Генріх III Блискучий нім Heinrich III der Erlauchte нар 1218 пом 15 лютого 1288 року 22 й в 1221 1288 роках 7 й в 1247 1

Генріх III Блискучий (нім. Heinrich III. der Erlauchte, нар. 1218 — пом. 15 лютого 1288 року) — 22-й в 1221—1288 роках, 7-й в 1247—1265 роках (як Генріх II за загальним списком і Генріх I як представник династії Веттін), 20-й пфальцграф Саксонії у 1247—1265 роках, маркграф Нижньої Лужиці в 1221—1288 роках.

Генріх III
нім. Heinrich III. der Erlauchte

22-й

1221 — 1288

Попередник:

Наступник:

Альбрехт II

ландграф Тюрингії

1247 — 1265

Попередник:

Генріх I

Наступник:

Альбрехт I

Народження:

1218
Майсен, Маркграфство Майсен, Священна Римська імперія

Смерть:

15 лютого 1288
Дрезден

Поховання:

^d

Країна:

Маркграфство Майсен

Рід:

Веттіни

Батько:

Мати:

Юдит Тюринзька

Шлюб:

^d, ^d і ^d

Діти:

4 сини

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Молоді роки

Походив з династії Веттінів. Другий син , маркграфа Майсену і Нижньої Лужиці, та Юдит з Людовінгів. Точна дата народження Генріха невідома. Згідно з дослідженнями Вольфа Лутца він народився в період між 21 травня і 23 вересня 1218 року. На той момент помер його старший брат Отто, тому Генріх став офіційним спадкоємцем родинних володінь.

У 1221 році після смерті Дітриха I, його володіння успадкував Генріх III. Оскільки Генріх тоді був ще дитиною, то регентом був призначений вуйко Людвіг IV, ландграф Тюрингії. Останній у 1226 році домігся прав на маркграфство Майсен. Втім мати Генріха III домоглася збереження Нижньої Лижиці. У 1227 році після смерті Людвіга IV Тюринзького, мати Генріха III зуміла відновити владу в Майсенській марці. Втім регентом Генріха III було призначено Альбрехта I, герцога Саксонії.

Самостійне панування

У 1230 році його оголошено повнолітнім. 1234 року пошлюбив представницю династії Бабенбергів. У 1237 році він взяв участь у хрестовому поході проти пруссів, але облога укріплення Балга виявилася невдалою.

У 1239 році виступив проти маркграфів Бранденбурга Йоганна I і Отто III Побожного, спробувавши розширити свої володіння за рахунок Бранденбургу. В результаті 6-річної війни зазнав поразки. 1245 року за умовами мирного договору Генріх III був змушений поступитися Бранденбургу містами Тельтов, Кепенік (столицею слов'янського племені спревян) і Міттенвальде. Також невдалою була спроба захопити Барнім поблизу Генова. Втім маркграф Майсену зайняв область Шидлов, де він заснував .

Генріх III підтримав імператора Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена проти папи римського Целестина IV. В нагороду імператор 1242 року надав Генріху III тимчасові права на ландграфство Тюрингію і пфальцграфство Саксонію. 1243 році донька імператора стала нареченою сина Генріха III — Альбрехта. Того ж року овдовів. Але 1244 року знову одружився з представницею династії Пшемисловичів.

Після смерті в 1247 році ландграфа Тюрингії Генріха IV Распе висунув права на його спадщину. Невдовзі захопив Тюрингію й пфальцграфство Саксонське. Проте йому довелося боротися проти Софії, доньки тюринзького ландграфа Людовика IV. Їй допомагав чоловік Генріх II, герцог Брабантський. З огляду на це намагався заручитися підтримкою Гогенштауфенів, оскільки його суперник був союзником антикороля Вільгельма Голландського.

1250 року надав допомогу королю Німеччини Конраду IV Гогенштауфену. Лише у 1251 році, коли останній залишив країну, Генріх III визнав королем Вільгельма I. Завдяки цьому зумів повністю встановити владу в Тюрингії та пфальцграфстві Саксонському. Після смерті останнього 1256 року Генріх III шукав союзників у боротьбі з Брабантом. У 1263—1264 роках Генріх III завдав поразки союзникам Брабанту в битві біля Безенштедта — Альбрехту I Вельфу, герцогу Брауншвейг-Люнебурзькому, а іншого супротивника — Генріха II Асканія, князя Ангальт-Ашерслебена, захопив у полон. Війна за Тюринзьку спадщину завершилася 1264 року. За її підсумками Генріх III був змушений відмовитися від Гессену, який отримав статусу ландграфства. Його отримав син Софії — Генріх I. Втім більшу частину зумів зберегти за собою.

У 1265 році Генріх III розділив володіння: старшому синові Альбрехту дісталася Тюрингія і пфальцграфство Саксонія, Дітриху — Ландсберзька марка. Собі залишив маркграфства Майсен і Нижня Лужиця. 1268 року помирає друга дружина. Того ж року заснував монастир Нойзелле. 1272 року оженився втретє — Єлизаветі фон Малтіц.

Останні роки життя пройшли в конфліктах з синами. Помер 1288 року в Дрездені. Поховали Генріха III в монастирі Альтцелла.

Творчість

Відомий як мінезінгер. Його поеми є в Манеському кодексі. Літературознавці позначають його як Генріха Майсенського, проте це іноді призводить до плутанини з мінезингером Генріхом фон Майсеном на прізвисько Фрауенлоб, твори якого також присутні в Манеському кодексі.

Родина

1. Дружина — Констанція, донька Леопольда VI, герцога Австрії.

Діти:

Альбрехт (1240—1314), ландграф Тюрингії, Майсену і пфальцграф Саксонії
Дітрих (1242—1285), маркграф Ландсбергу

2. Дружина — Агнес, донька Венцеслава I Пшемисловича, короля Богемії.

Дітей не було.

3. Дружина — Єлізавета, донька Ульріха фон Мальтіца.

Діти:

Фрідріх (1273—1316), маркграф Дрездену
Герман

Джерела

Lutz, Wolf Rudolf. Heinrich der Erlauchte. — Erlangen: Palm und Enke, 1977. — 493 p. — (Erlanger Studien, Bände 17).
Jörg Rogge: Die Wettiner. Aufstieg einer Dynastie im Mittelalter. Thorbecke, Ostfildern 2005, .
Jörg Rogge. Die Wettiner. Aufstieg einer Dynastie im Mittelalter. — Ostfildern: Thorbecke, 2005. — 271 p. — .

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Генріх III (маркграф Майсену)