Генерал-директор 2-го рангу

Генерал-директор 2-го рангу (лат. generalis — «загальний», «спільний»; і від лат. dirigo, фр. directeur «спрямовую, керую») .— «здібність», «винахідливість»; і лат. major, — «старший») — персональне звання вищого начальницького складу в Народному комісаріаті шляхів сполучення в 1943–1954.

Погон генерал-директора шляху та будівництва 2-го рангу (1943-54)

Генерал-директор 2-го рангу був вище за рангом, ніж генерал-директор 3-го рангу і нижче за генерал-директора 1-го рангу.

Історія

Наказом № 711Ц від 13 вересня 1943 року для працівників залізничного транспорту (НКШС) введено персональні звання. Працівників було поділено на склади: рядовий, молодший, середній, старший та вищий начальницький.

До звання додавалося уточнення згідно зі спеціальністю працівника: руху, тяги, шляхів та будівництва, зв'язку та адміністративної служби.

12 червня 1954 року було видано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про скасування персональних звань і відзнак для працівників цивільних міністерств і відомств».

Знаки розрізнення

Погони вищого начальницького складу зі срібним «генеральським зигзагом». Ґудзики у верхній частині погона золочені з гербом СРСР. Для позначення служби, до якої відносився працівник, у верхній частині погона розміщувалася металева оксидована емблема. Звання позначалося на погонах п'ятипроменевими 20 мм зірочками (від одної до чотирьох). Генерал-директор 2-го рангу мав на погонах по дві зірочці.

Див. також

Знаки розрізнення залізничників

Джерела

• Приказ Народного комиссариата путей сообщений № 711Ц 13 сентября 1943 г. О выполнении Указа президиума Верховного Совета СССР от 4 сентября 1943 г. «О введении персональных званий и новых знаков различия для личного состава железнодорожного транспорта» [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Мурашев Г.А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — (рос.)