Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гламазди (до 2009 року — Гломазди) — село в Україні, у Козелецькій селищній громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 480 осіб. До 2016 орган місцевого самоврядування — Берлозівська сільська рада.
| село Гламазди | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Чернігівський район |
| Громада | Козелецька селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1860 |
| Населення | 480 (01.01.2014) |
| Площа | 0,776 км² |
| Густота населення | 618,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17003 |
| Телефонний код | +380 4646 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°53′37″ пн. ш. 31°08′45″ сх. д. / 50.89361° пн. ш. 31.14583° сх. д.Координати: 50°53′37″ пн. ш. 31°08′45″ сх. д. / 50.89361° пн. ш. 31.14583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 110 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, смт. Козелець, вул.Соборності, б.27 |
| Карта | |
  Гламазди | |
 Гламазди | |
| Мапа | |
Історія
Перше поселення на території Гломазд з'явилося за 2 тис. років до Р. Х. В 1967 році український археолог С. С. Березанська виявила на західній околиці села на дюнах правобережної заплави р. Остер поселення племен мідної доби, якому вона дала назву «Гломазди-II». Таку назву було дано через те, що того ж року, але трохи раніше за на південь від села на мисі правобережної заплави р. Остер нею ж відкрито поселення ранньслов'янських племен (III—V ст. після Р. Х.), назване «Гломазди-I». Це поселення розміром 80×180 м більш детально дослідив в 1984 році чернігівський археолог О. В. Шекун.
Сучасна історія села розпочалася на початку XVII ст. Його назва пішла від прізвища засновника — остерського боярина Івана Гломазди, який згаданий у польських документах під 1602 роком. Прізвище Гломазда означає голомоза, тобто лиса людина. У ревізії 1630 та люстрації (переписі) 1636 років серед бояр Остерського замку записані Павло, Гордій, Остап, Влоко та Ясько Гломазди. А серед городових бояр Остра напередодні Хмельниччини був Семен Гломазда. У козацьких реєстрах 1649 року прізвище Гломазда відсутнє. Нема його і в «Ревизии для ведения» (переписі) 1666 р., куди були занесені дані про всіх жителів Гетьманщини, «опрочь казаков, шляхты и духовенства», оскільки ці категорії населення не платили податків. Тому можна припустити, що незважаючи на україно-польсьські та україно-московські воєнні перепетії, Гломаздам вдалося утримати не лише шляхетське становище, але й землеволодіння у нашому краї, не записавшись, як більшість тогочасної дрібної та середньої шляхти, до козацьких реєстрів. Згодом у XVIII ст. це прізвище зазнало зросійщеня і нащадки бояр стали носити звичне для нас сьогодні прізвище — Гламазда.
Під час визвольної війни 1648—1657 рр. село отримало статус «войскового», а згодом майже усі ці землі заселили козацькі родини.
У XVIII ст. серед сільських господарів з'явилися Гломазди, але уже покозачені. За даними Рум'янцевського перепису 1766 року, у Гломаздах налічувалося 18 дворів, у яких проживали 94 жителі. З них у 11 дворах проживала 61 душа козаків, а у 7 дворах жили посполиті, які належали Козелецькому Свято-Георгієвському монастиреві. У 8 козацьких дворах жили представники родини Гломазд. Усі вказані у переписі чоловіки роду були уродженцями села. Ось їх імена: Іван (його мати походила з Одинців), Семен, знову Іван, 95-річний Федір, 72-річний Захар, Єремій, знову Федір та удова Гломаздина (володіла землею біля Липового озера). Це їх родове село, у котрому жили предки ще за дідів-прадідів. Тут спадкова земля давнього боярського роду Гломазд, адже у переписі чітко вказано, що Федір Гломазда народився у селі ще в 1671 р. У трьох інших козацьких дворах жили з сім'ями Григорій Зубенко, Андрій Шинкаренко та переселенець з Димерки Сизон Мирончук.
Під 1787 роком знаходимо запис, що у Гломаздах проживали 70 ревізьких (чоловічих) душ козаків на чолі з сотником Політанським. А за даними «Списку наявних у Малоросійській губернії селищ 1799—1801 років», у селі налічувалося 77 ревізьких душ, тобто загальна кількість населення була трохи більше 150 осіб.
Одним із сільських родів був старшинський рід Савенків. Засновником гломаздської його гілки став значковий товариш Київського полку Іван Савенко (1700-16.11.1785). Його син Петро Іванович Савенко (?-?) був у 1753—1764 роках київським полковим хорунжим.
Внук засновника роду Федір Петрович Савенко (1756-27.07.1839, Гломазди) розпочав службу в козацькому війську і на час ліквідації полкового устрою України (1781 р.) був значковим товаришем Київського полку. Після переходу до російської армії декілька років служив у чині корнета, отримав дворянське звання. Після виходу в 1790 році у відставку одружився з дочкою військового товариша Київського полку козельчанкою Марією Германівнівною Пасенко і до самої смерті жив у Гломаздах, хоча його молодші брати, теж відставні корнети, Василь і Степан жили у Козельці. Після смерті Ф. П. Савенка, 100 десятин землі і 13 душ кріпаків у Гломаздах стали власністю його сина - відставного корнета Андрія Федоровича Савенка (1803—1869), дружина якого походила з роду Леонтовичів.
Упродовж XIX ст. село розбудовувалося, зростала кількість як дворів, так і населення. Ось статистичні дані за другу половину століття: 1858 р. — 29 дворів, 1880 р. — 52 двори, 260 мешканців, 283 голови худоби, 1892 р. — 55 дворів, 1897 р. — 49 дворів, 299 жителів. Церкви у селі не було, його жителі були приписані до приходу Козелецької Свято-Миколаївської церкви.
Під час земських виборів 1873 р., участь у голосуванні узяли й два мешканці Гломазд, які мали понад 10 десятин землі: козак Сидір Гломазда (12 десятин) та колишній казенний селянин Іван Грищенко (16 десятин).
Вигідне географічне розташування (поруч з Козельцем) навіть за відсутності соціальної інфраструктури сприяло розбудові села. В 1911 році у Гломаздах налічувалося 80 дворів, у яких проживали 349 жителів. За соціальним станом вони розділялися на дворян — 4 чол., козаків — 142 і селян — 203 чол.
З початком реалізації наприкінці 1920-х років сталінського плану «великого перелому села» голова Гломаздської сільради Великий та один з найавторитетніших і найосвіченіших жителів села козак Пенський почали проводити серед сільчан роз'яснювальну роботу, метою якої було не допустити створення у селі колгоспу. За це в 1930 році їх заарештовали з формулюванням, що вони «не тим духом дишуть, агітують проти колгоспів».
В 1931 році у селі таки створили колгосп «Розгорнутим фронтом», названого так на честь районної газети, перші номери якої побачили світ у лютому того ж року. Його першим головою став 30-річний Федір Васильович Даниленко. Після нього із середини 1930-х років і до війни головував Микола Іванович Борщ, а Ф. В. Даниленко працював на різних роботах.
Встановити точну кількість загиблих від голоду жителів Гломазд неможливо, оскільки дані органів РАЦСу за той період збереглися лише за жовтень 1932 року та січень, серпень, вересень і листопад 1933 року. Згідно них від голоду помер лише одноосібник Іван Федорович Гламазда (1892-23.10.1932). Дві особи у віці 60 і 70 років померли від старості. Причиною смерті трьох осіб в 1933 р. стали інфекційні хвороби. 23 січня від кору померла 4-річна дочка колгоспника Надія Петрівна Сироїжко, 11 серпня — від коклюшу 1-річна дочка секретаря партбюро однієї з частин РСЧА Олена Григорівна Грищенко, 27 вересня — від туберкульозу 27-річний одноосібник Федос Якович Луян. Завдяки записам в актових книгах, які збереглися, сьогодні відомо, що ще у першій половині листопада 1933 року Гломазди не були повністю колективізовані. У селі жили й працювали хлібороби-одноосібники.
З початком радянсько-німецької війни були мобілізовані 58 жителів Гломазд. 28 серпня 1941 року під час бомбардування села німецькою авіацією загинули мирні жителі Пріська Пилипівна і Ольга Кузьмівна Гламазди та Костянтин Данилович Тройченко. 11 вересня село окуповали німці. Сільські активісти Федір Васильович Даниленко з дружиною Меланією Миколаївною, Тетяна Іванівна Гламазда, Григорій Семенович Мороз і голова колгоспу М. І. Борщ подалися до Пилятинського лісу у партизанський загін Козелецького району. Проте чоловікам довго партизанити не довелося. Уже 19 вересня 1941 року німці схопили і розстріляли Ф. В. Даниленка. Через 10 днів така ж доля спіткала 43-річного Г. С. Мороза. А схопленого карателями 34-річного М. І. Борща 13 листопада 1941 року живцем закопали в землю. Через деякий час були схоплені і кинуті до козелецької в'язниці обидві жінки. Т. І. Гламазда і 39-річна М. М. Даниленко розстріляні 19 березня 1943 року під час «зачистки» карателями тюремних камер. Упродовж 1942—1943 рр. на підневільні роботи до Німеччини вивезено 16 молодих жителів села. 14 з них повернулися додому, а долі Лідії Павлівни Мариняко і Ольги Омелянівни Перепелиці невідомі до цього часу. Готуючи 1943 року оборонну лінію навколо Козельця, німці спалили у Гломаздах 15 хат.
Боїв на території села не було. При наступі на Козелець 20 вересня 1943 року тут загинули 5 радянських воїнів, яких поховали на околиці села. Сьогодні відоме ім'я лише одного з них — рядового Івана Андрійовича Любезнова. Жителями села на могилі загиблих у 1957 році встановлено надгробок. Скрізь на могилах величні безіменні монументи, хоча ліпше було б установити імена загиблих воїнів, щоб ніхто не був забутий. Архіви 1943 року повинні бути.
Майже відразу після повернення села на початку 1944 року радянськими каральними органами було безпідставно заарештовано і згодом засуджено 50-річного жителя Гломазд Івана Григоровича Кожу за те, що він до того часу не вступав у колгосп, а залишався одноосібником.
З фронтів війни не повернулися 42 жителі села.
Молодший лейтенант Микола Потапович Чечевиця (1922 р.н.) загинув 20 листопада 1942 року на другий день наступу під Сталінградом. Пилип Трохимович Семенець (1902 р.н.) і Василь Семенович Гламазда загинули у листопаді 1943 року при звільненні Житомирщини. Узагалі ж з роду Гламазд загинуло найбільше в селі — 7 чоловік. Василь Іванович Гламазда 28 січня 1944 року загинув у бою за м. Славута Хмельницької області, навіть не доживши до свого 18-річчя. Кузьма Федорович Кожедуб (1906 р.н.) 4 листопада 1943 р. поліг у бою за с. Сичівка Вишгородського району, а Іван Ларіонович Нагорний (1896 р.н.), загинув 8 лютого 1945 року на території Німеччини.
19 гломаздівців, тобто 45,24 % від загиблих жителів села, і сьогодні вважаються пропалими безвісти.
1950 року Гломаздський колгосп «Розгорнутим фронтом» разом з Сивушанським «Молодим будівельником» та Часнівським ім. Шевченка було приєднано до Берлозівської артілі «Перемога». Нове господарство взяло собі ім'я великого Кобзаря.
1958 року розпочалося примусове переселення ряду сіл Остерського міжріччя, викликане будівництвом військового полігону. До Гломазд переселилися частина родів Адаменків і Потебнів з с. Потебнева Гута, заклавши у селі нові родоводи.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Козелецької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Козелецького району, село увійшло до складу Чернігівського району Чернігівської області.
Див. також
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
- Постанова Чернігівської обласної ради від 3.02.2009[недоступне посилання з травня 2019]
- Пенський, А; Гузій, В (2011). Опис краю Козелецького (Українською). Київ: ТОВ Брама-V. с. 572. .
- Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Гломазди [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Glamazdi do 2009 roku Glomazdi selo v Ukrayini u Kozeleckij selishnij gromadi Chernigivskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Naselennya stanovit 480 osib Do 2016 organ miscevogo samovryaduvannya Berlozivska silska rada selo Glamazdi Krayina Ukrayina Oblast Chernigivska oblast Rajon Chernigivskij rajon Gromada Kozelecka selishna gromada Osnovni dani Zasnovane 1860 Naselennya 480 01 01 2014 Plosha 0 776 km Gustota naselennya 618 56 osib km Poshtovij indeks 17003 Telefonnij kod 380 4646 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 53 37 pn sh 31 08 45 sh d 50 89361 pn sh 31 14583 sh d 50 89361 31 14583 Koordinati 50 53 37 pn sh 31 08 45 sh d 50 89361 pn sh 31 14583 sh d 50 89361 31 14583 Serednya visota nad rivnem morya 110 m Misceva vlada Adresa radi 17000 Chernigivska obl Chernigivskij r n smt Kozelec vul Sobornosti b 27 Karta Glamazdi Glamazdi MapaIstoriyaPershe poselennya na teritoriyi Glomazd z yavilosya za 2 tis rokiv do R H V 1967 roci ukrayinskij arheolog S S Berezanska viyavila na zahidnij okolici sela na dyunah pravoberezhnoyi zaplavi r Oster poselennya plemen midnoyi dobi yakomu vona dala nazvu Glomazdi II Taku nazvu bulo dano cherez te sho togo zh roku ale trohi ranishe za na pivden vid sela na misi pravoberezhnoyi zaplavi r Oster neyu zh vidkrito poselennya rannslov yanskih plemen III V st pislya R H nazvane Glomazdi I Ce poselennya rozmirom 80 180 m bilsh detalno doslidiv v 1984 roci chernigivskij arheolog O V Shekun Suchasna istoriya sela rozpochalasya na pochatku XVII st Jogo nazva pishla vid prizvisha zasnovnika osterskogo boyarina Ivana Glomazdi yakij zgadanij u polskih dokumentah pid 1602 rokom Prizvishe Glomazda oznachaye golomoza tobto lisa lyudina U reviziyi 1630 ta lyustraciyi perepisi 1636 rokiv sered boyar Osterskogo zamku zapisani Pavlo Gordij Ostap Vloko ta Yasko Glomazdi A sered gorodovih boyar Ostra naperedodni Hmelnichchini buv Semen Glomazda U kozackih reyestrah 1649 roku prizvishe Glomazda vidsutnye Nema jogo i v Revizii dlya vedeniya perepisi 1666 r kudi buli zaneseni dani pro vsih zhiteliv Getmanshini oproch kazakov shlyahty i duhovenstva oskilki ci kategoriyi naselennya ne platili podatkiv Tomu mozhna pripustiti sho nezvazhayuchi na ukrayino polsski ta ukrayino moskovski voyenni perepetiyi Glomazdam vdalosya utrimati ne lishe shlyahetske stanovishe ale j zemlevolodinnya u nashomu krayi ne zapisavshis yak bilshist togochasnoyi dribnoyi ta serednoyi shlyahti do kozackih reyestriv Zgodom u XVIII st ce prizvishe zaznalo zrosijshenya i nashadki boyar stali nositi zvichne dlya nas sogodni prizvishe Glamazda Pid chas vizvolnoyi vijni 1648 1657 rr selo otrimalo status vojskovogo a zgodom majzhe usi ci zemli zaselili kozacki rodini U XVIII st sered silskih gospodariv z yavilisya Glomazdi ale uzhe pokozacheni Za danimi Rum yancevskogo perepisu 1766 roku u Glomazdah nalichuvalosya 18 dvoriv u yakih prozhivali 94 zhiteli Z nih u 11 dvorah prozhivala 61 dusha kozakiv a u 7 dvorah zhili pospoliti yaki nalezhali Kozeleckomu Svyato Georgiyevskomu monastirevi U 8 kozackih dvorah zhili predstavniki rodini Glomazd Usi vkazani u perepisi choloviki rodu buli urodzhencyami sela Os yih imena Ivan jogo mati pohodila z Odinciv Semen znovu Ivan 95 richnij Fedir 72 richnij Zahar Yeremij znovu Fedir ta udova Glomazdina volodila zemleyu bilya Lipovogo ozera Ce yih rodove selo u kotromu zhili predki she za didiv pradidiv Tut spadkova zemlya davnogo boyarskogo rodu Glomazd adzhe u perepisi chitko vkazano sho Fedir Glomazda narodivsya u seli she v 1671 r U troh inshih kozackih dvorah zhili z sim yami Grigorij Zubenko Andrij Shinkarenko ta pereselenec z Dimerki Sizon Mironchuk Pid 1787 rokom znahodimo zapis sho u Glomazdah prozhivali 70 revizkih cholovichih dush kozakiv na choli z sotnikom Politanskim A za danimi Spisku nayavnih u Malorosijskij guberniyi selish 1799 1801 rokiv u seli nalichuvalosya 77 revizkih dush tobto zagalna kilkist naselennya bula trohi bilshe 150 osib Odnim iz silskih rodiv buv starshinskij rid Savenkiv Zasnovnikom glomazdskoyi jogo gilki stav znachkovij tovarish Kiyivskogo polku Ivan Savenko 1700 16 11 1785 Jogo sin Petro Ivanovich Savenko buv u 1753 1764 rokah kiyivskim polkovim horunzhim Vnuk zasnovnika rodu Fedir Petrovich Savenko 1756 27 07 1839 Glomazdi rozpochav sluzhbu v kozackomu vijsku i na chas likvidaciyi polkovogo ustroyu Ukrayini 1781 r buv znachkovim tovarishem Kiyivskogo polku Pislya perehodu do rosijskoyi armiyi dekilka rokiv sluzhiv u chini korneta otrimav dvoryanske zvannya Pislya vihodu v 1790 roci u vidstavku odruzhivsya z dochkoyu vijskovogo tovarisha Kiyivskogo polku kozelchankoyu Mariyeyu Germanivnivnoyu Pasenko i do samoyi smerti zhiv u Glomazdah hocha jogo molodshi brati tezh vidstavni korneti Vasil i Stepan zhili u Kozelci Pislya smerti F P Savenka 100 desyatin zemli i 13 dush kripakiv u Glomazdah stali vlasnistyu jogo sina vidstavnogo korneta Andriya Fedorovicha Savenka 1803 1869 druzhina yakogo pohodila z rodu Leontovichiv Uprodovzh XIX st selo rozbudovuvalosya zrostala kilkist yak dvoriv tak i naselennya Os statistichni dani za drugu polovinu stolittya 1858 r 29 dvoriv 1880 r 52 dvori 260 meshkanciv 283 golovi hudobi 1892 r 55 dvoriv 1897 r 49 dvoriv 299 zhiteliv Cerkvi u seli ne bulo jogo zhiteli buli pripisani do prihodu Kozeleckoyi Svyato Mikolayivskoyi cerkvi Pid chas zemskih viboriv 1873 r uchast u golosuvanni uzyali j dva meshkanci Glomazd yaki mali ponad 10 desyatin zemli kozak Sidir Glomazda 12 desyatin ta kolishnij kazennij selyanin Ivan Grishenko 16 desyatin Vigidne geografichne roztashuvannya poruch z Kozelcem navit za vidsutnosti socialnoyi infrastrukturi spriyalo rozbudovi sela V 1911 roci u Glomazdah nalichuvalosya 80 dvoriv u yakih prozhivali 349 zhiteliv Za socialnim stanom voni rozdilyalisya na dvoryan 4 chol kozakiv 142 i selyan 203 chol Z pochatkom realizaciyi naprikinci 1920 h rokiv stalinskogo planu velikogo perelomu sela golova Glomazdskoyi silradi Velikij ta odin z najavtoritetnishih i najosvichenishih zhiteliv sela kozak Penskij pochali provoditi sered silchan roz yasnyuvalnu robotu metoyu yakoyi bulo ne dopustiti stvorennya u seli kolgospu Za ce v 1930 roci yih zaareshtovali z formulyuvannyam sho voni ne tim duhom dishut agituyut proti kolgospiv V 1931 roci u seli taki stvorili kolgosp Rozgornutim frontom nazvanogo tak na chest rajonnoyi gazeti pershi nomeri yakoyi pobachili svit u lyutomu togo zh roku Jogo pershim golovoyu stav 30 richnij Fedir Vasilovich Danilenko Pislya nogo iz seredini 1930 h rokiv i do vijni golovuvav Mikola Ivanovich Borsh a F V Danilenko pracyuvav na riznih robotah Vstanoviti tochnu kilkist zagiblih vid golodu zhiteliv Glomazd nemozhlivo oskilki dani organiv RACSu za toj period zbereglisya lishe za zhovten 1932 roku ta sichen serpen veresen i listopad 1933 roku Zgidno nih vid golodu pomer lishe odnoosibnik Ivan Fedorovich Glamazda 1892 23 10 1932 Dvi osobi u vici 60 i 70 rokiv pomerli vid starosti Prichinoyu smerti troh osib v 1933 r stali infekcijni hvorobi 23 sichnya vid koru pomerla 4 richna dochka kolgospnika Nadiya Petrivna Siroyizhko 11 serpnya vid koklyushu 1 richna dochka sekretarya partbyuro odniyeyi z chastin RSChA Olena Grigorivna Grishenko 27 veresnya vid tuberkulozu 27 richnij odnoosibnik Fedos Yakovich Luyan Zavdyaki zapisam v aktovih knigah yaki zbereglisya sogodni vidomo sho she u pershij polovini listopada 1933 roku Glomazdi ne buli povnistyu kolektivizovani U seli zhili j pracyuvali hliborobi odnoosibniki Z pochatkom radyansko nimeckoyi vijni buli mobilizovani 58 zhiteliv Glomazd 28 serpnya 1941 roku pid chas bombarduvannya sela nimeckoyu aviaciyeyu zaginuli mirni zhiteli Priska Pilipivna i Olga Kuzmivna Glamazdi ta Kostyantin Danilovich Trojchenko 11 veresnya selo okupovali nimci Silski aktivisti Fedir Vasilovich Danilenko z druzhinoyu Melaniyeyu Mikolayivnoyu Tetyana Ivanivna Glamazda Grigorij Semenovich Moroz i golova kolgospu M I Borsh podalisya do Pilyatinskogo lisu u partizanskij zagin Kozeleckogo rajonu Prote cholovikam dovgo partizaniti ne dovelosya Uzhe 19 veresnya 1941 roku nimci shopili i rozstrilyali F V Danilenka Cherez 10 dniv taka zh dolya spitkala 43 richnogo G S Moroza A shoplenogo karatelyami 34 richnogo M I Borsha 13 listopada 1941 roku zhivcem zakopali v zemlyu Cherez deyakij chas buli shopleni i kinuti do kozeleckoyi v yaznici obidvi zhinki T I Glamazda i 39 richna M M Danilenko rozstrilyani 19 bereznya 1943 roku pid chas zachistki karatelyami tyuremnih kamer Uprodovzh 1942 1943 rr na pidnevilni roboti do Nimechchini vivezeno 16 molodih zhiteliv sela 14 z nih povernulisya dodomu a doli Lidiyi Pavlivni Marinyako i Olgi Omelyanivni Perepelici nevidomi do cogo chasu Gotuyuchi 1943 roku oboronnu liniyu navkolo Kozelcya nimci spalili u Glomazdah 15 hat Boyiv na teritoriyi sela ne bulo Pri nastupi na Kozelec 20 veresnya 1943 roku tut zaginuli 5 radyanskih voyiniv yakih pohovali na okolici sela Sogodni vidome im ya lishe odnogo z nih ryadovogo Ivana Andrijovicha Lyubeznova Zhitelyami sela na mogili zagiblih u 1957 roci vstanovleno nadgrobok Skriz na mogilah velichni bezimenni monumenti hocha lipshe bulo b ustanoviti imena zagiblih voyiniv shob nihto ne buv zabutij Arhivi 1943 roku povinni buti Majzhe vidrazu pislya povernennya sela na pochatku 1944 roku radyanskimi karalnimi organami bulo bezpidstavno zaareshtovano i zgodom zasudzheno 50 richnogo zhitelya Glomazd Ivana Grigorovicha Kozhu za te sho vin do togo chasu ne vstupav u kolgosp a zalishavsya odnoosibnikom Z frontiv vijni ne povernulisya 42 zhiteli sela Molodshij lejtenant Mikola Potapovich Chechevicya 1922 r n zaginuv 20 listopada 1942 roku na drugij den nastupu pid Stalingradom Pilip Trohimovich Semenec 1902 r n i Vasil Semenovich Glamazda zaginuli u listopadi 1943 roku pri zvilnenni Zhitomirshini Uzagali zh z rodu Glamazd zaginulo najbilshe v seli 7 cholovik Vasil Ivanovich Glamazda 28 sichnya 1944 roku zaginuv u boyu za m Slavuta Hmelnickoyi oblasti navit ne dozhivshi do svogo 18 richchya Kuzma Fedorovich Kozhedub 1906 r n 4 listopada 1943 r polig u boyu za s Sichivka Vishgorodskogo rajonu a Ivan Larionovich Nagornij 1896 r n zaginuv 8 lyutogo 1945 roku na teritoriyi Nimechchini 19 glomazdivciv tobto 45 24 vid zagiblih zhiteliv sela i sogodni vvazhayutsya propalimi bezvisti 1950 roku Glomazdskij kolgosp Rozgornutim frontom razom z Sivushanskim Molodim budivelnikom ta Chasnivskim im Shevchenka bulo priyednano do Berlozivskoyi artili Peremoga Nove gospodarstvo vzyalo sobi im ya velikogo Kobzarya 1958 roku rozpochalosya primusove pereselennya ryadu sil Osterskogo mizhrichchya viklikane budivnictvom vijskovogo poligonu Do Glomazd pereselilisya chastina rodiv Adamenkiv i Potebniv z s Potebneva Guta zaklavshi u seli novi rodovodi 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 730 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti uvijshlo do skladu Kozeleckoyi selishnoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Kozeleckogo rajonu selo uvijshlo do skladu Chernigivskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast Primitki PDF Arhiv originalu PDF za 22 grudnya 2015 Procitovano 19 grudnya 2015 Postanova Chernigivskoyi oblasnoyi radi vid 3 02 2009 nedostupne posilannya z travnya 2019 Penskij A Guzij V 2011 Opis krayu Kozeleckogo Ukrayinskoyu Kiyiv TOV Brama V s 572 ISBN 978 966 2651 01 0 Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 10 lipnya 2022 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaPogoda v seli Glomazdi 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi