Герц (кратер)

Герц (Hertz) — кратер на зворотному боці Місяця. Діаметр — 83 км. Був відкритий на знімках космічного апарата «Луна-3», зроблених 1959 року. Дослідники цих знімків назвали його на честь німецького фізика 19 століття Генріха Рудольфа Герца, а 1961 року ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом. Сателітних кратерів не має.

Герц лат. Hertz
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter (ширина зображення — 120 км)
Мозаїка знімків зонда Lunar Reconnaissance Orbiter (ширина зображення — 120 км)
13°19′ пн. ш. 104°34′ сх. д. / 13.32° пн. ш. 104.56° сх. д. / 13.32; 104.56Координати: 13°19′ пн. ш. 104°34′ сх. д. / 13.32° пн. ш. 104.56° сх. д. / 13.32; 104.56
Небесне тіло	Місяць
Тип	метеоритний
Діаметр	83 км
Середня глибина	4000 м
Епонім	Генріх Герц
Назву затверджено	1961
У базах даних	GPN
Герц
Герц у Вікісховищі

Розташування

Координати центру кратера Герц — 13°19′ пн. ш. 104°34′ сх. д. / 13.32° пн. ш. 104.56° сх. д. / 13.32; 104.56. Він входить до примітної трійки кратерів, що межують один із одним: його південно-західний край перекритий дещо меншим кратером Мойсеєв Z, а південний край останнього — ще меншим кратером Мойсеєв. За 50 км на північний схід від Герца лежить значно більший кратер Флемінг, за 60 км на північний захід — менший кратер , а за 70 км на захід — пара 45-кілометрових кратерів Гінцель G та Гінцель H. Більш далекі його сусіди — кратер на південному сході, Гінцель на заході та на північному заході.

Опис

Кратер Герц має досить чіткий вал з терасами та зсувами. На півночі він перекритий безіменним 15-кілометровим кратером, а на південному заході дещо деформований кратером Мойсеєв Z. Дно без лави та тріщин; є невелика центральна гірка. Вал найвищий на південному заході, де сягає 4,7 км над рівнем дна; в інших місцях його висота складає здебільшого 3,6–4,1 км. З'явився цей кратер у нектарському періоді.

Див. також

• Список кратерів на Місяці

Примітки

1. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 232, 233. — .
2. Barabashev, N. P.; Lipsky, Y. N.; Mikhailov, A. A. (translated by N. Winkels). Atlas of the Far Side of the Moon. — The University of Michigan, 1961. — P. 38, 41c, 59.
3. Карта обратной стороны Луны (составлена по снимкам аппарата «Луна-3»). ЦНИИГАиК и ГАИШ. 1960. оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 8 квітня 2015.
4. Hertz. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 8 квітня 2015.
5. Морфологічний каталог кратерів Місяця = Морфологический каталог кратеров Луны / Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М. : Изд-во МГУ, 1987. — 173 с. Архив.
6. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
7. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.

Посилання

• Карта регіону з актуальними назвами деталей поверхні [ 27 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Герц [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] на знімках місій програми «Аполлон»
• Герц [ 31 травня 2018 у Wayback Machine.] у The-Moon Wiki