Хром ге ксакарбоні л також відомий як карбоні л хро му хімічна сполука з формулою Cr CO 6 За стандартних умов твердий ст

Хром ге́ксакарбоні́л, також відомий як карбоні́л хро́му — хімічна сполука з формулою Cr(CO)₆. За стандартних умов — твердий, стійкий на повітрі, легко сублімується. У цій сполуці Хром знаходиться в нульовій валентності. Комплекс — октаедричний із відстанями Cr-C і C-O 1.91 і 1.14 Å відповідно.

Хром гексакарбоніл

Інші назви	Хром карбоніл
Ідентифікатори
Номер CAS	13007-92-6
Номер EINECS	235-852-4
ChEBI	33031
RTECS	GB5075000
SMILES	[Cr].[O+]#[C-].[O+]#[C-].[O+]#[C-].[O+]#[C-].[O+]#[C-].[O+]#[C-]
InChI	InChI=1S/6CO.Cr/c6*1-2;
Номер Гмеліна	3976
Властивості
Молекулярна формула	Cr(CO)₆
Зовнішній вигляд	безбарвні кристали
Густина	1,77 г/см³
Т_пл	149; 153; 154,5 °C
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)

Примітки картки

Добування

Добувають відновленням розчину (інші мови) в бензені алюмінієм в атмосфері монооксиду вуглецю:

{\mathsf {CrCl_{3}+CO+Al\ {\xrightarrow {140^{o}C,p}}\ Cr(CO)_{6}\downarrow +AlCl_{3}}}

Можливе також використання триетилалюмінію замість алюмінію.

Фізичні властивості

Гексакарбоніл хрому утворює діамагнітні безбарвні (білі) кристали ромбічної сингонії, просторова група — Pnma, параметри комірки: a= 1,1769 нм, b= 1,1092 нм, c = 0,6332 нм, Z = 4.

Не розчиняється у воді й метанолі, слабо розчиняється в етанолі, бензені, діетиловому етері. Розчиняється в тетрахлорметані, хлороформі.

Повільно розкладається на світлі. Швидко розкладається при температурах 130–150 °С, з вибухом при 210 °С. Плавиться при ≈ 150 °С у запаяній трубці.

Хімічні властивості

Розкладається при нагріванні:

{\mathsf {Cr(CO)_{6}\ {\xrightarrow {120-200^{o}C}}\ Cr+6CO}}

Повільно реагує з концентрованими сульфатною кислотою, азотною кислотою, киснем:

{\mathsf {Cr(CO)_{6}+18HNO_{3}\ {\xrightarrow {}}\ Cr(NO_{3})_{3}+15NO_{2}\uparrow +6CO_{2}\uparrow +9H_{2}O}}

{\mathsf {4Cr(CO)_{6}+15O_{2}\ {\xrightarrow {300^{o}C}}\ 2Cr_{2}O_{3}+24CO_{2}}}

Не розчиняється в соляній кислоті й розкладається хлором:

{\mathsf {2Cr(CO)_{6}+3Cl_{2}\ {\xrightarrow {\tau }}\ 2CrCl_{3}+12CO\uparrow }}

З розчинами натрію в рідкому аміаці дає Na₂Cr(CO)₅. У водних розчинах лугів утворює M^I[Cr(СО)₅Н] та інші сполуки, наприклад M^I₂[Cr(СО)₃(ОН)₃Cr(СО)₃Н]:

{\mathsf {Cr(CO)_{6}+2Na\ {\xrightarrow {-40^{o}C}}\ Na_{2}[Cr(CO)_{5}]+CO\uparrow }}

{\mathsf {Cr(CO)_{6}+KOH\ {\xrightarrow {}}\ K[Cr(CO)_{5}H]+CO_{2}\uparrow }}

Використання

Використовують для отримання хромових покриттів на металах, кераміці, склі; у виробництві каталізаторів та для синтезу хроморганічних похідних, наприклад бензолтрикарбонілхрому — компонента каталізаторів. Гексакарбоніл каталізує полімеризацію ненасичених вуглеводнів.

Примітки

Whitaker A.; Jeffery, J. W. «The Crystal Structure of Chromium Hexacarbonyl» Acta Crystallographica 1967, volume 23, pp. 977–984. DOI:10.1107/S0365110X67004153.
Ernst Otto Fischer, Walter Hafner, Karl Öfele: «Über Aromatenkomplexe von Metallen, XXXI. Eine Synthese für Chromhexacarbonyl», Chemische Berichte, Volume 92, Issue 12, S. 3050-3052, Dezember 1959; DOI:10.1002/cber.19590921207.
Georg Brauer: Handbuch der präparativen anorganischen Chemie. 3., umgearb. Auflage. Band III, Enke, Stuttgart 1981, , S. 1818.
П. І. Федоров — Хрома карбонилы [ 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Лидин Р.А. та ін. Хімічні властивості неорганічних сполук: Учеб. посібник для вузів. — 3-е вид., испр. — М. : Хімія, 2000. — 480 с. — .

[1] Whitaker A.; Jeffery, J. W. «The Crystal Structure of Chromium Hexacarbonyl» Acta Crystallographica 1967, volume 23, pp. 977–984. DOI:10.1107/S0365110X67004153.

[2] Ernst Otto Fischer, Walter Hafner, Karl Öfele: «Über Aromatenkomplexe von Metallen, XXXI. Eine Synthese für Chromhexacarbonyl», Chemische Berichte, Volume 92, Issue 12, S. 3050-3052, Dezember 1959; DOI:10.1002/cber.19590921207.

[brauer-3] Georg Brauer: Handbuch der präparativen anorganischen Chemie. 3., umgearb. Auflage. Band III, Enke, Stuttgart 1981, , S. 1818.

[химикру-4] П. І. Федоров — Хрома карбонилы [ 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] Лидин Р.А. та ін. Хімічні властивості неорганічних сполук: Учеб. посібник для вузів. — 3-е вид., испр. — М. : Хімія, 2000. — 480 с. — .