У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаєнко Петро Миха йлович Гає нко псевд і крипт П Гай П Городецький П М

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаєнко.

Петро́ Миха́йлович Гає́нко (псевд. і крипт.: П. Гай, П. Городецький, П. Михайлович, Кооператор, П., П. Г., П-ч та ін.) (20 грудня 1878 (1 січня 1879)(18790101) — 1921?) — український журналіст і поет. За гумористичні вірші про Леніна й Троцького його було засуджено більшовиками до розстрілу на Вінниччині.

Біографія

Закінчив учительський інститут (1906).

Петро Гаєнко був співредактором української політичної газети «Відродження», яка виходила в Києві 1918 року. У ній працювали тоді Василь Блакитний, Петро Певний, Олександр Олесь, Павло Тичина та інші літератори.

Творчість

Дебютував низкою віршів у 1907 році в журналі «Рідний край»; друкувався у «Літературно-науковому вістнику», «Молодій Україні», альманахах «Терновий вінок», «Українська муза», газеті «Рада».

Петро Гаєнко виступає як майстер пейзажної лірики, як глибокий поет світлого настрою. У антології «Українська Муза» 1908 року під редакцією Олекси Коваленка було надруковано таку поезію:

На кручі високій стояв я над морем

і мовчки дивився на море живе.

я бачив, як хвилі родились, вмирали,

і слухав, як буряне диво реве…

Близька була йому і мелодика народної пісні. До журналу «Українська хата» П. Гаєнко подав вірш «Троянди» під псевдонімом Петро Дальній:

Кохались ми

з вітром легеньким —

в саду зелененькім — вночі…

Кохались —

і смутку не знали,

Густі її коси чарівні квітчали.

Цікавий твір Петра Гаєнка надруковано у антології «Розіп'ята Муза», що вийшла у Львові в 2013 році:

Шукали щастя ми з тобою.

Шукали довго — не знайшли

І так без щастя далі йшли

і путь кропили знов сльозою.

Писав також оповідання («Петрусь», «З заробітків», «Вернувся»), п'єси («В свято», 1909), віршовані фейлетони (зб. «На громадські теми», К., 1912).

Джерела і посилання

Ю. В. П'ядик. ГАЄ́НКО Петро Михайлович. — Енциклопедія сучасної України [ 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Олег Коломієць. Переяславську «Просвіту» народила Українська Революція^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Чабан Микола. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921): Біобібліографічний словник. Дніпро, 2002.
Коваль, Роман; Гогуля, Петро. Медвинське повстання: Спогади / Р. М. Коваль, П. Б. Гогуля. Бібл-ка Історичного клубу «Холодний Яр».— Київ: Історичн. клуб «Холодний Яр»; Кам’янець-Подільський: «Медобори-2006», 2014.— 224 с.— (Серія «Отаманія XX століття». Кн. 6).
. ТСН.ua (укр.). 13 лютого 2013. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 21 березня 2022.