Голіцин Петро Олексійович

Князь Петро Олексійович Голіцин (1660–1722, Київ) — державний діяч часів царювання Петра I: резидент у Відні, сенатор, архангелогородський, ризький, київський губернатор, президент Комерц-колегії, кавалер ордену Андрія.

Голіцин Петро Олексійович
Народження	1660^[1]
Смерть	1722^[1] Київ, Київська провінція, Київська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Рід	Голіцини
Діти	^d і ^d
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голіцин.

Біографія

Походив із роду Голіциних. Народився в 1660 році в сім'ї боярина Олексія Андрійовича Голіцина (тобольський та київський воєвода) та княжни Ірини Федорівни Хілкової.

23 лютого 1684 року наданий у кімнатні стольники. У 1697 році піддали розшуку у справі Циклера. У 1698 році посланий навчатися морехідного мистецтва до Венеції.

4 січня 1701 року направлений до Відня на посаді міністра із завданням домовитися з імператором Священної Римської імперії про посередництво між Росією та Швецією, проте безуспішно, оскільки після поразки під Нарвою доносив, що «…військам нашим та управлінню військовому тільки сміються». Під час перебування у Відні вів переговори з папським нунцієм . З метою залучення папи на бік Росії говорив про готовність Петра I перейти в католицтво та встановити союз між православною та католицькими церквами. Результатом переговорів став дозвіл публічно відправляти в Росії римське богослужіння та на пропуск католицьких місіонерів до Китаю. У 1706 повернувся до Росії.

У 1708 призначений першим архангелогородським губернатором . 14 червня 1710 року нагороджений орденом Андрія Первозванного. 22 лютого 1711 року звільнений з посади губернатора і призначений сенатором. 16 січня 1712 призначений обер-комендантом московського гарнізону .

24 квітня 1713 року призначений ризьким губернатором . Відомо, що Петро I не завжди був задоволений ним на цій посаді і одного разу знайшов його відповідь написаним «зело тупо і недбайливо». У 1718 році підписав смертний вирок цесаревичу Олексію Петровичу, незважаючи на те, що підтримував його погляди.

Керував Комерц-колегією. 9 квітня 1719 року призначений київським губернатором. Помер 1722 року в Києві.

Родина

Брат: Голіцин, Борис Олексійович — вихователь Петра I.

Був одружений тричі:

• на князівні Анастасії Іванівні Воротинської (померла в 1691 році), останньої в роді Воротинських, троюрідної сестри Петра I.
• на Дар'ї Лукинішні Ляпуновій (померла 1715 року)
• на графині Єлизаветі Іванівні Мусіної-Пушкіної, внучатій племінниці патріарха Іоакима .

Література

• Російський біографічний словник. У 25 т. / під наглядом А. А. Половцова.

Примітки

1. Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
   d:Track:Q60909659d:Track:Q1127581