Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Іо дав гр Ἰώ супутник Юпітера найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників Його діаметр становить 3 642 км том

Гори на Іо

Гори на Іо

Іо́ (дав.-гр. Ἰώ) — супутник Юпітера, найближчий до планети з чотирьох галілеєвих супутників. Його діаметр становить 3 642 км, тому Іо є четвертим за величиною супутником в Сонячній системі. Він був названий на честь міфологічної Іо, жриці Гери і коханої Зевса.

image
Зображення гори Тохіл, що підноситься на 5,4 км над поверхнею, зроблене космічним апаратом Галілео

На Іо налічується близько 100–150 гір і їх висота досягає від 6 км до 17,5±1,5 км — пік найвищої гори Південна гора Боосавла (South Boösaule Montes). Гори часто представлені у формі великих (їх довжина становить в середньому 157 км) ізольованих геологічних структур без видимих глобальних тектонічних моделей, які розташовані на Землі. Щоб підтримувати величезну топографію, спостережувану в цих горах, потрібний такий склад, що містить головним чином силікатні породи, протиставлені сірці.

Незважаючи на великий вулканізм, що надає Іо його характерну зовнішність, майже всі його гори не є результатом вулканізму. Замість цього, більшість гір на Іо формується в результаті компресійного тиску в літосфері, який підкидає і часто нахиляє шматки кори Іо насуваючи їх один на одного. Компресійний тиск, що веде до утворення гір, є результатом осідання від безперервного поховання вулканічних матеріалів. Глобальний розподіл гір по поверхні Іо, як видається, протилежний розподілу вулканічних структур — в областях з найменшою кількістю вулканів переважає кількість гір і навпаки. Це створює припущення про великомасштабні області в літосфері Іо, де, в одному випадку домінує стискання (сприяюче формуванню гір), а в іншому — розширення (прихильне до формування патерів). Однак, в окремих областях гори і патери часто розташовані поблизу один до одного. Це можна пояснити тим, що магма для досягнення поверхні часто використовує розломи, утворені під час формування гір.

У гір Іо (як і взагалі у геологічних структур Іо, що піднімаються над навколишньою рівниною) спостерігаються різні форми. Найпоширенішою серед них є плато. Вони нагадують великі, з пласкою вершиною з нерівною поверхнею. Інші гори здаються креном брил кори Іо з пологим схилом від перш плоскої поверхні і крутим нахилом, що складається з перш підповерхневої речовини, вони здіймаються компресійним тиском. У обох типів гір часто зустрічаються круті ескарпи вздовж одного або декількох країв. Тільки невелика кількість гір на Іо має вулканічне походження. Ці гори нагадують маленькі щитові вулкани з крутими схилами (6-7°) недалеко від невеликої центральної кальдери і дрібними нахилами уздовж їх країв. Вулканічні гори невеликі і становлять у середньому лише 1-2 км у висоту і 40-60 км завширшки. Решта щитових вулканів з набагато меншими нахилами виведені з формування окремих вулканів на Іо, в яких тонкі потоки виходять з центральної патери, такої як в Патер Ра.

Здається, що практично всі гори на Іо перебувають на деякій стадії деградації. Великі відкладення зсувів поширені біля підніжжя гір, що робить їх основною причиною деградації. Зубчасті краї поширені серед столових гір Іо і плато з причини вивітрювання двоокису сірки з кори Іо, створюють слабкі зони уздовж краю гір.

Примітки

  1. Schenk P. et al. The Mountains of Io: Global and Geological Perspectives from Voyager and Galileo // Journal of Geophysical Research. — 2001. — Vol. 106, issue E12. — Р. 33201-33222
  2. Clow G.D., Carr M. H. Stability of sulfur slopes on Io // Icarus. — 1980. — Vol. 44, issue 2. — P. 268–279
  3. Schenk P.M., Bulmer M.H. Origin of mountains on Io by thrust faulting and large-scale mass movements // Science. — 1998. — Vol. 279, issue 5356. — Р. 1514–1517
  4. McKinnon W.B. et al. Chaos on Io: A model for formation of mountain blocks by crustal heating, melting, and tilting // Geology. — 2001. — Vol. 29, issue 2. P. 103–106
  5. Tackley P.J. Convection in Io's asthenosphere: Redistribution of nonuniform tidal heating by mean flows // J. Geophys. Res. — 2001. — Vol. 106, issue E12. — Р. 32971-32981
  6. Schenk P.M. et al. Shield volcano topography and the rheology of lava flows on Io // Icarus. — 2004. — Vol. 169, issue 1. — Р. 98-110
  7. Moore J.M. et al. Landform degradation and slope processes on Io: The Galileo view // J. Geophys. Res. — 2001. — Vol. 106, issue Е12. — Р. 33223-33240

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Io dav gr Ἰw suputnik Yupitera najblizhchij do planeti z chotiroh galileyevih suputnikiv Jogo diametr stanovit 3 642 km tomu Io ye chetvertim za velichinoyu suputnikom v Sonyachnij sistemi Vin buv nazvanij na chest mifologichnoyi Io zhrici Geri i kohanoyi Zevsa Zobrazhennya gori Tohil sho pidnositsya na 5 4 km nad poverhneyu zroblenekosmichnim aparatom Galileo Na Io nalichuyetsya blizko 100 150 gir i yih visota dosyagaye vid 6 km do 17 5 1 5 km pik najvishoyi gori Pivdenna gora Boosavla South Boosaule Montes Gori chasto predstavleni u formi velikih yih dovzhina stanovit v serednomu 157 km izolovanih geologichnih struktur bez vidimih globalnih tektonichnih modelej yaki roztashovani na Zemli Shob pidtrimuvati velicheznu topografiyu sposterezhuvanu v cih gorah potribnij takij sklad sho mistit golovnim chinom silikatni porodi protistavleni sirci Nezvazhayuchi na velikij vulkanizm sho nadaye Io jogo harakternu zovnishnist majzhe vsi jogo gori ne ye rezultatom vulkanizmu Zamist cogo bilshist gir na Io formuyetsya v rezultati kompresijnogo tisku v litosferi yakij pidkidaye i chasto nahilyaye shmatki kori Io nasuvayuchi yih odin na odnogo Kompresijnij tisk sho vede do utvorennya gir ye rezultatom osidannya vid bezperervnogo pohovannya vulkanichnih materialiv Globalnij rozpodil gir po poverhni Io yak vidayetsya protilezhnij rozpodilu vulkanichnih struktur v oblastyah z najmenshoyu kilkistyu vulkaniv perevazhaye kilkist gir i navpaki Ce stvoryuye pripushennya pro velikomasshtabni oblasti v litosferi Io de v odnomu vipadku dominuye stiskannya spriyayuche formuvannyu gir a v inshomu rozshirennya prihilne do formuvannya pateriv Odnak v okremih oblastyah gori i pateri chasto roztashovani poblizu odin do odnogo Ce mozhna poyasniti tim sho magma dlya dosyagnennya poverhni chasto vikoristovuye rozlomi utvoreni pid chas formuvannya gir U gir Io yak i vzagali u geologichnih struktur Io sho pidnimayutsya nad navkolishnoyu rivninoyu sposterigayutsya rizni formi Najposhirenishoyu sered nih ye plato Voni nagaduyut veliki z plaskoyu vershinoyu z nerivnoyu poverhneyu Inshi gori zdayutsya krenom bril kori Io z pologim shilom vid persh ploskoyi poverhni i krutim nahilom sho skladayetsya z persh pidpoverhnevoyi rechovini voni zdijmayutsya kompresijnim tiskom U oboh tipiv gir chasto zustrichayutsya kruti eskarpi vzdovzh odnogo abo dekilkoh krayiv Tilki nevelika kilkist gir na Io maye vulkanichne pohodzhennya Ci gori nagaduyut malenki shitovi vulkani z krutimi shilami 6 7 nedaleko vid nevelikoyi centralnoyi kalderi i dribnimi nahilami uzdovzh yih krayiv Vulkanichni gori neveliki i stanovlyat u serednomu lishe 1 2 km u visotu i 40 60 km zavshirshki Reshta shitovih vulkaniv z nabagato menshimi nahilami vivedeni z formuvannya okremih vulkaniv na Io v yakih tonki potoki vihodyat z centralnoyi pateri takoyi yak v Pater Ra Zdayetsya sho praktichno vsi gori na Io perebuvayut na deyakij stadiyi degradaciyi Veliki vidkladennya zsuviv poshireni bilya pidnizhzhya gir sho robit yih osnovnoyu prichinoyu degradaciyi Zubchasti krayi poshireni sered stolovih gir Io i plato z prichini vivitryuvannya dvookisu sirki z kori Io stvoryuyut slabki zoni uzdovzh krayu gir PrimitkiSchenk P et al The Mountains of Io Global and Geological Perspectives from Voyager and Galileo Journal of Geophysical Research 2001 Vol 106 issue E12 R 33201 33222 Clow G D Carr M H Stability of sulfur slopes on Io Icarus 1980 Vol 44 issue 2 P 268 279 Schenk P M Bulmer M H Origin of mountains on Io by thrust faulting and large scale mass movements Science 1998 Vol 279 issue 5356 R 1514 1517 McKinnon W B et al Chaos on Io A model for formation of mountain blocks by crustal heating melting and tilting Geology 2001 Vol 29 issue 2 P 103 106 Tackley P J Convection in Io s asthenosphere Redistribution of nonuniform tidal heating by mean flows J Geophys Res 2001 Vol 106 issue E12 R 32971 32981 Schenk P M et al Shield volcano topography and the rheology of lava flows on Io Icarus 2004 Vol 169 issue 1 R 98 110 Moore J M et al Landform degradation and slope processes on Io The Galileo view J Geophys Res 2001 Vol 106 issue E12 R 33223 33240

Дата публікації:
Топ