Гваріні

Гваріно Гваріні (італ. Guarino Guarini; 17 січня 1624, Модена — 6 березня 1683, Мілан) — італійський архітектор, математик, богослов, священник-театинець.

Гваріно Гваріні
Ім'я при народженні	Guarino Guarini
Народився	17 січня 1624(1624-01-17) Модена
Помер	6 березня 1683(1683-03-06) (59 років) Мілан
Національність	італієць
Діяльність	архітектор, математик, богослов
Галузь	філософія^[1], математика^[1] і архітектура^[1]
Відомі учні	^d
Знання мов	італійська^[2]^[1]
Роки активності	1639^[3] — 1683^[3]
Magnum opus	^d і Каплиця Гваріні
Конфесія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Модені в 1624 році. Про його батьків немає відомостей.

У 1639 році вступив до ордену театинців. Того ж року переїздить послушником до Риму, де студіює богослів'я, математику, філософію, архітектуру. У 1647 році повертається до Модени, де отримав свячення. Разом з тим отримує звання професора філософії, викладає у школі свого ордену. Водночас виконує низку архітектурних робіт для театинців. У 1654 році стає ректором Ордену в Модені. Утім герцог Альфонс III д'Есте був проти кандидатури Гваріні. Тому останній залишив Модену, перебравшися в 1655 році до Парми. Там Гваріні виконує різні архітектурні замовлення до 1660 року, коли його запрошують до Мессіни, де він працював до 1662 року. Тут він ретельно займається також математикою. У 1662 року повертається до Модени. Втім того ж року отримує замовлення від мерії Парижу й прямує туди. Тут виконує значний обсяг робіт. Окрім того, продовжує математичні та філософські вправи. Згодом Гваріні мандрує спочатку до Праги, згодом до Португалії, де в Лісабоні виконує низку цікавих архітектурних робіт. У 1666 році переїздить до Турину, де виконує численні роботи для представників Савойської династії.

Помер 6 березня 1683 року в Мілані.

Творчість

Compendio della sfera celeste

Перебував під могутнім впливом творчості Франческо Борроміні. Його стиль — радикальне бароко, так звана «криволінійна архітектура». При цьому Гваріні застосовував свої знання у стереометрії, найулюблінішою формою його є овал. Проявив себе неабияким майстром віртуозних архітектурних рішень. Не чурався готики, вчився у середньовічних майстрів.

Відоми роботи:

• Церква Святого Вінсента, Модена, 1647 рік
• Церква Сантіссіма Анунціата, Мессіна, 1660—1661 роки
• Церква Сан Філіпо Нері, Мессіна, 1661—1662 роки
• Церква Сан Анна ла Ройаль, Париж, 1662 рік
• Церква Санта Марія Алтетінг, Прага
• Церква Божественного Провидіння, Лісабон
• Церква Святої Плащиниці Туринського собору, 1667—1670 роки
• Церква Сан Лоренцо, Турин, 1668—1680 роки
• Замок Ракконіджи, Турин, 1676—1681 роки
• , 1679—1683 роки

Літературні праці:

• Тракт про архітектурні пам'ятки Турину, 1674 рік
• Коментар до праці Евкліда з нарисної геометрії
• «Placita Philosophica» — математично-філософський трактат
• Дисертація щодо геоцентричності Всесвіту.

Див. також

• Сейченто
• Королівська бібліотека (Турин)
• Туринська плащаниця

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. RKDartists
   d:Track:Q17299517

Джерела

• Gerd Schneider: Guarino Guarini, ungebaute Bauten Dr. Ludwig Richter Verlag, Wiesbaden 1997, .
• Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture in Italy, 1600—1750. Pelican History of Art. Penguin. pp. 403—415. .
• Harold Alan Meek. Guarino Guarini, Electa, Milano 1991.

Посилання

• Ґваріні // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.