Оригінал імені Семен Гершгоринрос Семён Аронович ГершгоринІм я при народженнірос Семён Аронович ГершгоринНародився24 сер

|Оригінал імені=

Семен Гершгорин
рос. Семён Аронович Гершгорин
Ім'я при народженні	рос. Семён Аронович Гершгорин
Народився	24 серпня 1901(1901-08-24)^[1]^[2] Пружани, Російська імперія
Помер	30 травня 1933(1933-05-30)^[1]^[2] (31 рік) Ленінград, СРСР
Країна	Російська імперія СРСР
Діяльність	математик
Alma mater
Галузь	Математика
Заклад	Ленінградський політехнічний інститут
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук

Семен Аронович Гершгорин (24 серпня 1901, Пружани — 30 травня 1933, Ленінград) — російський математик гебрейського походження. Відомий своїми працями в галузі прикладної математики, особливо його роботи, які стосуються чисельного і механічного інтегрування диференціальних рівнянь з частинними похідними.

Життєпис

Семен народився на українсько-білоруському порубіжжі в містечку Пружани на Берестейщині в гебрейській родині. Він був здібним хлопчаком-учнем, ймовірно, що отримував знання у звичних тоді гебрейських школах.

Про життя Семена в часи 1-ї світової війни та революції, нічого не відомо. Лише те, що він подався до Петрограда і продовжив там своє навчання. В 1923 році він уже закінчив Петроградський технологічний інститут і залишився в ньому, уже викладаючи. В 1930 році йому було надано звання професора і він далі викладав математику в, уже перейменованому, Ленінградському політехнічному інституті.

Через несподівану хворобу, в 1933 році, Семен Гершгорин помер. Похований на ленінградському кладовищі, могила не збереглася.

Наукова діяльність

Семен Гершгорин був талановитим молодим ученим, чиї наукові роботи вивчають в різних країнах світу. Займався роботами з алгебри, теорії функцій, наближених і кількісних методів (названа на його честь, теорема Гершгорина для малих коливань в методах функціонального аналізу), практикував кількісне і механічне інтегрування диференціальних рівнянь з частковими похідними. Загалом сучасникам вдалось зберегти 12 наукових розвідок Гершгорина.

У своїй першій науковій роботі (в 1929 році) Гершгорин запропонував метод експериментального рішення рівняння Лапласа. Ще кілька його наукових праць отримали схвальні відгуки в середовищі науковців та сприяли виникненню нового класу аналогових обчислювальних машин — електроінтеграторів сіткового типух, які використовувалися аж 70-х років 20-го століття. Сіткові електроінтегратори вже в 30-х роках XX століття дозволяли досліджувати системи, що містять більше мільйона ячейок — рекорд, перевершений цифровими ЕОМ тільки в 90-х роках.

Примітки

Deutsche Nationalbibliothek Record #1076375359 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q36578
Архів історії математики Мактьютор — 1994.
d:Track:Q547473
«Mathematics and Mechanics» 1 (1) (1933), 4. . www-groups.dcs.st-and.ac.uk. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 28. 12. 2015..
Гершгорин С. А. «Журнал прикладной физики». 1929, т. 6, вып. 3-4, ст. 3-29. . www.zbmath.org. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 28. 12. 2015..
Гершгорин С. А. «Журнал прикладной физики». 1929, т. 6, вып. 3-4, ст. 3-29. «Об электрических сетках для приближенного решения дифференциального уравнения Лапласа». {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()
«Дальнейшее развитие метод Н. Н. Павловского получил в работах ленинградского математика С. А. Гершгорина, доказавшего, что непрерывную среду в модели: лист станиоля, раствор электролита или электропроводящую бумагу- можно заменить сеткой, составленной из отдельных сопротивлений.». . www.computer-museum.ru. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 28. 12. 2015..
С. А. Иванов, Б. В. Сестрорецкий, А. Н. Боголюбов «Вычислительные методы и программирование». 2008. том 9. ст. 274-304. . www.computer-museum.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25. 12. 2015..

Джерела

Джон Дж. О'Коннор и Эдмунд Ф. Робертсон. «Гершгорин, Семён Аронович» (біографія в архіві MacTutor)(англ.);
Varga, Richard S. «Geršgorin and His Circles». — 2004. — 226 p. — (Springer Series in Computational Mathematics). — (англ.).

Посилання

Життєпис Семена Гершгорина [ 7 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття про математика.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/1076375359/_Record_#1076375359]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] Deutsche Nationalbibliothek Record #1076375359 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q36578

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q547473">Архів_історії_математики_Мактьютор<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q547473]]</div>-2] Архів історії математики Мактьютор — 1994.
d:Track:Q547473

[3] «Mathematics and Mechanics» 1 (1) (1933), 4. . www-groups.dcs.st-and.ac.uk. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 28. 12. 2015..

[4] Гершгорин С. А. «Журнал прикладной физики». 1929, т. 6, вып. 3-4, ст. 3-29. . www.zbmath.org. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 28. 12. 2015..

[5] Гершгорин С. А. «Журнал прикладной физики». 1929, т. 6, вып. 3-4, ст. 3-29. «Об электрических сетках для приближенного решения дифференциального уравнения Лапласа». {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()

[6] «Дальнейшее развитие метод Н. Н. Павловского получил в работах ленинградского математика С. А. Гершгорина, доказавшего, что непрерывную среду в модели: лист станиоля, раствор электролита или электропроводящую бумагу- можно заменить сеткой, составленной из отдельных сопротивлений.». . www.computer-museum.ru. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 28. 12. 2015..

[7] С. А. Иванов, Б. В. Сестрорецкий, А. Н. Боголюбов «Вычислительные методы и программирование». 2008. том 9. ст. 274-304. . www.computer-museum.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25. 12. 2015..

[1]

[2]