«Гидкі лебеді» (рос. Гадкие лебеди) — повість братів Стругацьких. Написана у 1967 році, вперше опублікована у 1987 році. Пізніше стала частиною роману «Кульгава доля».
Гидкі лебеді | ||||
---|---|---|---|---|
Гадкие лебеди | ||||
Жанр | наукова фантастика, психологічний роман | |||
Форма | роман | |||
Автор | брати Стругацькі | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1967 | |||
Опубліковано | 1987 | |||
Країна | СРСР | |||
Видавництво | Macmillan Publishers | |||
| ||||
Події цієї книги відбуваються в маленькому безіменному містечку, в якому безперервно ллють дощі. На околиці, в резервації, яка називається , живуть люди уражені якоюсь генетичною хворобою. Їх називають мокрецями. Цих людей ненавидять, бояться, і намагаються знищити, або хоча б відгородитися. Але з часом стає не зрозуміло, хто від кого намагається відгородитися насправді. Письменник Віктор Банев робить спробу знайти відповіді на ці питання.
Сюжет
Головний герой — популярний письменник Віктор Банев, ветеран минулої війни, середніх років, любитель випити і погуляти. Він їде зі столиці, побоюючись можливих репресій після того, як нешанобливо вчинив на зустрічі з правителем — паном Президентом. Він приїжджає в провінційне місто, в якому провів своє дитинство, де живуть його колишня дружина Лола і їхня дочка-підліток Ірма, і де вже кілька років постійно йде дощ.
Письменник потрапляє в низку дивних подій, пов'язаних з «мокрецями» або «очкариками» — дивними прокаженими людьми, хворими якоюсь генетичною хворобою, яка проявляється у вигляді жовтих кіл навколо очей. Мокреці живуть в колишньому лепрозорії, доросле населення міста мокреців боїться, вважаючи їх причиною всіх бід в місті, але багато підлітків їх просто обожнюють, в тому числі і дочка Банев Ірма. Хлопчик Бол-Кунац, приятель Ірми, запрошує письменника зустрітися з учнями школи, які вражають його своїми поглядами і поведінкою.
Після зустрічі з дітьми, «вихованими» мокрецями, стає ясно, що хоч би які розвинені вони не були, їм зовсім чужі такі загальнолюдські поняття, як жалість і милосердя. «Нове» і «розумне» ще не означає «добре», тому Стругацькі не відповідають прямо на питання «хороші» чи «погані» мокреці в людському розумінні цього слова.
Банев живе то в готелі, в ресторані, де він п'є щовечора, то в санаторії, де працює медсестрою його подруга-коханка Діана, що співчуває мокрецям та дає їм ліки. Письменник постійно вагається у своєму ставленні до жителів лепрозорію, але навіть при наявності неприязні до них, свідомо чи мимоволі їм допомагає, оскільки протиборчі їм сили йому ще більш неприємні. Бургомістр ставить на мокреців капкани, а поліцмейстер постійно затримує вантажі з книгами, які йдуть у лепрозорій, бо вважає, що може таким чином ослабити мокреців. Банев допомагає Діані визволити мокреця з капкана, заступається за нього в ресторані, викрадає затриману поліцією вантажівку з книгами і доставляє її в лепрозорій. Він не може визначитись, бо розуміє, що мокреці зможуть створити більш розумне суспільство, ніж нинішнє, але в той же час воно буде абсолютно холодним та беземоційним механізмом. На довершення всього Банєв абсолютно не бачить себе в Новому світі. Опозиційний письменник хороший тим, що викриває недоліки правлячої еліти, проте які ж недоліки він буде викривати в новому, досконалому суспільстві?
Банєв обговорює мокреців в застільних бесідах з головлікарем лепрозорію Юлом Големом, художником Ремом Квадрігою і санітарним інспектором Павором Сумманом. Банєву не подобається ні місцевий бургомістр, ні військові, які охороняють мокреців. Голем, в одній з численних застільних бесід, передбачає (натякає?), що таке генетична хвороба мокреців. На його думку вони — представники майбутнього людства, новий генетичний вид людей, котрі інтелектуально і морально перевершують звичайних людей. Можливості їх великі, а майбутнє нинішнього людського виду — жахливе. І вони прийшли, щоб не допустити його. Можливо саме тому вони орієнтовані на дітей.
Події починають розвиватися драматично. Павор Сумман виявляється не санітарним інспектором, а співробітником якоїсь організації, найімовірніше таємної поліції, що збирає всілякі відомості про мешканців лепрозорію і про їх контактах з жителями міста. Банєв дізнається, що Сумман винен у викраденні мокреця, мимовільним свідком чого став він сам, і видає того людям, схожим на співробітників армійської контррозвідки. Суммана заарештовують прямо у нього в номері, і він зникає. Співробітники організації, яким Банєв доніс на санітарного інспектора, нагороджують його від імені Президента медаллю «Срібний Трилисник» 2-го ступеня і дають зрозуміти, що за скоєні ним благодіяння Президент милостиво погодився зняти з письменника опалу. Тепер Банєв може повертатися в столицю, нічого не боячись і не побоюючись. Але він залишається в рідному місті, спостерігаючи за подіями.
Всі діти в місті йдуть від батьків жити в лепрозорій. Мокреці починають евакуацію. Коли всі мокреці залишають місто, дощ припиняється. Мокрець Павло Зурзмансор (колишній чоловік Діани) прощається з Банєвим. Голем повідомляє Банєву, що мокреців більше немає, не буде і не було. Останнім їде Голем. Банєв і Діана повертаються в місто, яке зникає під променями сонця. Вони бачать Ірму і Бол-Кунаца дорослими і щасливими. Але Банев говорить про себе: «все це прекрасно, але тільки ось що — не забути б мені повернутися».
Місце дії
В книзі не уточнюється місце та час дії, але викладена інформація свідчить про те, що події відбуваються у вигаданому світі чи паралельній реальності. Національний прапор країни — червоно-біле полотнище, грошова одиниця — крона, частина персонажів має східноєвропейські імена, інша — імена пов'язані з міфологією різних народів світу. В країні встановлено тоталітарний режим, який очолює «пан Президент». За пару десятків років до подій описаних в повісті країна пережила Велику війну, одним з наслідком якої і стало встановлення тоталітарного режиму.
Президент спирається на «Легіон Свободи», що складається з суспільно-активних, але не надто розумних хлопців, «грози лівих, правих і помірних». Ніякої виразної ідеології у них немає, важлива лише особиста відданість пану Президенту.
В місті весь час іде дощ, на вулицях дуже мало перехожих та автомобілів. Більшість будівель міста перебувають у занедбаному стані.
Герої
Віктор Банєв — головний герой, популярний письменник, ветеран Великої війни. Є узагальненим образом мандрівного поета-барда.
Ірма — його дочка. Як і інші діти міста, зневажливо ставиться до своєї матері та інших дорослих, але довіряє мокрецям.
Мокреці — люди вражені певною генетичною хворобою, утримуються в лепрозорії на околиці, мають значно вищий інтелект, ніж у інших мешканців міста. Причини та наслідки хвороби нікому не відомі, проте серед мокреців є лише дорослі, а діти не заражаються, незважаючи на те, що постійно з ними спілкуються. В одному з інтерв'ю Борис Стругацький розповів, що мокреці — це посланці з пост-апокаліптичного майбутнього, які прийшли, щоб врятувати людство від хибного шляху розвитку. Коли в кінці повісті їм це вдається, то мокреці зникають.
Посилання
- Б. Стругацкий. Комментарии к пройденному. 1979—1984 гг. [ 4 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gidki lebedi ros Gadkie lebedi povist brativ Strugackih Napisana u 1967 roci vpershe opublikovana u 1987 roci Piznishe stala chastinoyu romanu Kulgava dolya Gidki lebediGadkie lebediZhanrnaukova fantastika psihologichnij romanFormaromanAvtorbrati StrugackiMovarosijskaNapisano1967Opublikovano1987Krayina SRSRVidavnictvoMacmillan Publishers Podiyi ciyeyi knigi vidbuvayutsya v malenkomu bezimennomu mistechku v yakomu bezperervno llyut doshi Na okolici v rezervaciyi yaka nazivayetsya zhivut lyudi urazheni yakoyus genetichnoyu hvoroboyu Yih nazivayut mokrecyami Cih lyudej nenavidyat boyatsya i namagayutsya znishiti abo hocha b vidgoroditisya Ale z chasom staye ne zrozumilo hto vid kogo namagayetsya vidgoroditisya naspravdi Pismennik Viktor Banev robit sprobu znajti vidpovidi na ci pitannya SyuzhetGolovnij geroj populyarnij pismennik Viktor Banev veteran minuloyi vijni serednih rokiv lyubitel vipiti i pogulyati Vin yide zi stolici poboyuyuchis mozhlivih represij pislya togo yak neshanoblivo vchiniv na zustrichi z pravitelem panom Prezidentom Vin priyizhdzhaye v provincijne misto v yakomu proviv svoye ditinstvo de zhivut jogo kolishnya druzhina Lola i yihnya dochka pidlitok Irma i de vzhe kilka rokiv postijno jde dosh Pismennik potraplyaye v nizku divnih podij pov yazanih z mokrecyami abo ochkarikami divnimi prokazhenimi lyudmi hvorimi yakoyus genetichnoyu hvoroboyu yaka proyavlyayetsya u viglyadi zhovtih kil navkolo ochej Mokreci zhivut v kolishnomu leprozoriyi dorosle naselennya mista mokreciv boyitsya vvazhayuchi yih prichinoyu vsih bid v misti ale bagato pidlitkiv yih prosto obozhnyuyut v tomu chisli i dochka Banev Irma Hlopchik Bol Kunac priyatel Irmi zaproshuye pismennika zustritisya z uchnyami shkoli yaki vrazhayut jogo svoyimi poglyadami i povedinkoyu Pislya zustrichi z ditmi vihovanimi mokrecyami staye yasno sho hoch bi yaki rozvineni voni ne buli yim zovsim chuzhi taki zagalnolyudski ponyattya yak zhalist i miloserdya Nove i rozumne she ne oznachaye dobre tomu Strugacki ne vidpovidayut pryamo na pitannya horoshi chi pogani mokreci v lyudskomu rozuminni cogo slova Banev zhive to v goteli v restorani de vin p ye shovechora to v sanatoriyi de pracyuye medsestroyu jogo podruga kohanka Diana sho spivchuvaye mokrecyam ta daye yim liki Pismennik postijno vagayetsya u svoyemu stavlenni do zhiteliv leprozoriyu ale navit pri nayavnosti nepriyazni do nih svidomo chi mimovoli yim dopomagaye oskilki protiborchi yim sili jomu she bilsh nepriyemni Burgomistr stavit na mokreciv kapkani a policmejster postijno zatrimuye vantazhi z knigami yaki jdut u leprozorij bo vvazhaye sho mozhe takim chinom oslabiti mokreciv Banev dopomagaye Diani vizvoliti mokrecya z kapkana zastupayetsya za nogo v restorani vikradaye zatrimanu policiyeyu vantazhivku z knigami i dostavlyaye yiyi v leprozorij Vin ne mozhe viznachitis bo rozumiye sho mokreci zmozhut stvoriti bilsh rozumne suspilstvo nizh ninishnye ale v toj zhe chas vono bude absolyutno holodnim ta bezemocijnim mehanizmom Na dovershennya vsogo Banyev absolyutno ne bachit sebe v Novomu sviti Opozicijnij pismennik horoshij tim sho vikrivaye nedoliki pravlyachoyi eliti prote yaki zh nedoliki vin bude vikrivati v novomu doskonalomu suspilstvi Banyev obgovoryuye mokreciv v zastilnih besidah z golovlikarem leprozoriyu Yulom Golemom hudozhnikom Remom Kvadrigoyu i sanitarnim inspektorom Pavorom Summanom Banyevu ne podobayetsya ni miscevij burgomistr ni vijskovi yaki ohoronyayut mokreciv Golem v odnij z chislennih zastilnih besid peredbachaye natyakaye sho take genetichna hvoroba mokreciv Na jogo dumku voni predstavniki majbutnogo lyudstva novij genetichnij vid lyudej kotri intelektualno i moralno perevershuyut zvichajnih lyudej Mozhlivosti yih veliki a majbutnye ninishnogo lyudskogo vidu zhahlive I voni prijshli shob ne dopustiti jogo Mozhlivo same tomu voni oriyentovani na ditej Podiyi pochinayut rozvivatisya dramatichno Pavor Summan viyavlyayetsya ne sanitarnim inspektorom a spivrobitnikom yakoyis organizaciyi najimovirnishe tayemnoyi policiyi sho zbiraye vsilyaki vidomosti pro meshkanciv leprozoriyu i pro yih kontaktah z zhitelyami mista Banyev diznayetsya sho Summan vinen u vikradenni mokrecya mimovilnim svidkom chogo stav vin sam i vidaye togo lyudyam shozhim na spivrobitnikiv armijskoyi kontrrozvidki Summana zaareshtovuyut pryamo u nogo v nomeri i vin znikaye Spivrobitniki organizaciyi yakim Banyev donis na sanitarnogo inspektora nagorodzhuyut jogo vid imeni Prezidenta medallyu Sribnij Trilisnik 2 go stupenya i dayut zrozumiti sho za skoyeni nim blagodiyannya Prezident milostivo pogodivsya znyati z pismennika opalu Teper Banyev mozhe povertatisya v stolicyu nichogo ne boyachis i ne poboyuyuchis Ale vin zalishayetsya v ridnomu misti sposterigayuchi za podiyami Vsi diti v misti jdut vid batkiv zhiti v leprozorij Mokreci pochinayut evakuaciyu Koli vsi mokreci zalishayut misto dosh pripinyayetsya Mokrec Pavlo Zurzmansor kolishnij cholovik Diani proshayetsya z Banyevim Golem povidomlyaye Banyevu sho mokreciv bilshe nemaye ne bude i ne bulo Ostannim yide Golem Banyev i Diana povertayutsya v misto yake znikaye pid promenyami soncya Voni bachat Irmu i Bol Kunaca doroslimi i shaslivimi Ale Banev govorit pro sebe vse ce prekrasno ale tilki os sho ne zabuti b meni povernutisya Misce diyiV knizi ne utochnyuyetsya misce ta chas diyi ale vikladena informaciya svidchit pro te sho podiyi vidbuvayutsya u vigadanomu sviti chi paralelnij realnosti Nacionalnij prapor krayini chervono bile polotnishe groshova odinicya krona chastina personazhiv maye shidnoyevropejski imena insha imena pov yazani z mifologiyeyu riznih narodiv svitu V krayini vstanovleno totalitarnij rezhim yakij ocholyuye pan Prezident Za paru desyatkiv rokiv do podij opisanih v povisti krayina perezhila Veliku vijnu odnim z naslidkom yakoyi i stalo vstanovlennya totalitarnogo rezhimu Prezident spirayetsya na Legion Svobodi sho skladayetsya z suspilno aktivnih ale ne nadto rozumnih hlopciv grozi livih pravih i pomirnih Niyakoyi viraznoyi ideologiyi u nih nemaye vazhliva lishe osobista viddanist panu Prezidentu V misti ves chas ide dosh na vulicyah duzhe malo perehozhih ta avtomobiliv Bilshist budivel mista perebuvayut u zanedbanomu stani GeroyiViktor Banyev golovnij geroj populyarnij pismennik veteran Velikoyi vijni Ye uzagalnenim obrazom mandrivnogo poeta barda Irma jogo dochka Yak i inshi diti mista znevazhlivo stavitsya do svoyeyi materi ta inshih doroslih ale doviryaye mokrecyam Mokreci lyudi vrazheni pevnoyu genetichnoyu hvoroboyu utrimuyutsya v leprozoriyi na okolici mayut znachno vishij intelekt nizh u inshih meshkanciv mista Prichini ta naslidki hvorobi nikomu ne vidomi prote sered mokreciv ye lishe dorosli a diti ne zarazhayutsya nezvazhayuchi na te sho postijno z nimi spilkuyutsya V odnomu z interv yu Boris Strugackij rozpoviv sho mokreci ce poslanci z post apokaliptichnogo majbutnogo yaki prijshli shob vryatuvati lyudstvo vid hibnogo shlyahu rozvitku Koli v kinci povisti yim ce vdayetsya to mokreci znikayut PosilannyaB Strugackij Kommentarii k projdennomu 1979 1984 gg 4 zhovtnya 2019 u Wayback Machine