Герардус Леонардус Мойман нід Gerardus Leonardus Mooyman 23 вересня 1923 Апелдорн 21 червня 1987 А ен Гюнзе нідерландськ

Герардус Леонардус Мойман (нід. Gerardus Leonardus Mooyman; 23 вересня 1923, Апелдорн — 21 червня 1987, А-ен-Гюнзе) — нідерландський доброволець військ СС, унтерштурмфюрер військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Герардус Мойман

нід. Gerardus Leonardus Mooyman

Народився

23 вересня 1923
Апелдорн, Гельдерланд, Нідерланди

Помер

21 червня 1987 (63 роки)
А-ен-Гюнзе, Дренте, Нідерланди
·автомобільна аварія

Країна

Нідерланди

Діяльність

військовослужбовець, бізнесмен

Учасник

Друга світова війна

Військове звання

Унтерштурмфюрер

Нагороди

Лицарський хрест Залізного хреста
() Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»	Нагрудний знак «За поранення» в сріблі

Штурмовий піхотний знак в сріблі

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син торговця-католика, який під час Великої депресії приєднався до націонал-соціалістичного руху. Спочатку навчався на слюсаря, потім працював помічником фармацевта. В квітні 1942 року поступив на службу в добровольчий полк СС «Північний Захід», потім перейшов у добровольчий легіон СС «Недерланд». З січня 1943 року воював на Східному фронті. 13 лютого 1943 року в районі Ладозького озера знищив 13 радянських танків. 20 лютого 1943 року став першим іноземним добровольцем-кавалером Лицарського хреста Залізного хреста. Після цього активно використовувався нацистською пропагандою і подорожував Нідерландами. Висувались пропозиції називати вулиці нідерландських міст іменем Моймана, проте той відмовився. В серпні 1943 року поступив на офіцерські курси в юнкерське училище СС. Навесні 1944 року повернувся на Східний фронт. 4 травня 1945 року взятий у полон американськими військами. В 1946 році засуджений до 6 років позбавлення волі за колабораціонізм, в серпні 1949 року звільнений. Решту життя провів як непомітний підприємець. В 1967 році дав інтерв'ю журналу «Revue», в якому засудив злочини нацистів і заявив, що зробив помилку, коли вступив у війська СС. Загинув в автокатастрофі.

Звання

Штурмманн військ СС (20 лютого 1943)
Роттенфюрер військ СС (1943)
Унтершарфюрер військ СС (1943)
військ СС (літо 1944)
Унтерштурмфюрер військ СС (21 червня 1944)

Нагороди

(Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42») (вересень 1942)
Залізний хрест
- 2-го класу (6 лютого 1943)
- 1-го класу (10 лютого 1943)
Лицарський хрест Залізного хреста (20 лютого 1943) — як командир гармати 14-ї роти добровольчого легіону СС «Недерланд»; після війни віддав нагороду колекціонеру.
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нарукавний знак «За знищений танк»

Література

Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 551.
Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945, Podzun-Pallas Verlag, Friedburg 2000,