Іван Теодосійович Гончаренко 26 травня 1892 сотник Армії УНР Іван Теодосійович ГончаренкоНародження26 травня 1892 1892 0

Іван Теодосійович Гончаренко (26 травня 1892 — †?) — сотник Армії УНР.

Іван Теодосійович Гончаренко

Народження	26 травня 1892(1892-05-26) с. Микуличі Київської губернії
Смерть	†?
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	Штабскапітан Сотник
Командування	командир 4-го Січового полку Дієвої армії УНР.
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна

Життєпис

Народився у с. Микуличі Київської губернії. Закінчив гімназію у м. Кельці, Чугуївське військове училище (1914), вийшов підпоручиком до 121-го піхотного Пензенського полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

17 листопада 1917 р. був одним із ініціаторів українізації 121-го піхотного Пензенського полку, який було перейменовано на 121-й Український.

20 грудня 1917 р. відбув із фронту у відпустку. З 8 квітня 1918 р. — курсовий старшина Інструкторської школи старшин. З 7 липня 1918 р. — командир команди розвідки, згодом — 2-ї сотні 2-го Сердюцького полку Сердюцької дивізії гетьмана П. Скоропадського.

15 грудня 1918 р. частини Сердюцької дивізії було переформовані у 3-й Січовий полк, служив молодшим старшиною, а з 19 січня 1919 р. — командиром сотні полку. З 26 червня 1919 р. — командир 2-го куреня 3-го Січового полку Дієвої армії УНР. 14 липня 1919 р. полк було перейменовано у 4-й Січовий (за загальноармійською нумерацією — 31-й), з 25 жовтня 1919 р. — командир цього полку.

6 грудня 1919 р. був інтернований польською владою разом із залишками Корпусу Січових стрільців у таборі Ланцут. До липня 1920 р. — помічник начальника табору Ланцут, згодом — начальник табору.

У 1920-х рр. жив в еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

Джерела

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 53. — С. 138–141.