Герман Шміц

Герман Шміц (нім. Hermann Schmitz, 1 січня 1881(18810101), Ессен, Вестфалія, Німецька імперія — 8 жовтня 1960, Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німець, член нацистської партії, генеральний директор корпорації «IG Farben», професор, доктор філософії, лідерів воєнної економіки. Засуджений за вироком суду на Нюрнберзькому процесі зі справи IG Farben, де отримав чотири роки ув'язнення.

Герман Шміц
нім. Hermann Schmitz
Народився	1 січня 1881(1881-01-01) Ессен, Вестфалія, Німецька імперія
Помер	8 жовтня 1960(1960-10-08) (79 років) Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Заклад	Deutsche Reichsbahn
Посада	^d, генеральний директор і ^d
Партія	НСРПН
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Герман Шміц народився 1 січня 1881 року в Ессені в сім'ї фабричного робітника Дідріха Шміца і його дружини Луїзи (уродженої Верманн). Закінчив місцеву середню школу і в 1898 році розпочав ^[de] на металургійному заводі «Ahrenberg'schen Aktiengesellschaft für Bergbau und Hüttenbetrieb» в Ессені. У 1905 році Герман Шмітц відвідував комерційну школу у Франкфурті-на-Майні й після вступу до Металургійного товариства (нім. Metallurgische Gesellschaft) став радником голови її наглядової ради ^[en], який значно сприяв його кар'єрі. У 1914 році був призваний на фронт для участі у Першій світовій війні де був поранений. В 1915 році, після одужання, був призначений на посаду райхскомісара з хімічного виробництва в департаменті ^[de].

У 1919 році Шміц брав участь у Версальських мирних переговорах, як експерт з нітратів та добрив, де познайомився з Карлом Бошем. 1 липня 1919 року був призначений на посаду фінансового радника BASF, а згодом був введений до складу правління, де він очолив закордонний департамент. В 1925 році після того, як конгломерат німецьких концернів було організовано в «IG Farben» Шміц був призначений на посаду головного фінансового директора. В 1920-х роках він, серед іншого, відповідав за контакти «IG Farben» зі «Standard Oil». Як фінансовий та економічний консультант різних урядів Веймарської республіки його головна роль була в тому, щоб лобіювати інтереси «IG Farben».

З 1933 році Герман Шміц вступив до партії НСРПН. У 1935 році після смерті ^[en] обійняв посаду генерального директора «IG Farben». У 1938 році отримав почесне звання для керівників важливих для військової промисловості підприємств — лідер воєнної економіки. В день свого шістдесятиріччя в якості подарунка отримав від Адольфа Гітлера особистий портрет. Після війни був заарештований американською армією, а під час Нюрнбергского процесу у справі IG Farben — засуджений до чотирьох років позбавлення волі. Після дострокового звільнення в 1950 році Герман Шміц став членом наглядової ради Deutsche Bank у Берліні та почесним головою наглядової ради ^[de]. Помер 8 жовтня 1960 року в Гейдельберзі.

Примітки

1. CASE No. 57. THE I.G. FARBEN TRIAL TRIAL OF CARL KRAUCH AND TWENTY-TWO OTHERS (PDF). UNITED STATES MILITARY TRIBUNAL, NUREMBERG,. 14TH AUGUST, 1947- 29TH JULY, 1948. (PDF) оригіналу за 21 серпня 2018.
2. CHAPTER TWO: The Empire of I.G. Farben. www.reformation.org. оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 22 жовтня 2019.
3. Maguire, Peter (4 березня 2010). Law and War: International Law and American History (англ.). Columbia University Press. с. 146. ISBN .
4. Biographie, Deutsche. Schmitz, Hermann - Deutsche Biographie. www.deutsche-biographie.de (нім.). оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 22 жовтня 2019.