Гейно Лійметц (з 1936 до 1945 року — Гейно Ліберт, з 1945 року — Гейно Йоханович Лійметц; нар. 22 січня 1928, село Кула, прихід Карула (нині ) — пом. 30 квітня 1989, Таллінн) — радянський естонський вчений-педагог, психолог, логік, викладач, який займався в тому числі й науковими дослідженнями в галузі навчання «важких» дітей. За національністю виру.
Гейно Лійметц | |
---|---|
Народився | 22 січня 1928[1] |
Помер | 30 квітня 1989[1] (61 рік) |
Діяльність | науковець |
Alma mater | Тартуський університет |
Заклад | Тартуський університет |
Діти | d |
Походження та навчання
Гейно Ліберт народився в селі Кула в родині Йохана та Елли Лійметців, потім його родина переїхала до села Сару, де він вступив до початкової школи, а пізніше в Харлгу, де він навчався до 1942 року. Здобуття середньої освіти завершив у Валзі (іноді це місто вказується як його місце народження).
У 1947 році Гейно Лійметц вступив до Тартуського університету на психологічний факультет, а закінчив його в 1952 році. В 1953—1956 роках навчався в аспірантурі при цьому університеті і почав викладати в ньому з 1956 року. У 1960 році вступив до лав КПРС.
Наукова діяльність
У 1963—1975 роках очолював кафедру педагогіки Тартуського університету, а в 1975 році перейшов на роботу до Таллінського університету, де працював до кінця життя. Тут же він з 1985 року очолював кафедру психології та педагогіки.
В 1950—1953 і 1959—1961 роках паралельно з навчанням або роботою в університеті працював психологом у школах. Гейно Лійметц активно займався громадською діяльністю: з 1975 по 1988 рік очолював Естонське товариство психологів СРСР, 1972 року очолив Естонський НДІ педагогіки на громадських засадах.
Також він входив до складу редакційної колегії журналу «Питання психології». У 1967 році він став членом Академії педагогічних наук СРСР, в 1982 році — почесним доктором Гельсінського університету, а в 1985 році — почесним доктором Тампереского університету. Помер у Таллінні, однак похований в Тарту.
У загальній складності Гейно Лійметц написав близько 390 робіт з педагогіки. Його наукові праці присвячені теорії дидактики, соціальної педагогіки, загальної теорії виховання і виховання «важких» дітей зокрема.
Розробив теорію так званої «інтегральної дидактики», обґрунтовану ним у його роботі 1982 року «Розвиток особистості школяра та інтегральна дидактична система». Суть його поглядів зводилася до того, що школа в тій чи іншій формі повинна контролювати більшу частину часу дітей, щоб надалі вони могли стати повноцінними членами суспільства. У своїх працях велику увагу приділяв «колективному вихованню».
Бібліографія
- «Liimetsa Heino — umast aost iin olnu Karula miis», Eksta Viivi, Uma Leht 146, 2008.
Примітки
- Педагоги и психологи мира — 2012.
- Хейно Йоханович Лийметс (некролог)//«ВОПРОСЫ ПСИХОЛОГИИ» № 4, 89, стр.178. [ 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання
- Стаття у Педагогічному енциклопедичному словнику. [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет