Гарячий (Горячий) Павло Павлович (13 січня 1893, с. (Буда-Горобіївська) Канівського повіту Київської губернії — 23 лютого 1943, м. Кременець, тепер Тернопільська область) — український військовий діяч, сотник Армії УНР.
Павло Павлович Гарячий | |
---|---|
Народження | 13 січня 1893 с. (Буда-Горобіївська), Канівський район, Черкаська область |
Смерть | 23 лютого 1943 (50 років) м. Кременець, Тернопільська область |
Країна | УНР |
Приналежність | Армія УНР |
Звання | Сотник |
Командування | командир 1-ї сотні 2-ї ім. Кармелюка бригади 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР |
Війни / битви | Перший зимовий похід |
Нагороди |
Життєпис
Народився в селі (Буда-Горобіївська) Канівського повіту Київської губернії. У 1911 закінчив чотирикласну Канівську міську школу.
Під час Першої світової війни служив у 1-й мортирній запасній батареї. 1 жовтня 1916 року закінчив 3-тю Київську школу прапорщиків. Наприкінці 1917-го Гарячого направили до Проскурівського кордонного полку.
В Армії УНР
З січня 1918 служить сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка, сформованого (Юрієм Ківерчуком) і поручником Миколаєнком у Кам'янці-Подільському та його околицях.
18 листопада 1919 був серйозно побитий більшовиками та з великими труднощами врятувався. Після лікування в грудні 1919 Павла Гарячого було інтерновано. Спершу він перебував у Луцьку, потім у таборах Щипйорно і Ланцута.
Навесні 1920-го вступив до 6-ї Січової стрілецької дивізії, з якою пройшов усю кампанію 1920. 21 листопада вдруге інтернований поляками. Перебував у таборі в Щипйорно, де закінчив у 1924 реальну школу.
На еміграції
Після звільнення з табору навчався на агрономічно-лісовому відділі Української господарської академії в Подєбрадах. Після закінчення академії працював у Польщі, в Познані.
Загибель
З грудня 1941 до лютого 1943 Павло Гарячий проживав у місті Кременець та працював викладачем Білокриницької лісової школи.
Одним з його учнів був Микола Якович Чорнобай, член ОУН(б), який згадував:
Полковник Павло Гарячий викладав у нас “лісництво”, а після занять, у лісі навчав нас іншого предмету – “тактики”.
Учнями Павла Гарячого були члени обох гілок ОУН. У лютому 1943 загін ОУН під командуванням «Крука» захопив Кременецьку в'язницю, заради засуджених до розстрілу в'язнів. У відповідь гестапо того 23 лютого 1943 року арештувало та розстріляло відомих у місті українців, в тому числі Павла Гарячого.
Вшанування пам'яті
- У лісовому технікумі в Білокриниці встановлена меморіальна дошка Павлу Гарячому.
- У Каневі його ім'ям названо одну з вулиць міста.
Примітки
- . Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 17 листопада 2015.
Джерела
- Кармелюки: До історії Запорозького полку ім. отамана Янка Кармелюка Армії УНР/ Р. М. Коваль.— Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», 2012.—160 с.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
Посилання
- Роман Коваль. Коли кулі співали [ 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Канівський козак Павло Гарячий [ 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Захисник Вітчизни, сотник Армії УНР і член ОУН-УПА, канівчанин Павло Гарячий загинув від рук гітлерівців 23 лютого 1943 року [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет