Гова

Гова чи Гува (простолюдини, вільні люди) — одна з трьох історичних каст у королівстві Імеріна. До цієї касти відносяться рядові члени племені, що не володіють широтою повноважень, але все ж мають певні права, зокрема, право на земельний наділ.

Представник касти гова, світлина 1896 року

Оркестр гова, 1931 рік

Каста гова була найбільш численною в королівстві. Основу цієї касти становили землероби, ремісники й торговці. Соціальна структура гова була упорядкована за часів правління Раламбо (1575-1612). Гова ділилась на декілька груп, які не мали таких чітких меж, як в андріана. Ремісничі організації були сконцентровані у великих населених пунктах (найбільше — у столиці Антананаріву). Уся внутрішня торгівля контролювалася кастою гова (за зовнішню відповідала андріана). Селяни-гова поділялись на дві підгрупи: перша — обробляли менакелі (землю, яка була здана в довготривалу оренду), були прикріплені до землі, друга — обробляли менабу (державну землю) і сплачували тільки податки. Усі гова сплачували податки до державної скарбниці й мали відробити певну кількість днів на користь короля (панщини).

Представник касти гова міг був переведений у касту рабів за злочини або за борги, але й тоді він називався не андеву (раб) а заза-гова.

Відповідно до мемуарів Вільяма Елліса, у 1838 році, гова заборонялося виходити заміж за члена іншої касти та заза-гова. Винятком була королева, яка могла одружуватися з іншими представниками будь-якої касти, включаючи гову, і її діти вважалися від цього шлюбу зберігали усі королівські привілеї.

Див. також

• Малагасійці
• Історія Мадагаскару
• Королівство Імерина

Примітки

1. Raison-Jourde (1983), pp. 141–142
2. детальніше в розділі «Земельні відносини. Сільське господарство»
3. Емельянов, Мыльцев, 1990, с. 9.
4. Conrad Keller (1901). . S. Sonnenschein. с. 90—91. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2017.
5. William Ellis (1838). . Fisher. с. 164 with footnote. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 29 вересня 2017.

Література

• Camille, de la Vaissière; Abinal, Antoine (1885). (фр.). Paris: V. Lecoffre. ISBN . Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 29 вересня 2017.
• Kus, Susan (1995). Sensuous human activity and the state: towards an archaeology of bread and circuses. У Miller, Daniel; Rowlands, Michael (ред.). . London: Psychology Press. ISBN . Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2017.
• Raison-Jourde, Françoise (1983). (фр.). Paris: Karthala Editions. ISBN . Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2017.
• Émile Cailliet, Essai sur la psychologie du Hova, Presses universitaires de France, Paris, 1924, 188 p. (thèse à l’Université de Montpellier)
• Jean Carol, Chez les Hova : au pays rouge, Paul Ollendorff, Paris, 1898, 431 p.
• Damantsoha, La période du Manjaka-hova, communication faite à l'Académie malgache, le 21 janvier 1923, Imp. des arts graphiques, Tananarive, 1923, 20 p.
• Alfred Durand, Les derniers jours de la cour hova : l'exil de la reine Ranavalo, Société de l'histoire des colonies françaises, Paris, 1933, 166 p.
• Émile-Félix Gautier, « Les Hova sont-ils des Malais ? », in Journal asiatique (Paris), mars-avril 1900, 23 p.
• Alfred Grandidier, Carnets de voyage et notes (1868-1870), série A, Histoire et ethnographie, carnet n° 33, notes extraites des articles de Wilkinson (Commercial Gazette), de septembre 1861 au 7.août.1862, notes prises de Tananarive à Tamatave : quelques passages sur l'histoire hova, 1970, 33 p.
• Alfred Grandidier, Manuscrit Merina dit manuscrit Hova, Musée de l'Homme, Paris, 1871.
• Alfred Grandidier, «Les Hovas de Madagascar», in Revue générale des sciences pures et appliquées, 30.janvier.1895.
• Th. Hallez, «La question de Madagascar: les Sakalaves et les Hovas», in La Revue des Deux Mondes, 1885, 24 p.
• Victorin Malzac (R.P.), Histoire du royaume hova depuis ses origines jusqu'à sa fin, Imprimerie catholique, Tananarive, 1912, 645 p.
• Gustave Mondain, Des idées religieuses des Hovas avant l'introduction du christianisme, Imprimerie A. Coueslant, Cahors, 1904, 175 p. (thèse de théologie, Paris)
• Jean-Baptiste Piolet, Madagascar et les Hova : description, organisation, histoire, C. Delagrave, Paris, 1895, 10-283 p.
• Jean-Joseph Rabearivelo, Traduit de la nuit. Poëmes transcrits du hova, Éditions de Mirage, Tunis, 1935.
• Dureau Reydellet, Le Royaume Hova et l'histoire malgache, Editions la Varangue, Saint-Denis (La Réunion), 2000, 93 p.
• Ruben Saillens, Nos droits sur Madagascar et nos griefs contre les Hovas examinés impartialement, P. Monnerat, 1885.
• Eugène-Pierre Thébault, Traité de droit civil malgache : les lois et coutumes hova. 3, Les successions. Les donations. Les testaments, R. de Comarmond, Tananarive ; Jouve, Paris, 1953, 249 p.
• Robert Thénard, Le droit de créance chez les Hova, Les Éditions Domat-Montchrestien, Paris, 1935, 160 p. (thèse)
• Urbain-Faurec, Ambohimanga, colline de légende, berceau de la dynastie Hova, Impr. officielle, Tananarive, 1953, 21 p.
• Elie Vernier, «Note pour contribuer à l'histoire des anciens postes hova sur la côte nord-est», in Bulletin de l'Académie malgache (Tananarive), 1944-1945, nouv. série, t. 26, 4 p.
• Edward Frederick Knight, Madagascar in war time : the "Times" special correspondent's experiences among the Hovas during the French invasion of 1895, Longmans, Green and Co, Londres, 1896, X-336 p.