Геньба Любов Григорівна

|Ukrcenter= |Примітки=

Геньба Любов Григорівна
Народилася	28 лютого 1960(1960-02-28) (64 роки) Грушеве Гуляйпільський район Запорізька область
Громадянство	Україна
Діяльність	поетка, журналістка, директор музею.
Мова творів	Українська
Членство	Національна спілка письменників України
Висловлювання у Вікіцитатах

Любов Григорівна Геньба (народилася 28 лютого 1960 в селі Грушевому Гуляйпільського району Запорізької області) — українська поетеса, журналіст, громадська діячка, режисер, член НСПУ, директор Гуляйпільського музею.

Життєпис

Родина

Народилася у сім’ї хліборобів. Батько - Григорій Юхимович. Мати - Леся Миколаївна.

Творчий шлях

Закінчила з відзнакою Мелітопольське училище культури у 1996р. за фахом: режисер масових заходів, а також у 2006 р. отримала  червоний диплом філологічного факультету Запорізького  Національного університету зі спеціальності «Українська мова та література».

Почала писати з 1977. Друкувалася в обласних газетах, у колективних збірниках «Кроки», «Вітрила», «Великий Луг», альманасі «Хортиця».

На обласному горизонті Любу помітили іще в 1977 році. Гарно відгукнулися про неї Микола Лиходід, Анатолій Рекубрацький, Генадій Літневський. Її вірші все частіше стали потрапляти на шпальти обласних газет.

з 1992 року починається злет творчої діяльності Любові Геньби. Одна за одною виходять у світ поетичні збірки: «Грушеве» (1992 р.); «Іменем твоїм» (1995 р.); «Паралель» (1999 р.); «Повези мене у Красиве…» (2006 р.); «Душа іде на сповідь» (2006 р.); «Обвітрені сувої половчанки»(2012 р.); «Вальс бажань» (2012 р.) Ліричні вірші Геньби про кохання вирізняються музикальністю і пісенністю.

З виходом другої збірки прийнята до лав НСПУ — 1997 рік.

На вірші Л. Геньби створено низку пісень у співавторстві з композитором-піснярем, Заслуженим діячем мистецтв України Анатолієм Сердюком, зокрема «Весняний вальс», «Оксаночка», «Планета віршів» та ін. та Заслуженим діячем мистецтв України Тетяною Бекіровою. «Весняний вальс» став окрасою багатьох концертів, радіо і телепередач

Від 1987 працює у системі Гуляйпілського відділу культури:

1998–99 – директорка Будинку культури.

Від 2003 – директорка Гуляйпілського краєзнавчого музею.

Поезії Любові Геньби внесені у навчальні плани шкіл, та вищих навчальних закладів. За її творами готуються курсові, дипломні та наукові роботи. Вона частий гість серед учнівської та студентської молоді.

Більше двадцяти років Любов Григорівна працює в сценічній майстерності.

Маючи освіту режисера масових заходів, є активним учасником районних, обласних, всеукраїнських свят, які готує як сценарист, режисер, ведуча і актор. Свої театральні здібності вона перенесла і втілила у роботі на посаді директора районного краєзнавчого музею. Виступає як режисер-постановник, сценарист, ведуча багатьох літературно-мистецьких програм, які проходять у театральних закладах м. Запоріжжя.

За одинадцять років перебування її на посаді директора музею, музей вийшов на одне з перших місць в області, веде активну роботу в розвитку туристичної діяльності. Неодноразово представляла регіон і музей у документальних стрічках знятих каналами СТБ, «1+1», «Першим Національним», є частим гостем обласного радіо і телебачення.

Про неї поетично говорять документальні стрічки «Голосом віків землі своїй молюсь» (2004) та «Жінка на ім’я Любов» (1999). У 2003 вийшов лазерний компакт-диск «Трояндовий гріх» з піснями на вірші Геньби. Журналісти багатьох обласних та всеукраїнських періодичних видань не обминають своєю увагою як роботу музею так і літературний шлях Любові.

Любов Геньба очолює районне літературне об’єднання. Двері її кабінету не зачиняються для відвідувачів, молодих талантів. До неї йдуть за порадою, за наукою, вчитися пізнавати прекрасне.

Не знаю, чи пройду усі дороги, але свою, зізнаюся, — пройду!

, — говорить сама поетеса.

1992 — вступає до Мелітопольського культосвітнього закладу, багато читає, вчить напам'ять, декламує, бере участь у конкурсах декламаторів, поетичних турнірах. Іде напружена внутрішня робота.

У другій книжці «Іменем твоїм», яка вийшла в 1995 році, Люба вже приходить до філософського осмислення світу.

Нагороди

1998 рік — Дипломант Всеукраїнського конкурсу читців ім. Т.Г. Шевченка у м. Києві;

2002, 2003, 2004 рік — Лауреат районного конкурсу «Людина року»;

2003 — нагороджена регіональною медаллю «За заслуги перед Гуляйпільським районом»;

2005 — Дипломант Всеукраїнського фестивалю ім. Нестора Махна;

2006 — ім’я Л. Геньби внесене до енциклопедії сучасної України; том №5;

2007 — Лауреат VI обласного конкурсу «Господиня свого краю»;

2007 — Лауреат обласної премії за досягнення у розвитку культури Запорізького краю;

2008 — нагороджена Почесною грамотою обласної ради за значний особистий внесок у розвиток культури;

2009 — внесена до енциклопедії «Відомі люди України»;

2009 — нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України, Почесною грамотою Міністерства культури і туризму та Центрального комітету профспілки працівників культури України за;

2009 — нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і туризму України за розвиток туристичної діяльності.

2010 — нагороджена Почесними грамотами Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради за великий внесок у розвиток культури та духовності запорізького краю;

2012 — нагороджена ювілейною медаллю «90 років Гуляйпільському району»

2013 — нагороджена грамотою обласної державної адміністрації за розвиток культури і духовності.

2014 — нагороджена грамотою районної державної адміністрації за особистий внесок у соціально-єкономічний і культурний розвиток району, активну життєву та громадську позицію. Занесена на районну дошку пошани.

Посилання

• . Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
• Гуляйпільський краєзнавчий музей [ 11 вересня 2014 у Wayback Machine.]

Примітки

1. . ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
2. . esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 6 жовтня 2019.
3. . sites.znu.edu.ua. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 6 жовтня 2019.
4. . gulyaypolemuseu.at.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 6 жовтня 2019.
5. . esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 6 жовтня 2019.