Горлиця синьоголоваОхоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Тва

Горлиця синьоголова

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	Африканська горлиця (Turtur)
Вид:	Горлиця синьоголова

Біноміальна назва

Turtur brehmeri
(Hartlaub, 1865)

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Turtur brehmeri
Віківиди:	Turtur brehmeri
EOL:	1049791
ITIS:	563622
МСОП:	22690639
NCBI:	215731

Горлиця синьоголова (Turtur brehmeri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 25 см, враховуючи довгий хвіст. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова і шия яскраві, сірувато-блакитні. Решта тіла рудувато-коричнева. На крилах райдужні зелені плями. Дзьоб біля основи червонувато-сірий, кінчик тьмяно-зеленуватий. Очі темно-карі, лапи червонуваті.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

T. b. infelix Peters, JL, 1937 — від Гвінеї і Сьєрра-Леоне до Камеруну;
T. b. brehmeri (Hartlaub, 1865) — від півдня Камеруну до сходу ДР Конго і північного заходу Анголи.

Поширення і екологія

Синьоголові горлиці живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і в садах. Зустрічаються на висоті до 750 м над рівнем моря.

Поведінка

Синьоголові горлиці живляться насінням і палими плодами, а також комахами, равликами і личинками. Вони шукають їжу на землі. Гніздяться в заростях поблизу землі або на нижніх гілках дерев, на висоті від 2,5 до 5,5 м над землею. В Камеруні пік розмноження припадає на серпень, у Габоні гніздовий сезон триває з грудня по травень. Гніздо являє собою платформу, зроблену з сухих гілок, корінців і, що незвично для голубів, сухого листя. В кладці 1—2 яйця, пташенята покидають гніздо на 14-й день.

У неволі

Уперше синьоголових горлиць почали утримувати в Лондонському зоопарку в 1870 рокі, перше розмноження в неволі відбулося в 1950 році. Загалом синьоголових горлиць рідко утримують в неволі.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

David Gibbs, und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, .
Alois Münst und Josef Wolters: Tauben — Die Arten der Wildtauben. 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, .
Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde — Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld Hannover 1996, .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.