Голобородько Володимир Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голобородько.

Володимир Ілліч Голобородько (*7 червня 1940(19400607), с. Галиця, Ніжинський район, Чернігівська область) — український журналіст, письменник-сатирик. Член Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, а також Товариства професіональних літераторів «Москва». Член УРП (з 1990); помічник Народного депутата України (з 1996); редактор газети «Незалежність» (з червня 1999); оглядач газети «Правда України».

Голобородько Володимир Ілліч
Народився	7 червня 1940(1940-06-07) (84 роки) Галиця
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	журналіст письменник
Членство	Національна спілка журналістів України
Висловлювання у Вікіцитатах Московський державний університет імені Ломоносова, філософський факультет (1964—1970), філософ, викладач філософії; Московський державний університет імені Ломоносова, історичний факультет (2 курси). Кар'єра З 08.1957 по 10.1958 рр. — бетонник, газозварник, Свердловський завод великопанельного домобудування, Луганської області. З 12.1958 по 08.1959 рр. — газозварник, Запорізький комбінат будівельних деталей. З 1959 по 1962 рр. — студент Запорізького (Верхньохортицького) педагогічного училища. З 08.1962 по 10.1962 рр. — вчитель праці, Запорізького спеціалного інтернату № 3. З 1962 по 1965 рр. — служба в армії, м. Москва. З 1965 по 1970 рр. — вчитель праці, фізкультури та малювання, Полівановська 8-річна школа Подольського району Московської області. З 1970 по 1973 рр. — зав. відділу мистецтва, роз'їзний редактор, заступник головного секретаря, газета «Літературна Україна», журнал «Вітчизна». З 1973 р. — заступник головного секретаря, «Літературна газета», м. Москва. З 12.1973 по 04.1974 рр. — роздавач інструментів Московського заводу ім. Калініна. З 04.1974 по 08.1974 рр. — старший редактор газети «Молодой ленинец», м. Калуга. З 01.1975 по 07.1976 рр. — електрогазозварник, БУ ТЕЦ-25, м. Москва. З 08.1976 по 04.1982 рр. — викладач естетики й права, ТУ № 150. З 08.1978 р. — літератор, сатирик профільного товариства літераторів «Москва». З 1978 по 1988 рр. — редактор, рецензент видавництва «Молода гвардія». З 1984 по 1985 рр. — рецензент газети «Літературна Росія». З 11.1990 по 09.1991 рр. — головний редактор газети «Самостійна Україна». З 1993 р. — завліт, актор, комерційний директор театру ЗС України. З 04.1995 по 04.1999 рр. — політичний оглядач та літературний редактор газети «Вісті з України» («Український форум»). Сім'я Батько Ілля Григорович (1917—1985) — учитель історії, географії; Мати Ганна Григорівна (1919—1994) — учитель української та російської мов і літератури; Старший син Андрій (1970) — помічник капітана річкового флоту, моторист; Молодший син Ярослав (1990). Правозахисна діяльність З початку 60-х — у правозахисному русі. В 1970-80-ті зазнав переслідувань, змушений жити за межами України. Член КПРС (1965—1974), виключений парткомом Спілки письменників України за антирадянську пропаганду та агітацію, наклепи на КПРС і особисто В. Леніна, розкладання молодих літераторів. Громадська діяльність Член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих (1989). Член НСЖУ (з 1995), товариства професіональних літераторів «Москва» (1978). Лауреат клубу «12 стульев» («Літературна газета», 1982). Творчість Автор: збірка афоризмів (1968, 1986, «самвидав»), Книга афоризмів і сатиричних мініатюр «Тези й антитези» (1993), збірник поезій «Нетрадиційний сонет» (1999), збірник поезій «Святі бажання» (2000), добірки поезій, прози в багатьох збірках (Київ, Берлін, Москва, Таллінн, Софія). Інше Володів білоруською мовою. Захоплювався: народознавством, краєзнавством, історією, філософією, літературою, мистецтвом та наукою. Посилання Голобородько Володимир Ілліч [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] rada.gov.ua Володимиру Голобородьку — 70 [ 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] // «Отчий поріг». Число 6 (102), 2010. — Стор. 2 Примітки Голобородько Володимир Ілліч [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Верховна Рада, Сервер журналістів [ 25 серпня 2021 у Wayback Machine.] . static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 березня 2021. Джерела Голобородько Володимир Ілліч / В. А. Бурбела // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-25282 Жулинський М. Він ще не безсмертний… // Нетрадиційний сонет: Поезії. К., 1999 Марченко В. Гумор — це небезпечно // Творчість і життя: Зб. К., 2001 Чемерис В. Інтелектуальний, а тому небезпечний // Літературна Україна, 2004, 27 червня.