Гнатишин Тарас Романович позивний Боцман 18 серпня 1974 м Львів 20 травня 2022 поблизу м Золоте Луганська область україн

Гнатишин Тарас Романович (позивний «Боцман»; 18 серпня 1974, м. Львів — 20 травня 2022, поблизу м. Золоте, Луганська область) — український військовослужбовець, старший солдат 24 ОМБр ім. Короля Данила, Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Гнатишин Тарас

Гнатишин Тарас Романович

Старший солдат

Загальна інформація

Народження

18 серпня 1974
м.Львів, Україна

Смерть

20 травня 2022 (47 років)
м.Золоте, Луганська область, Україна

Поховання

Личаківський цвинтар :

Могила старшого солдата Гнатишина Тараса.jpg

Національність

українець

Псевдо

Боцман

Військова служба

Приналежність

Україна

Вид ЗС

Збройні сили

Формування

24 ОМБр імені короля Данила

Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Гнатишин Тарас народився 18 серпня 1974 року в місті Львові. Дитинство провів у селі Липина, Яворівського району, звідки родом його батьки.

Навчався в Львівській середній загальноосвітній школі №46. У 1991 році закінчив Львівське середнє професійне училище №64^[].

Після закінчення навчання служив у Севастополі в морському флоті на кораблі «Очаків», що був потоплений під час вторгнення росії в Україну на початку 2014 року.

Працював у ПП "Домотехніка"^[] (пройшов шлях від вантажника до завідувача складом), згодом на підприємствах "Exim Textil"^[], ТЗОВ "Аппарель-Захід"^[].

Останні роки працював водієм міжнародних перевезень, об'їздив майже всю Європу.

З початком повномасштабної війни допомагав облаштувати блокпости для захисту рідного Львова. Був справжнім патріотом, тому добровольцем вступив до лав ЗСУ.

Старший солдат. Служив водієм 2-мотопіхотноï роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Захищав нашу Україну в одній з найпекельніших точок. Утримував позиції біля села Катеринівка, між м.Попасна та м.Золоте, Луганська область. Героїчно загинув 20-го травня внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу.

Похований 26 травня 2022 року на Личаківському військовому цвинтарі м.Львова.

У Тараса Гнатишина залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.

Нагороди

орден «За мужність» III ступеня (№8/2022 від 9 січня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
орден "Хрест Героя" (№64 від 9 березня 2023 року, посмертно).

Вшанування пам'яті

Історія Тараса представлена у книзі американського фотографа та письменника Christopher Briscoe^[] "The Child on the Train : And Other Stories in War-Torn Ukraine"^[]

Примітки

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 травня — 31 травня 2022). Вікіпедія (укр.). 29 березня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії.
Указ Президента України №8/2022 від 9 січня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України».

Джерела

Тарас Гнатишин // Платформа пам'яті Меморіал
Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії // Твоє Місто

Президент відзначив нагородами 573 бійців. Із них 283 – посмертно // Новинарня. — 2023. — 9 січня.

[1] Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 травня — 31 травня 2022). Вікіпедія (укр.). 29 березня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.

[2] Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії.

[3] Указ Президента України №8/2022 від 9 січня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України».