Голубок верагуанськийОхоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Т

Голубок верагуанський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:	Голубові (Columbidae)
Рід:	*Верагуанський голубок (Leptotrygon)* Banks et al., 2013
Вид:	Голубок верагуанський

Біноміальна назва

Leptotrygon veraguensis
(Lawrence, 1867)

Ареал виду

Синоніми

Geotrygon veraguensis

Посилання

Вікісховище:	Leptotrygon veraguensis
Віківиди:	Leptotrygon veraguensis
ITIS:	1125222
МСОП:	22690928
NCBI:	977921

Голубок верагуанський (Leptotrygon veraguensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Раніше цей вид відносили до роду Голубок (Geotrygon), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження його було переведено до новоствореного монотипового роду Верагуанський голубок (Leptotrygon).

Опис

Довжина птаха становить 21-24,5 см, вага 155 г. Лоб білий, тім'я сіре, задня частина тімені, потилиця і шия фіолетові. На щоках широкі білі смуги, під ними є вузькі чорні смуги, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги. Верхня частина тіла темно-оливково-коричнева або пурпурово-коричнева. Горло біле, живіт білий або охристо-білий, боки рудувато-охристі. Шия, груди і верхня частина тіла мають зеленуватий або пурпуровий відтінок. Виду загалом не притаманний статевий диморфізм, у самиць лоб і тім'я можуть були охристими. У молодих птахів пера мають охристі края, райдужний відблиск оперення у них відсутній.

Поширення і екологія

Верагуанські голубки мешкають на карибських схилах крайнього півдня Нікарагуа, Коста-Рики і Панами, а також на тихоокеанських схилах східної Панами, Колумбії і північно-західного Еквадору (Есмеральдас). Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними безхребетними, яких шукають на землі. Сезон розмноження в Коста-Риці триває з січня по липень. Гніздо робиться з гілочок і корінців, розміщується на висоті від 1 до 2 м над землею. В кладці 2 яйця.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція верагуанських голубків становить від 20 до 50 тисяч птахів і поступово скорочується.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
Banks, R.C.; Weckstein, J.D.; Remsen Jr, J.V.; Johnson, K.P. (2013). Classification of a clade of New World doves (Columbidae: Zenaidini). Zootaxa. 3669 (2): 184—188. doi:10.11646/zootaxa.3669.2.11.
Johnson, K.P.; Weckstein, J.D. (2011). The Central American land bridge as an engine of diversification in New World doves. Journal of Biogeography. 38 (6): 1069—1076. doi:10.1111/j.1365-2699.2011.02501.x.

Джерела

Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.

[4] Banks, R.C.; Weckstein, J.D.; Remsen Jr, J.V.; Johnson, K.P. (2013). Classification of a clade of New World doves (Columbidae: Zenaidini). Zootaxa. 3669 (2): 184—188. doi:10.11646/zootaxa.3669.2.11.

[5] Johnson, K.P.; Weckstein, J.D. (2011). The Central American land bridge as an engine of diversification in New World doves. Journal of Biogeography. 38 (6): 1069—1076. doi:10.1111/j.1365-2699.2011.02501.x.