zapeklih superechok kritikiv yak XIX tak i XX stolittya U XIX stolitti pro neyi z protilezhnih pozicij pisali Mikola Dobrolyubov stattya Promin svitla u temnomu carstvi Dmitro Pisaryev stattya Motivi rosijskoyi drami ta Apollon Grigor yev U XX stolitti Mihajlo Lobanov u knizi Ostrovskij vipushenij u seriyi ZhZL ta Volodimir Lakshin Groza film 1912 film rezhisera Kaya Ganzena Groza film 1933 film rezhisera Volodimira Petrova Groza telespektakl 1977 film vistava rezhiseriv Feliksa Glyamshina ta Borisa Babochkina Groza film 2019 film Grigoriya Konstantinopolskogo za motivami p yesiAdaptaciyiNa syuzhet p yesi Groza napisano ryad oper div Groza znachennya v 1867 kompozitorom V N Kashperovim na libreto vlasnogo tvoru opera postavlena v tomu zh roci v Moskvi ta Sankt Peterburzi potim najvidomisha Leoshem Yanachekom Katya Kabanova postanovka 1921 Brno 1940 roku Borisom Asaf yevim na vlasne libreto Viktorom Trambickim na libreto I I Kellera italijskim kompozitorom Lodoviko Rokka ital L Uragano 1952 Primitki Gl red P A Markov T 2 M Sovetskaya enciklopediya 1963 A N Ostrovskij Polnoe sobranie sochinenij Tom II Pesy 1856 1861 M 1950 405 s ill str 399 401 Priznanie Kateriny Final dramy Groza licey net originalu za 13 chervnya 2018 Procitovano 10 listopada 2019 Ostrovskij Aleksandr Nikolaevich Biografiya istoriya zhizni tvorchestvo pisateli ZhZL tonnel ru originalu za 23 veresnya 2020 Procitovano 10 listopada 2019 100 velikih pisatelej nedostupne posilannya z Iyun 2018 avtor Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Groza