Гле нгаррі або ґле нгаррі англ glengarry це традиційна шотландська шапка виготовлена з товстошліфованого вовняного матер

Гле́нгаррі або ґле́нгаррі (англ. glengarry) — це традиційна шотландська шапка, виготовлена з товстошліфованого вовняного матеріалу, прикрашена (т.з. toorie) згори, а також часто розеткоподібною кокардою з лівого боку та стрічками, що звисають ззаду. Зазвичай його носять як частину шотландського військового або , як за офіційних, так і за неформальних обставин, у якості альтернативи беретам або .

Історія

Традиційно вважається, що шапка гленгаррі вперше з'явилася в якості головного убору , коли вони були сформовані в 1794 році Гленгарським з клану МакДонелл з Гленгаррі. Тому іноді говориться, що Макдонелл винайшов гленгаррі, але неясно, чи показують ранні зображення цивільних осіб або озброєної піхоти справжню гленгаррі, яку можна скласти, або лише стандартний військовий капюшон того періоду, просто «загнутий догори» або якому надана більш «подовжена форма». Перше використання класичної, військової гленгаррі могло відбутися лише в 1841 році, коли, як кажуть, його представив для волинщиків 79-ї піхоти командуючий офіцер підполковник Лодердейл Моле.

І тільки в 1850-х роках шапочка гленгаррі стала характерним головним убором Шотландських полків британської армії. До 1860 року гленгаррі без краю в клітинку і зазвичай з пером, були прийняті волинщиками всіх полків, крім 42-го («Чорні дозори»), чиї волинщики носили парадний капелюх з пір'я (feather bonnet). У 1914 році всі шотландські піхотні полки носили темно-сині гленгаррі в нецеремоніальних випадках, за винятком стрілецького полку (Шотландські Стрільці), які носили їх в зеленому кольорі, і шотландських гвардійців, які носили кашкети або кашкети кольору хакі.

Стрічки в клітинку на гленгаррі були або червоними, білими та синіми для королівських полків, або червоними, білими та зеленими для інших. Відповідно до регламенту, помпони на вершині можуть бути червоними, королівсько-синіми або чорними. та Камеронські Хайлендери Її Величності, однак, носили гленгарі без клітинки, а 93-й (Сазерлендські) Хайлендери були унікальними в тому, що вони носили простий червоно-білий візерунок у шаховому порядку. Це було на згадку про позицію 93-го корпусу Сазерлендських Хайлендерів у битві під Балаклавою, увічнену як Тонка червона лінія (Балаклавська битва).

У період між 1868 і 1897 роками гленгаррі також носили як повсякденну шапку для більшості британських солдатів, поки її на короткий час не замінили шапкою польової служби. Коли її було відроджено в 1937 році, в Положенні про форму армії універсальна шапка для польової служби (що використовувалась британською армією у Другій світовій війні) описувалась як «подібна за формою до гленгаррі»..

Сучасність

Гленгаррі, надягнута на параді (, 2011).

Гленгаррі продовжували носити в темно-синьому кольорі всі полки шотландської дивізії аж до остаточного об'єднання їх з в 2006 році. У парадному одязі гленгаррі носилася всіма полками, крім , які носили синій берет , а також музикантів деяких полків, які носили пір'яні шапки в повній парадній формі одягу. , однак, носила простий синій гленгаррі в деяких випадках форми з клітчастими штанами. носили звичайну гвинтівку до зеленого гленгаррі аж до їхнього розформування в 1968 році. Синій гленгаррі, який зараз носить , має червону, синю та білу клітинку, червоний , чорну шовкову кокарду та значок полку, увінчаний пером тетерука (Tetrao tetrix). Це остання традиція, взята від та Шотландських прикордоників Його Величності. Інші Співдружності, які мають шотландські та високогірські полки, також використовують гленгаррі.

Ірландська армія

Головний убір, який носив Кавалерійський корпус , називається Гленгаррі, але більше схожий на за зовнішнім виглядом, ніж на однойменну шотландську шапку. Він був розроблений в 1934 році для Кавалерійського корпусу як більш практичний головний убір, ніж стандартний гостроверхий в умовах їхніх броньованих машин і танків. Гленгаррі того ж кольору, що і армійська службова форма з чорною смугою і двома чорними стрічками з ластівчиним хвостом ззаду. Значок кепки надягається над лівим оком. Співробітники військового запасу носять подібну гленгаррі шапку, але із зеленою пов'язкою та стрічками, як частиною службової форми одягу. Армійські волинщики та барабанщики носять чорний гленгаррі з шафрановою смугою та стрічками і темно-зеленим пасмом пір'я.

Цивільне носіння

Гленгаррі носять співробітники чоловічої статі Голірудхаусу — офіційної резиденції королеви в Шотландії.

Гленгаррі також зазвичай носять цивільні особи, зокрема у духових оркестрах, але її можна вважати допустимим капелюхом, який носить чоловік у повсякденному шотландському національному вбранні або денному одязі. У цьому випадку він найчастіше має червоний відтінок. У духових оркестрах жінки також часто носять гленгаррі.

Гленгаррі — головний убір, передбачений Правилами одягу для членів , а саме для ворент-офіцерів, лейтенантів та бревет-капітанів.

Поліція

У 1932 р. , головний констебль поліції міста Глазго, скасував традиційний поліцейський шолом і додав нову особливість до кашкетів, які носили його поліцейські. Цією новою особливістю стала чорно-біла клітчата полоса в кашкеті, зроблена на клітинках, які можна побачити на гленгаррі шотландських полків. Клітчаста стрічка, відома в народі як Тартан Сілліто, згодом поширилася на поліцейські сили в Австралії, Новій Зеландії та решті Сполученого Королівства, а також в деяких інших частинах світу, зокрема в Чикаго.

Спосіб носіння

Правильний спосіб носіння гленгаррі змінився з кінця Другої світової війни. До 1945 р. гленгаррі носили, як правило, під крутим кутом, причому правий бік шапки носився низько, часто торкаючись вуха, а бік з каппою — вище на голові. Тенденція з кінця війни полягала в тому, щоб носити гленгаррі на рівні голови, з кутом шапки прямо над правим оком.

Примітки

The King's Jaunt, John Prebble, Birlinn Limited, Edinburgh 2000, , states that MacDonell invented the cap. However, . Scots Connection. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 1 лютого 2009.
[1]^{[недоступне посилання з 01.12.2015]}
Robert MacDonald. . Vancouver, Canada: Kiltmaker and Highland Tailor. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 30 січня 2021.
. Архів оригіналу за 31 липня 2009. Процитовано 4 квітня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () ^{[: ком.]}
How army's new chief brings fresh focus on army's Glengarry cap. Heral.ie. The Glengarry differs from its Scottish counterpart by being more of a caubeen with tails, experts say.
MacCarron, Donal (2004). Irish Defence Forces since 1922. Osprey Publishing Ltd. с. 43. ISBN . The cap was called in the Irish Army a 'Glengarry' – confusing for the British, for whom a glengarry is a decorated scottish sidecap, while the Irish beret is known as a Caubeen
. Google.co.uk. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 8 грудня 2015.

Література

British Glengarries — British Army Uniforms and Equipment of World War Two. Brian L. Davis, Arms and Armour Press, London 1983
Canadian Glengarries in the First World War — Khaki. Clive M. Law, Service Publications, Ottawa
Canadian Glengarries in the Second World War — Dressed to Kill. Michael A. Dorosh, CD, Service Publications, Ottawa, 2001
A Dictionary of Military Uniform. W.Y. Carman.
The Uniforms and History of the Scottish Regiments. R.M. Barnes.

[1] The King's Jaunt, John Prebble, Birlinn Limited, Edinburgh 2000, , states that MacDonell invented the cap. However, . Scots Connection. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 1 лютого 2009.

[2] [1]^{[недоступне посилання з 01.12.2015]}

[3] Robert MacDonald. . Vancouver, Canada: Kiltmaker and Highland Tailor. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 30 січня 2021.

[4] . Архів оригіналу за 31 липня 2009. Процитовано 4 квітня 2010.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () ^{[: ком.]}

[5] How army's new chief brings fresh focus on army's Glengarry cap. Heral.ie. The Glengarry differs from its Scottish counterpart by being more of a caubeen with tails, experts say.

[6] MacCarron, Donal (2004). Irish Defence Forces since 1922. Osprey Publishing Ltd. с. 43. ISBN . The cap was called in the Irish Army a 'Glengarry' – confusing for the British, for whom a glengarry is a decorated scottish sidecap, while the Irish beret is known as a Caubeen

[7] . Google.co.uk. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 8 грудня 2015.