Гонгори зм ісп Gonqorismo за іменем поета Луїса де Гонгора або культи зм культерані зм ісп culteranismo cultismo від cul

Гонгори́зм (ісп. Gonqorismo, за іменем поета Луїса де Гонгора), або культи́зм, культерані́зм (ісп. culteranismo, cultismo, від culto — витончений) — напрям в іспанській бароковій літературі XVII століття, що знайшов своє вираження в формалістично-витонченій творчості Луїса де Ґонґора, Хуана де Тассіса, Паравісіно, Рока і Серна, Вергара (книга віршів «Ідеї Аполлона»), Росас (віршований збірник «Розмови без карт») та ін.

Опис

Аристократична школа в іспанській поезії XVII ст., одним із зачинателів котрої був поет Луїс де Гонгора-і-Арготе. Висловлюючи феодально-дворянську реакцію в літературі, гонгоризм виник на противагу реалістичній ренесансній поезії, що спиралася на гуманістичні національні й народні традиції; він багато в чому аналогічний маньєризмом в італійській і преціозності у французькій поезії. Гонгоризм відмовлявся від ренесансного принципу доступності поезії і орієнтував її на «аристократію духу» («gente culta»), стверджуючи разом з тим «культ чистої форми», принципову безсюжетність і навмисну ускладненість поетичної мови. З цією метою поети-гонтористи порушували правильні синтаксичні конструкції і звичайні граматичні зв'язки слів у фразах; впроваджували неологізми, переважно вченого походження, в тому числі латинізми; широко застосовували метафори та інші тропи на основі суб'єктивних асоціацій, що затемнюють зміст зображуваного; навмисно зіштовхували несумісні поняття, замінюючи конкретні визначення перифрастична.

Історія виникнення

У 1620-1630-х навколо гонгоризму розгорнулася запекла полеміка. Його супротивниками виступили багато діячів іспанської барокової культури XVII ст.: філологи-гуманісти П. де Валенсія і Ф. Каскалес, письменники Х. Мартінес де Хаурегі, Лопе Ф. де Вега Карпьо, Ф. де Кеведо-і-Вильегас, Тірсо де Моліна тощо. На захист гонгоризму виступили учні та шанувальники Гонгора-і-Арготе: О. Ф. Паравісіно-і-Артег, історики Д. де Кольменарес, X. де Пельісер тощо. З середині XVII століття гонгоризм став провідним напрямком в іспанській поезії, надавши сильний вплив на поезію південноамериканські колонії Іспанії. У 18 столітті термін «гонгоризм» став синонімом манірної, формалістичної поезії. Інтерес до гонгоризму відродився в Іспанії і країнах Латинської Америки в кінці ХІХ — поч. ХХ століття, в обстановці кризи буржуазної культури. Одним з перших його пропагандистів в цей час був глава «модернізму» Р. Даріо. Особливо широко захоплення гонгоризмом поширилося в 1920-х роках, коли відзначався ювілей Гонгора-і-Арготе. Данину гонгоризму в своїй ранній творчості віддали відомі поети Іспанії: В. Алейксандре, Р. Альберті, Ф. Гарсіа Лорка, М. Ернандес і ін.

Див. також

Летрилля

Примітки

Гонгоризм
. Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.

Посилання

535-536/mode/1up?view=theater Гонгоризм; Культизм, або Культуранізм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 236; 535-536.
Неогонгоризм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 114.

[1] Гонгоризм

[2] . Архів оригіналу за 15 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.